vchilka.in.ua 1



Г. Л. Рябоконь

Національний угіверситет «Києво-Могилянська академія»


ІНТЕРНЕТ ЯК ЗАСІБ ГЛОБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ:

ВИСВІТЛЕННЯ ДЕБАТІВ БРИТАНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ

ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ


Стаття присвячена аналізу можливостей Інтернету як найпотужнішого засобу масової комунікації та його ролі в затвердженні ідей глобальної демократії, що виражається через Інтернет-публікації дебатів Палати громад парламенту Великої Британії. У статті наведено короткий опис специфіки дебатів британського парламенту, а також розглянуто комунікативні ролі основних його учасників. Аналізуючи можливості Інтернету, доведено тезу про те, що, за відсутності власника, цей ЗМК є найбільш незалежним медіумом, а друкована версія обговорень в Палаті громад є зрадком неопосередкованого впливу на свідомість заціковлених реципієнтів.


Історія людства завжди нерозривно було повязано з комунікацією. У сучасному світі, де комунікація стала майже основною «формою» існування людства, вкрай важливої ролі набуває вдосконалення систем спілкування та обміну інформацією. Еволюція глобальної комунікації тісно повязана з еволюцією технологій. З постійною появою та вдосконаленням нових засобів комунікації виникають нові способи та режими спілкування. Сьогодні глобальна комунікація набуває все більшої ваги, оскільки найновіші технології вносять фундаментальні зміни в характер суспільства, а також в соціальні, культурні та політичні аспекти нашого життя. Здебільшого цьому ми завдячуємо Інтернету, що значною мірою змінив світ за останне десятиріччя. І звичайно, зараз Інтернет вже не розглядається лище як інформаційний ресурс, але й потужній інструмент глобальної комунікації [1, c. 68 – 72]. Стає очевидним, що ніколи соціальні зв’язки та обміни між людьми у всьому світі не були такими легкими та швидкими як зараз.

Дедалі більшою популярністю користується Інтернет як найзручніший сьогодні засіб одержання та розповсюдження інформації. Порівняно з пресою, радіо та телебаченням цей засіб поширення інформації є найновішим, але він стрімко завойовує позиції головного. Підключення до мережі „всесвітнього павутиння” (Worldwide Web) дає людині можливість якнайшвидше дізнаватися про події не лише в своїй країні, а й далеко за її межами.


Головною рисою, яка приваблює користувачів Інтернету, здебільшого є відсутність конвенційного оброблення новин за сталими параметрами ментальних схем їх висвітлення, що характеризується формуванням з боку автора певного відношення до побаченого, почутого, прочитаного, і, таким чином, створює «потрібну» точку зору реципієнта. В тій чи іншій мірі таке прагнення притаманне більшості традиційних ЗМІ, які мають своїх власників. На сьогоднішній день, Інтернет, за відсутності власника, може вважатися єдиним по-справжньому вільним медіумом. І він стає новою інформаційною альтернативою традиційним медіа, починаючи поступово дестабілізувати домінування в мас-медійному світі великих, глобальних виробників новин.

Саме тому висвітлення в Інтернеті знаходять не лише оброблені журналістами статті та замітки з коментарем, що неминуче лобіюють певний погляд, а й інформація без коментарів, якою по суті є стенографічні звіти засідань (Written Ministerial Statements) Палати громад британського парламенту, що є доступними на офіційному сайті британського парламенту http://www/publications.parliament.uk/pa у розділі Hansard. За своєю природою вони не передбачають журналістського втручання для надання їм вигляду, придатного для сприйняття аудиторією. Навпаки, вони самі є професійно-майстерними витворами ораторського мистецтва політиків-мовців, що безпосередньо впливають на зацікавлених користувачів Інтернету.

На основі давніх політичних традицій сформувалася структура сучасного публічного мовлення в Палаті громад Великої Британії. Зокрема, під час дебатів до всіх присутніх заборонене пряме звертання, а „непряме звертання” здійснюється через спікера, який регламентує протікання дебатів, надаючи слово одним мовцям і обмежуючи промови інших, якщо вони недостатньо інформативні або недоречні. Однією з основних функцій спікера є також заклики до порядку, адже напруження під час обговорень інколи може помітно зростати. Це видно з опублікованих в Інтернеті стенографічних звітів британських парламентських дебатів, де порушення дисципліни позначається ремаркою [Interruption] (укр. переривання).


Політична роль парламентарів полягає в контролі за діяльністю представників виконавчої та судової гілок влади Великої Британії, який зокрема здійснюється, через запитання, поставлені відповідачеві. Цей комунікативний намір реалізується шляхом звернення парламентаря до спікера з проханням надати йому слово, про що він сигналізує своїм вставанням з місця, – у стенографічних звітах це фіксується ремаркою [rose] (укр. встав).

Комунікативний статус відповідачів у парламенті (урядовців та представників судової влади) передбачає їх детальні відповіді на поставлені запитання та роз’яснення діяльності уряду. Оскільки активному обговоренню підлягають усі аспекти виконавчої влади, британські парламентські дебати значною мірою поєднують елементи законодавчої та виконавчої влади, про що, наприклад, свідчить існування тіньового кабінету опозиції, яка протиставляє намірам та діям уряду Великої Британії програму своїх дій. Схематично полілог основних учасників британських парлаентських дебатів здійснюється за такими векторами:

Спрямованість мовленнєвих дій у британських парламентських дебатах

Спікер


Парламентар Відповідач

МД спікера з регламентації британських парламентських дебатів;

МД відповідача, спрямована на роз’яснення урядової політики;

МД парламентаря, спрямована на контроль діяльності уряду.

У британських парламентських дебатах також широко застосовуються невербальні засоби комунікації, які включають жести й міміку. Парламентарі уважно стежать за виразом обличчя людей, які відіграють певну роль в організації мовленнєвої діяльності в парламенті. Така увага до невербальних складових британських парламентських дебатів пояснюється особливостями та прийомами побудови аргументативного дискурсу, який здебільшого притаманний виступам відповідачів у парлаенті. Поєднання вербальних та невербальних засобів комунікації підтверджує необхідність дослідження й опису когнітивного та прагмалінгвістичного підґрунтя побудови політичного дискурсу взагалі і британських парламентських дебатів як його різновиду. Але формат розділ Hansard інтернет-сайта британського парламенту www.publications.parliament.uk/pa передбачає фіксацію лише стенограм дебатів і не відображає невербальних характеристик цього типу дискурсу.


Сьогодні розвиток нових засобів комунікації майже стовідсотково дозволив висвітлювати роботу британського парламенту в Інтернеті у вигляді щоденних стенографічних звітів. Специфіка Інтернету уможливлює ознайомлення найширшої аудиторії з політичними процесами, що знаходять відображення у дебатах, у той час як жодний інший ЗМК не спроможний цього зробити у такий короткий строк і в такому детальному викладенні. Це зайвий раз підкреслює важливість вивчення Інтернету як новітнього ЗМК та зумовлює актуальність його дослідження. Тепер і в Україні визнається важливість того, „щоб з ініціативи державних органів поширювалася інформація про їхню діяльність та політичні проблеми, які вирішуватимуться владними структурами” [2, с. 105]. Інтернет як „всесвітнє павутиння” стає одним з основних чинників формування глобального віртуального інформаційного простору, він є ніби „четвертим виміром людської свідомості” [3, с. 11]. Такі якості Інтернету не можуть не вплинути на характер сприйняття інформації, що транслюється цим медіумом. Це відбилося у відомому постулаті М. Мак-Люена „Засіб передання повідомлення є його змістом” [4, c. 38–43]. Основною змістовою відмінністю Британських парламентських дебатів, трансльованих через Інтернет є відсутність медіатора, тобто автора-посередника, який доносить зміст дебатів до аудиторії, пропускаючи його чрерз всоє власне розуміння або навіть бачення свого роботодавця – власника медіуму, що не сприяє об’єктивності викладення.

Однак Інтернет, як один із ЗМК також не є повністю вільним від впливу „преференційних моделей еліт” [5, с. 141–142] Отже, жодний з класичних засобів, таких як преса, радіо, телебачення, не є нейтральним, адже журналісти, що працюють у різних агенціях подають матеріал, переломлюючи його через призму свого „преференційного розуміння”, що певним чином обумовлює ту позицію, з якої інформацію буде сприймати адресат. Для підсилення ефекту у ЗМК є цілий арсенал візуальних засобів, таких як схеми, графіки, фото, репортажі з місця події, інтерв’ю з очевидцями тощо. Безперечно, Інтернет чи не в найбільшій мірі володіє цими засобами візуальної аргументації і активно їх використовує. В той же час, інтернет-висвітлення дебатів у Палаті громад, є найменш заангажованим засобом подання інформації, оскільки зміст сторінки Hansard сайту www.publications.parliament.uk є дослівною друкованою версією всіх обговорень, що відбулися.


Згадані особливості подання інформації через мережу «всесвітнього повутиння» дає можливість виділити окремий тип дискурсу – Інтернет-дискурс. Адже затвердження Інтернету на позиції одного із ЗМК у кінці 90-х років ХХ ст. внесло деякі зміни в усталені поняття про засоби передачі різної інформації. Межі діяльності старих медіа ХХ ст. були більш-менш чіткими: фільми демонструвалися в кінотеатрах, прямий ефір був прерогативою телебачення, радіомовлення здійснювалося через відповідні приймачі, друкована продукція знаходила втілення в газетах і журналах. Кожен спосіб подачі інформації використовував свій канал – адже люди не читали газети по телебаченню і не слухали їх у виконанні на радіо. Технологічна революція, що є закономірним кроком у розвитку ЗМК, створила Інтернет і наразі він є найдемократичнішим засобом інформаційного обміну, який не визнає ніяких забобонів щодо користування. Потенційно Інтернет може виступати засобом передачі будь-якої інформації. Сучасний розвиток технологій дозволив надавати зображення прийнятне для читання газет та журналів з екрану комп’ютера, у цей же спосіб можна дивитися теленовини та слухати радіопередачі [6, c. 31–32]. Як система трансляції Інтернет не має собі рівних, хоча це не спричиняє відмирання старих медіа – просто всі вони можуть передаватися через Інтернет. Більш того, цей новий засіб ЗМК може внести значні зміни в саму структуру подання інформації. Передусім це стосується принципу побудови повідомлень за зразком „перевернутої піраміди” (англ. inverted pyramid), адже в епоху Інтернету новини вже не читатимуться „лінійно”. Німецький журналіст З. Вайшенберг пропонує порівнювати спосіб представлення інформації в Інтернеті з „копальнею”, коли задавши певне ключове слово можна „накопати” найрізноманітніші дані [7, с. 80]. В плані швидкості пошуку інформації (і її розповсбдження) можливості Інтернету справді безмежні й не йдуть ні в яке порівняння з традиційними медіа ХХ століття.

Завдяки радіотрансляціям та Інтернету парламентські дебати у Великій Британії стали частиною дискурсу ЗМК. Саме тому парламентські виступи тут є формою мовленнєвого впливу не лише на членів парламенту, а й на масову свідомість усього британського суспільства [8, с. 101–103; 9, с. 119–131]. Оскільки стенограми дебатів британського парламенту [http://www. parliament.uk/hansard/hansard.cfm] є дослівним відредагованим звітом усіх обговорень, що відбуваються в обох палатах, створюється враження безпосередньої участі в цьому процесі, що можна порівняти до певної міри з трансляцією ток-шоу на телебаченні. З іншого боку, інформація про дебати зберігається протягом тривалого часу в електронному архіві, що дає можливість стежити за розвитком політичних процесів, так само як це раніше робили, наприклад, ознайомлюючись з газетними хроніками. Крім того, виступи парламентарів, зафіксовані в інтернет-публікаціях, стають також інструментом політичного впливу на широкі верстви населення.


Сфери діяльності політичного, мас-медійного та PR-дискурсів тісно перетинаються, доповнюючи одна одну. Основним засобом реалізації цих дискурсів виступають новітні ЗМК – відео, факс, кабельне, супутникове, диджитальне, інтерактивне телебачення, а також електронна пошта, Інтернет і велика кількість мультимедійних послуг до нього [8, с. 146]. Основним призначенням Інтернету є його експлуатація як засобу передачі інформації. В його межах виділяються такі функції: телнет (англ. Telnet), що дає можливість підключитись до фізично віддаленого комп’ютера та отримати з нього дані; E-mail, або „електронна пошта” доставляє повідомлення через мережу до одержувача, який ідентифікується за адресою; система передачі файлів (англ. File Transfer Protocol) дозволяє користувачеві встановити доступ до директорії файлів на іншому комп’ютері та переводити файли або програмне забезпечення з одного комп’ютера на інший; „всесвітнє павутиння” (англ. World Wide Web – www), що за допомогою програми передачі гіпертексту (англ. Hypertext Transfer Protocol – http) робить можливим обмін документами, які містять посилання на джерело свого походження, між багатьма користувачами мережі [10, c. 21–22]. Технічний потенціал Інтернету настільки великий, що його вивчення і ретельна розробка неодмінно виявлять нові можливості передачі й зберігання даних, а це набуває все більшої актуальності, беручи до уваги тенденції розвитку людства. За останні роки мас-медійний жаргон збагатився такими термінами, як „інформаційний тромбоз” (труднощі знаходження інформації, необхідної для діяльності людини) та „датократія” (влада інформаційної еліти), що яскраво свідчать про пріоритетну позицію інформації в сучасному суспільстві.

Вплив Інтернету на розвиток глобального інформаційного суспільства дедалі зростає завдяки таким якостям, як часова необмеженість доступу, інтерактивність, пристосованість інформації до будь-якого сприйняття (тексти, графіки, аудіо, відео), відносно низькі ціни [11, c. 21]. Крім цього, інтернет-сайти надають можливість користувачам самим створювати зміст у таких розділах, як дошки оголошень (англ. noticeboards) та вітальні (англ. chatrooms) [12, c. 21]. Урядові сайти відіграють дедалі більшу роль у сучасних інформаційних суспільствах розвинутих демократичних країн. Дослідження, проведені в США свідчать, що, дедалі гостріше постає питання „проблеми комунікації”, коли через неправильне або недостатнє забезпечення урядовою інформацією зазнають невдач суспільно корисні проекти [13, с. 4–7]. Працюючи з урядовими сайтами, до суспільного життя залучається значна кількість раніше неактивних громадян, що виражається у явищі під назвою “нет-активізм”, і, таким чином, Інтернет стає головним джерелом зростання впливу громадян під час виборів [14, c. 185]. Свідомі громадяни, обізнані з процесом творення політики, висловлювали свої погляди під час національних дебатів, але їхній голос був досить слабким через численні бюрократичні перепони. Інтернет значно змінив такий устрій речей, адже не можна нехтувати можливістю нових технологій ізолювати або просувати ідеї, законодавчі акти та підтримувати впливових політиків, тобто займатись лобіюванням [15, c. 145]. Представники влади також активно використовують новий електронний засіб. Так, наприклад, Лейбористська партія Великої Британії просувала законопроект, що до 2002 року вимагав би надання 25 % всіх урядових послуг через електронну мережу [16, c. 25]. Наразі стала популярною ідея запровадження „електронного урядування” (англ. e-government), тобто створення державної мережевої інформаційної інфраструктури, що має забезпечити оптимальне, з погляду суспільства, функціонування всіх гілок і рівнів державної влади [17, с. 93–131]. Цей проект вже починає активно діяти й багато урядів країн світу мають свої електронні представництва. Зараз публічний доступ до урядової інформації Великої Британії та послуг у режимі он-лайн можна отримати на сайті http://www.ukonline.gov/online/ukonline/home. Розвиток Інтернету та „всесвітнього павутиння” також приніс вдовконалення в торгово-промислові операції, що призвело до виникнення терміну „електронна комерція” (англ. e-commerce) [18]. Електронна частка комерційних трансакцій стрімко зростає впродовж останніх років, оскільки споживачі схильні більше довіряти комп’ютерним угодам завдяки збільшенню їх безпеки через урядове регулювання електронної комерції [18, с. 4–8]. Все це утворює складну тканину сучасного інформаційного простору, який формує когнітивний простір людства, обумовлює потреби суспільства і спрямовує шляхи його розвитку.


Ефект впливу ЗМК може мати місце на всіх рівнях політичної системи: стосунки між окремими особистостями або відносини між інституціями та державою можуть змінитися внаслідок втручання ЗМК. Комунікативні стратегії, що застосовуються в політичному дискурсі, значною мірою пов’язані з технологіями та стратегіями самих ЗМК. Зараз дискурс політиків можна назвати „медіазованим”, що вказує на залежність політичної системи від ЗМК [19, с. 29]. Це чітко демонструє загальну тенденцію сучасного соціуму рухатися у напрямку до інформаційного суспільства, яке передбачає вплив технологій на комунікацію, а через неї на суспільство в цілому. Всередині інформаційного суспільства відбувається активна децентралізація комунікацій; індивіди мають змогу реформувати суспільство через перебудову своїх комунікаційних мереж [20, с. 13]. Значну роль у процесі наближення до інформаційного суспільства відіграє Інтернет завдяки його здатності бути точкою перетину інформаційних потоків від різних медіа та приватних осіб, адже цей засіб надає унікальну можливість негайного зворотного зв’язку (англ. feedback) з адресантом. Узагальнена картина цих процесів наведена у схемі:

Схема

Політичний Мас-медійний PR-

дискурс дискурс дискурс










Інтернет-

дискурс



Висвітлення подій, що виходить за межі однієї країни набуває все більшої актуальності в добу глобалізації. І основним медіумом розповсюдження глобальної інформації виступає новітній ЗМК – Інтернет, якому відводиться роль „локомотиву глобалізації” [21, с. 211]. Існує твердження, що політика являє собою боротьбу бульдогів під ковдрою, і саме Інтернет дає можливість відкинути цю „ковдру” і презентувати події у глобальному контексті. Особливо цінним є те, що така подача матеріалу є майже вільною від впливу політтехнологів та заангажованих журналістів: у більшості випадків Інтернет передає інформацію „з перших вуст”, а соціально-свідомі користувачі здатні об’єктивно її інтерпретувати. Ця практика швидко розповсюджується у всьому світі й не останню роль відіграють в цьому трансляції парламентських дебатів взагалі, і зокрема такої престижної у демократичному світі країни, як Велика Британія.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:


  1. D'Emanuele, Antony The Internet: A global communication tool International Pharmacy Journal: 9(2):68-72 (1995).

  2. Дмитренко О. Громадська думка: історія і сучасність // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С. 101–108.

  3. Антонова О. Інтернет як новий медіа-простір // Медіа-атака: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Медіа-освіта як частина громадянської освіти” 6 – 7 вересня 2002 р. – Львів: Нова журналістика, 2002. – С. 11.

  4. McLuhan M. The Medium is the Message // Media Studies. A Reader: Second Edition / Ed. by P. Marris and S. Thornham. – Edinburgh University Press, 1999. – P. 38–43.

  5. Зернецька О.В., Зернецький П.В. „Чи прийме палата нашу подяку?..”. Дещо про мовний вишкіл британських парламентаріїв // Віче. – 2004. – № 9. – С. 73–74.

  6. Lacey N. Media Institutions and Audiences. Key Concepts in Media Studies. – N.Y.: Palgrave, 2002. – 235 p.
  7. Вайшенберг З. Новина журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова. – К.: Академія Української преси, 2004. – 262 с.


  8. Зернецька О.В., Зернецький П.В. PR-маніпуляційний вплив. Комунікативна теорія і практика // Політичний менеджмент. – 2003. – № 3. – С. 101–113.

  9. Зернецький П.В. Типологія особистості: міжкультурні, психологічні та мовленнєві аспекти // Соціальна психологія № 3 (5). – 2004. – С. 119–131.

  10. Ritchie I. New Media Publishing: Opportunities from the Digital Revolution. – L.: FT Telecommunications & Media Publishing, 1996. – 148 p.

  11. Medzhybovska N. The Internet and the Global Information Society простір // Медіа-атака: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Медіа-освіта як частина громадянської освіти” 6-7 вересня 2002 р. – Львів: Нова журналістика, 2002. – С. 21.

  12. Randall D. The Universal Journalist. Second Edition. – L.: Pluto Press, 2000. – 225 p.

  13. Вилер К. Без эффективной коммуникации нет эффективного управления: Отличительный облик и имидж местной администрации: Пер. с англ. – Обнинск: Ин-т муниципального управления, 2002. – 56 с.

  14. Schwartz E. Net Activizm: How Citizens Use the Internet. – Sebastopol (Calif.): Songline Studios, 1996. – 212 p.

  15. Miller N. Environmental Politics: Interest Groups, the Media and the Making of Policy. – L., N.Y., Washington, D.C.: Lewis Publishers, 2002. – 174 p.

  16. Heeks R., Davies A. Different Approaches to Information Age Reform // Reinventing Government in the Information Age. International Practice in IT-Enabled Public Sector Reform. Ed. by R. Heeks. – L., N.Y.: Routledge, 1999. – P. 22–28.

  17. Бондарко А.В. Лингвистика текста в системе функциональной грамматики // Текст. Структура и семантика. Т. 1. – М., 2001. – С. 4–13.

  18. Pereira R. E-commerce. A Manager’s Guide to Application and Impact. – Oxford: Chandos Publishing, 2001. – 275 p.
  19. Гулей М.Д. Лексико-граматичні особливості та комунікаційна структура французької політичної промови (на м-лі виступів Шарля де Голля і Жака Ширака): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.05. – К., 2004. – 192 с.

  20. Мей К. Інформаційне суспільство. Скептичний погляд. / Пер. з англ. – К.: К.І.С., 2004. – 220 с.

  21. Корольчук Ю. Права людини та Інтернет: виклик глобалізації // Ї: незалежний культурологічний часопис. – 2000. – № 19. – С. 208–213.