vchilka.in.ua 1

(Лісова галявина. Дерева, кущик. По середині сцени - пеньочок. Осінні кольори, на деревах жовті листочки.)

(Виходить їжачок, несе грибочок.)


Їжачок: – Добрий день малята! Подивіться, яка гарна, золота осінь у лісі. Скрізь пахне жовтими листочками і грибочками. Мені навіть

одна осіння казочка пригадалася. Хочете, розкажу?

( Музика на початок казки їжачка.)

Їжачок: – Жила-була у лісі лисичка. Була вона хитра і жадібна і дбала тільки про себе. (Їжачок йде зі сцени).( Під музику на сцену входить лисичка і співає.)


Лисичка: – Восени усі працюють,

Запаси збирають.

А лисичка, а сестричка

Собі спочиває.

( Музика на слова лисички)

Лисичка: Усі звірі готуються, збирають запаси на зиму, та мені це не потрібно. Я ж така розумниця, усіх обхитрую і буду мати усе,

що захочу. Хтось наближається, заховаюсь і підслухаю, що тут буде. (Ховається за кущ).

( Виходить ведмідь, і співає.)


Ведмідь: – Солодкий мед несу додому, бо маю вулики свої,

Приготували подарунок маленькі бджілоньки мені!

Ведмідь: – Усі думають, що ведмідь цілу зиму спить, але це не так. Інколи я все ж таки прокидаюся, з'їдаю велику ложку меду і знову солодко засинаю. (Бере бочечку меду). - Треба йти, занесу мед до комори

( Під музику йде зі сцени).

(Визирає лисиця і говорить).

Лисичка – (хитро): - Ага! Мед, значить, буде у коморі! (ніби лякається) Ой! Ще хтось йде. (ховається).


(Виходить Вовк, несе у руках відерце, а на плечі вудку і співає.)

Вовк: –
- Я рибалити люблю,

Зранку до зорі.

І додому я несу

Рибку у відрі.

( Зупиняється. Заглядає у відро. Нюхає.)

Вовк
: – Ах, як смачно пахне! Насушу рибки на цілу зиму. І карасики, і линочки, і щуки. Оце так улов!

(Йде зі сцени)

(Визирає лисичка)

Лисичка:
И-и-и... Линочки, щуки, карасики... Ну, чекай, вовчику, я до тебе навідаюсь.

(Виходить зайчик. У сіточці несе капусту і співає. Лисичка ховається за кущик.)


Зайчик:
Минуло ясне літечко,

Йде осінь золота.

Вже виросла білесенька капусточка моя.

Хрумтить тонка пелюсточка

Біленька, запашна.

Солодка, як цукерочка,

Капусточка моя.

( Зайчик зупиняється, роздивляється капусту).

Зайчик: Капуста м'якенька, найкращий сорт. На всю зиму вистачить. Ціле літечко ростив, поливав, доглядав.

( Йде зі сцени. Визирає лисичка)

Лисичка: Хм! Взимку борщик із свіжої капусти - це така смакота! І до зайчика прийдеться завітати. (Лякається) - А це хто?(Ховається).

( Виходить білочка, несе 2 корзинки з грибочками. Співає.)


Білочка: – Є у осені дарунки

Для усіх звірят.

Є для зайчика капуста,

Мед для ведмежат.

А для білочки грибочки

Кращі за усе.

Дві корзиночки додому

Білочка несе.

Білочка: – Такі духмяні ці грибочки, аж у носику лоскоче. Весь ліс за ними оббігала. Білі, краснюки, бабки, опеньки. Насушу їх на гілочках і буду цілу зиму ласувати.

( Йде зі сцени)


Лисичка – (хитро) - Ой чи будеш ласувати, білочко, чи не будеш. Я теж грибочки люблю. (Дістає великий мішок і , розгорнувши, витряхує його). Оце мішок, так мішок! юди і мед, і риба, і капуста, і гриби влізуть. Потрібно лише зачекати, поки настане нічка. (Дивиться у верх) О, здається сонечко вже сідає. Побіжу швидше робити свої чорні справи.

( Музика на вихід їжачка)

Їжачок: – Бачите, малята, яку лиху справу задумала лисичка. Давайте подивимося, що ж сталося наступного ранку. Першим прокинувся

ведмідь. (Йде зі сцени).

(Вибігає ведмідь. Бігає по сцені і кричить)

Ведмідь: – Ой, рятуйте! Обікрали! Мій солодкий медочок! (Зупиняється і говорить) – Хто ж це зробив?! Найближче до мене живе вовк.

Це, мабуть, він...

( Виходить вовк)

(Ведмідь накидається на вовка. Вовк лякається і починає тікати.)

Вовк – ( тікаючи)- Ой, ти чого?

Ведмідь – (намагаючись зловити вовка):- Ану, вовче, йди но сюди! Зізнавайся, ти вкрав у мене мед? Правду кажи!

Вовк – (тікає і говорить):- Хіба ж я їм мед?! Зроду солодкого не люблю.

Ведмідь – (зупиняється і каже розгублено):- А хто ж тоді?!

Вовк (підходячи до ведмедя):- Я не знаю. Слухай, ведмедику, піду-но я подивлюсь, чи моя рибка на місці.( Йде)

Ведмідь (у розпачі хитає головою):- Ой, яке ж горе! Ох, злодії.,. (Махає лапою) - Як би я тільки дізнався, хто це зробив! (Вибігає вовк)

Вовк: Ведмедику, Ведмедику, мою рибку вкрали! Геть усю забрали!

Ведмідь – (здивовано):- І у тебе вкрали?

(На сцену виходить білочка і плаче. Поряд йде зайчик і втішає її. Ведмідь і вовк підходять до них)


Зайчик: - Не плач, білочко, не плач.

Ведмідь: - Що трапилося?

Білочка – (відповідає крізь сльози):- Мої грибочки зникли. Вони сушились на гілочках. Я зранку прокинулася, а 1 х немає.

Вовк: – Один і той же злодій.

Зайчик: І моя капуста зникла. Жодної голівки не лишилося!

Вовк: Будемо усі разом шукати злодія!

(Плачучи, виходить лисичка)

Лисичка: – Ой, яка біда! Біда у мене. Пропала моя найкраща курочка.

Ведмідь: Бідна лисичка! Йди до нас, будемо радитися, як упіймати цих лиходіїв.

(Лисичка підходить ближче до звірів.)

Ведмідь: – (здивовано): - Щось тут медом запахло! (Нюхає повітря, підходить до лисички).

Ведмідь: – (з підозрою):- Ніби від тебе, лисичко?!

Лисичка: – (з острахом):" Та що ти, ведмедику, що ти! Це тобі тільки здалося! (Лисичка потрохи задкує, а ведмідь підходить до неї

ближче.)

Ведмідь:(ще з більшою підозрою):-А що це в тебе на носику блищить, жовтеньке? Ніби -то мед?

Лисичка:(розгублено):- Що?! Де?! (швидко витирає носика і вже більш спокійно говорить),-А, так то листочок жовтий прилип!

( Всі звірі підступають ближче до лисички, а вона потрохи задкує).

Ведмідь (грізно):- Ану, кажи правду! Ти наші запаси поцупила?

Лисичка(ніби здивована, озирається довкола):- Що?! Які запаси?! Нічого не знаю!

Вовк: Це точно лисиця! Вона завжди хитрує!

Лисичка (залякано):- Це не я! Не я це!

Ведмідь: – А хто ж тоді, якщо не ти?!


Лисичка:(озираючись довкола):- Хто?(дивіться у зал і вказує лапкою на глядачів):- А он вони і забрали ваші запаси. Це діти, вони у

всьому винні!

Вовк: Не може такого бути!

Білочка: – (до дітей):- Дітки, це ж не ви забрали наші запаси?

Глядачі: – Ні!

Вовк: То може ви бачили, хто це зробив?

Глядачі: Лисиця!

Ведмідь – (до звірів):- Ловіть її!!!

(Лисича тікає і бігає по сцені. Звірі за нею. Всі разом тікають зі сцені)

( Наспівуючи, на сцену виходить мисливець. Він крокує, як солдат. На плечі рушниця. Позаду невеличка собачка. Мисливець зупиняється.)


Мисливець – (до собачки):- Жучка, стій! Раз, два. Запам'ятай, сьогодні ми полюємо на лисицю. Шукай тільки її слід, зрозуміла?

Жучка: Так, так. Гав!

Мисливець:От і добре! Вперед!

(Собачка бігає довкола і шукає слід. Знаходить і біжить зі сцени, Мисливець за нею. Виходять звірі. Всі стомлені. Ведмідь важко зітхає.)

Ведмідь: – Ох, не впіймали!

Вовк: Швидко бігає руда злодійка!

Зайчик: Що ж будемо робити? Білочка (махає лапкою):- Пропали наші запаси!

Ведмідь: Нічого, щось придумаємо.

(Звірі йдуть зі сцени).

(Чути голоси)

Мисливець: Жучко, лови, заганяй її!

(Шум, галас, постріли. Вибігає лисиця, бігає в паніці, тікаючи від мисливця.)

(На сцену знов виходять звірі.)

( Вибігає лисичка, кидається до звірів, благає на них.)

Лисичка: Ой, допоможіть! Рятуйте! Мисливець із собакою женуться за мною. От-от доженуть. Схороніть, бо пропаду (підбігає по

черзі до всіх звірів і просить) - Ведмедику, вовчику, зайчику, білочко! Порятуйте! Я ж поверну всі ваші запаси!!! Правду кажу.

(Звірі мовчать. Говорить ведмідь): Лисичко, ти вчинила недобре. Ми тобі допомагати не будемо!

Лисичка(розгублено):- Не будете?(відходить від звірів, повертається до глядачів і говорить крізь сльози):- Що ж я наробила? Навіщо я злодіювала?

(плаче)Тепер мені ніхто не допоможе... (плаче, закриваючи лапками очі). Білочка: – Мені шкода лисичку. Може допоможемо?

Зайчик: Мені теж шкода. Капуста наступного року знов виросте, а лисички вже не буде. Ведмідь (до вовка): А ти, вовчику, що скажеш?

Вовк: – Мені, звичайно, шкода рибки. Але лисички шкода більше. Я думаю, потрібно допомогти! Ведмідь:- Ну, раз усі так хочуть, то і я буду не проти. Допоможемо!

Вовк: Лисичко, нічого не бійся, а йди та заховайся он за те дерево. (Лисичка витерла лапки очі і швиденько побігла і заховалася за дерево.)

Ведмідь: А ми теж заховаємося!

(Усі ховаються. На сцену виходять Мисливець і собачка.)

Мисливець: Ти, Жучко, шукай слід, а я трохи відпочину(позіхає, сідає на пеньочок і засинає).


Жучка: – Слухаюсь!

(Шукає по сцені слід і йде зі сцени.)

(Тихенько визирає зайчик і крадучись йде до сплячого мисливця. Коли музика зупиняється, то зайчик завмирає, коли музика починається, то зайчик йде далі знову. Підходить до мисливця і тихенько тягне за рушницю. Мисливець заворушився-зайчик зупинився. Мисливець повернувся на іншій бік і спить далі. Зайчик повністю витягнув рушницю і забрав із собою. Виходить ведмідь. Підходить до мисливця.)


( Ведмідь стукає лапою по плечу сплячого мисливця.)

Мисливецьз просоння):- Жучко, тікай, не заважай!

( Ведмідь знову стукає лапою мисливця.)

Мисливець – (крізь сон):- Жучко, відчепись. Пішла геть!

( Ведмідь знову стукає лапою мисливця по плечу.)

Мисливець(позіхає і говорить роздратовано):- Жучко! Ось я зараз візьму ломаку...

Ведмідь: – А ну, спробуй!

Мисливець( про кидаючись, потирає очі, не вірячи сам собі, потягує руку і торкається ведмедя. Зрозумівши, що це не сон

починає кричати):- А-а-а!!! Ведмідь!!! (починає тікати.)

Ведмідь(голосно):- Ловіть його!

(3 усіх кутків вистрибують звірі і намагаються зловити мисливця. Той тікає.)

Мисливець: А-а-а! Рятуйте!!! Дикі звірі напали!!! Ніколи більше не прийду то цього лісу!(Деякий час біганина триває. Врешті решт

мисливець тікає зі сцени.)

( Звірі сходяться до гурту і сміються).

(Виходить лисиця і по черзі дякує звірям).

Лисиця: Дякую, ведмедику! Дякую, вовчику! Дякую, зайчику! Дякую, білочко! Дякую, що пробачили мене, хоч я і вчинила недобре і

не заслуговувала на допомогу. Ви, все ж такі, врятували мене. Дякую вам! Дякую, любі друзі! Дуже вам дякую!

( Всі звірі співають заключну пісню. До них приєднується їжачок).

Пісня дружби

Якщо когось образив,

То довго не чекай.

Цю пісеньку веселу

Скоріше пригадай.

Цукерочку велику

Ти другу принеси.

Пробачення й щиро

У друга попроси.

Приспів:

І сонечко ласкаве

Засвітить в той же час,


І пісенька весела

Лунатиме для вас.

І від тепла такого

Розквітне все навкруг,

І усміхнеться щиро

Тобі найкращій друг.

Їжачок: – Ось малятка, прийшов час прощатися. Гадаю, ви все зрозуміли. І тепер будете пробачати один одного. 1 тоді у вас буде

багато-багато друзів! До зустрічі!