vchilka.in.ua 1 2 ... 4 5


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ








ЖУРНАЛ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

проведеної керівництвом курсу та куратором


З__________ НАВЧАЛЬНОЮ ГРУПОЮ


Розпочато:_________

Закінчено: _________


Витяг з Наказу МВС України № 1458 від 25 листопада 2003 рок


ПОЛОЖЕННЯ

про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України


І.Загальні положення

1.1. Виховна робота з особовим складом органів внутрішніх справ України* - це комплекс організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, правових, культурно-просвітницьких та соціальних заходів, спрямованих на забезпечення формування і розвитку в працівників особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, вірності Присязі, дотримання Кодексу честі, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, державного світогляду, засвоєння морально-етичних норм поведінки тощо.

1.2. Метою виховної роботи є цілеспрямоване формування правосвідомості та особистісних якостей працівників органів і підрозділів внутрішніх справ України** відповідно до загальнолюдських, національно-патріотичних та морально-етичних норм і вимог служби.

1.3. Виховна робота здійснюється згідно з Конституцією України, Законом України «Про міліцію», іншими законодавчими актами України, постановами Верховної Ради України Указом Президента України від 27.04.1999 року № 456 "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та здорового способу життя громадян", іншими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України та цим Положенням.

1.4. Виховна робота в органах внутрішніх справ здійснюється:


1.4.1. Керівниками органів і підрозділів - відносно безпосередньо підпорядкованого особового складу.

1.4.2. Працівниками апаратів по роботі з персоналом - відповідно до функціональних обов'язків.

1.4.3. Помічниками заступників начальників органів і підрозділів по роботі з персоналом з організації виховної роботи та старшими інспекторами з виховної роботи.

1.4.4. Громадськими організаціями, створеними в органах і підрозділах відповідно до законодавства та нормативно-правових актів МВС України.

1.4.5. Наставниками - відносно закріплених працівників.

1.5. До участі у виховній роботі можуть залучатись органи місцевого самоврядування, релігійні, громадські та інші організації, які створені і діють згідно з законодавством.

1.6. Загальне керівництво виховною роботою з особовим складом та її координацію здійснює керівник органу, підрозділу.

1.7. Організація виховної роботи в органі, підрозділі покладається на заступників керівників по роботі з персоналом.

1.8. Організаційне забезпечення, підготовку і проведення виховних заходів, безпосередню виховну роботу з особовим складом в органах та підрозділах здійснюють помічники заступників начальників по роботі з персоналом та старші інспектори з виховної роботи.


2. Основні завдання виховної роботи

2.1. Використання людського фактора для забезпечення підвищення ефективності службової діяльності працівників органів внутрішніх справ.

2.2. Виховання особового складу органів внутрішніх справ у дусі патріотизму, відданості Українському народу та його традиціям, високої дисциплінованості, усвідомлення і бездоганного виконання кожним працівником службового обов'язку, дотримання законності.

2.3. Формування в працівників органів внутрішніх справ високої правової культури, прагнення набути високу професійну майстерність.

2.4. Сприяння підвищенню культурного та загальноосвітнього рівня працівників, естетичному вихованню особового складу.


2.5. Створення умов для духовного збагачення працівників.

2.6. Оволодіння працівниками професійною етикою, навичками культури поведінки та спілкування з громадянами.

2.7. Узагальнення і поширення позитивного досвіду роботи, форм і методів навчання і виховання особового складу.


3. Організаційні форми виховної роботи з особовим складом

3.1. Наставництво.

3.2. Індивідуальна виховна робота з працівниками.

3.3. Соціально-гуманітарна підготовка особового складу.

3.4. Інформування працівників щодо питань внутрішньої і зовнішньої політики України, проведення лекцій з питань міжнародного становища, історії і культури українського народу, міжконфесійних проблем, зустрічей з представниками депутатського корпусу різних рівнів, держадміністрацій, політологами, економістами, вченими, представниками творчої інтелігенції.

3.5. Організація роботи з розвитку самодіяльної художньої творчості в колективах органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладах МВС України, проведення фестивалів, концертів, оглядів-конкурсів колективів художньої самодіяльності, виставок робіт самодіяльних художників та інших заходів, у тому числі із залученням членів сімей працівників.

3.6. Організація урочистих культурно-масових заходів на честь знаменних дат і подій.

3.7. Духовно - просвітницька робота.

3.8. Зв'язки з творчими спілками, установами та організаціями з питань культурного шефства над органами внутрішніх справ. Творчі зустрічі працівників та членів їх сімей з майстрами культури та мистецтва.

3.9. Бесіди, лекції, диспути з питань професійної етики, культури поведінки та спілкування з громадянами.

3.10. Виховання засобами наочної агітації.

3.11. Забезпечення виховного впливу на особовий склад можливостей громадських формувань, які створені та діють в органах і підрозділах внутрішніх справ відповідно до чинного законодавства.


3.12. Виховання особового складу на кращих традиціях органів внутрішніх справ, конкретних прикладах сумлінного ставлення до роботи кращих працівників та ветеранів .

3.13. Цілеспрямоване використання виховного впливу засобів масової інформації (у першу чергу - відомчих),

3.14. Єдина система заохочень та стягнень з метою стимулювання підвищення ефективності службової діяльності, дотримання працівниками вимог чинного законодавства, наказів та статутів.

3.15. Пропаганда здорового способу життя.

3.16. Організація масових спортивних заходів з працівниками та членами їх сімей.

3.17. Організація роботи відомчих закладів культури, бібліотек і бібліотечних пунктів, музеїв та куточків історії міліції органу, підрозділу.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Журнал ведеться з метою планування індивідуально-виховної роботи своєчасного відслідковування проблем, що виникають у підлеглих та наданні їм дієвої допомоги. В журналі ведеться облік індивідуально-виховної роботи з курсантами, заноситься загальна інформація про курсанта (слухача) та членів його сім’ї, а також фіксуються наявні проблеми та відмічається робота по їх вирішенню.

Щодо роботи по вивченню індивідуальних якостей курсантів, студентів необхідно враховувати наступні правила та підходи:

1. Вивчати підлеглого процесі його постійного розвитку (як фізичного так і морального, духовного). Для цього кожну якість особистості доцільно розглядати з наступних точок зору:

- ступінь розвитку і особливості прояву конкретних якостей у теперішній час, зміни порівняно з минулим;

- уміння грамотно і чітко діяти в складних та несприятливих умовах, тенденції подальшого розвитку цих якостей;

- виявлення причин, що викликали формування тієї чи іншої якості, як вона поєднується з іншими рисами слухача або курсанта і як впливає на особистість в цілому;

2. Вивчення підлеглого всебічно і комплексно:


- у ході вивчення застосовувати не один метод, а в сукупності з іншими, адже отримані дані, отримані різними шляхами можуть підтверджуватись, доповнюватись, або спростовуватись;

- вивчати співробітника в різноманітних видах діяльності: поведінка на службі, відпочинку, при виконанні доручень, у ході проведення виховних та культурно-масових заходів;

- вивчати курсанта необхідно не одноосібно, а всьому командно-педагогічному колективу, активу курсу, групи, відділення. Узагальнення та співставлення думок кожного дозволяє зробити найбільш близький до істини висновок про риси, притаманні тій чи іншій особистості.

3. Вивчати курсанта в колективі та через колектив:

- організовувати вивчення та аналіз поведінки та вчинків курсанта з передовими, найбільш дисциплінованими співробітниками, активом громадських формувань враховувати особливості того колективу, в якому він перебував раніше;

- знати та враховувати думку начальників, педагогів та найближчого оточення курсанта який вивчається.

4. Вивчати курсанта глибоко і зацікавлено - тобто не тільки збирати факти але й уміти їх узагальнити, опрацювати, глибоко проаналізувати щоб на основі висновків та прогнозу передбачати подальшу поведінку підлеглого. За зовнішньою причиною, що викликала той чи інший факт, необхідно виявити внутрішній рушійний мотив вчинку або проступку.

Психологами доведено, що від адекватності реагування підлеглих на звернення свого командира залежить перемога або поразка. Він, як ніхто інший, повинен знати як реагують його підлеглі на втому, страх, успіхи та невдачі, враховувати усі обставини, що впливають на морально-психологічний стан курсанта.

Командир постійно повинен піклуватись про своїх підлеглих. Кожному приємно, коли йому задають питання про сім’ю, домівку, навчання, службу. З часом це стає підґрунтям для подальшого зближення, відвертості та з’являється можливість різноманітити теми бесід. Але відвертість з’являється тільки тоді, коли вона досягається спільними зусиллями. Командир виграє, якщо зуміє розкритися, тобто поділитися своїми думками, переживаннями, розповісти про власні проблеми... Інакше, після однієї, двох спроб виявиться, що його намагання знайти спільну мову зовсім не дієві. Він ніколи не повинен допускати у відношенні до підлеглого ні іронії, ні сарказму, бо в останнього немає можливості відповісти так само. Образа та принизливі епітети недопустимі. Вище звання офіцера, тим більше офіцерське не завжди, не бар’єр для спілкування, але він неминуче з’являється коли командир надто зверхній перед підлеглими і, навпаки, запопадливий перед старшими начальниками. Якщо для начальників курсів, їх заступників курсант - лише штатна одиниця, довіра між ними не можлива.


Недостатня ефективність індивідуально-виховної роботи зумовлена також слабкими навичками культури спілкування.

Успіх бесіди, зокрема забезпечується дотриманням певних рекомендацій:


  • добре завчасно продумати приблизний план бесіди;

  • якщо є можливість заздалегідь підготуватись до бесіди, намагайтесь якомога більше дізнатись про співрозмовника;

  • визначте шляхи і тему спілкування, заздалегідь сформулюйте запитання;

  • намагайтесь спілкуватись у вільній, невимушеній манері;

  • не робіть під час бесіди ніяких записів - це порушує атмосферу довіри;

  • чутливо та тактовно реагуйте на те, як веде себе співрозмовник, погоджується він з тим про що йде мова чи взагалі замикається в собі, чи потрібні ще якісь аргументи крім тих які ви навели;

  • враховуйте кількість часу яким ви володієте, ведіть бесіду щиро, зацікавлено;

  • уникайте питань у загальній формі, оскільки це викликає шаблонну, неконкретну відповідь;

  • не допускайте питань, які можуть поставити співрозмовника у незручне становище;

  • дотримуйтесь черговості питань за ступенем їх важливості (від простого до складного);

  • ведіть бесіду невимушено, спокійно;

  • коли бесіда явно “не клеїться” і перспектив щодо її пожвавлення не передбачається, слід її припинити, висловивши з цього приводу своє жалкування;

  • знайти привід для відновлення бесіди, заодно спробувати виявити причину, чому попереднє спілкування виявилось невдалим;

  • коли все ж спілкуванню перешкоджають об’єктивні причини (несумісність та не сприйняття одного одним чи інші) командир доручає провести бесіду, перш за все, психологу, щоб спробувати вияснити перспективу подальшої роботи з таким курсантом.

Де б не проходила зустріч: на полігоні, в учбовому класі або за чашкою кави - обстановка повинна сприяти відвертості.


Психологічно готуючись до майбутньої бесіди пам’ятайте про мудру пораду: ’’Вчиняй по відношенню до інших так, як би ти хотів, щоб інші чинили стосовно тебе’’. Для більш глибокого вивчення особистості курсанта потрібно намітити декілька тем для розмови попередньо подумавши по кожній з них порядок обговорення визначених проблем.

Немає чітких критеріїв, що означає добре знати людину. Це не просте питання, адже процес пізнання людини безмежний. І в той же час добре знати курсанта - це знати його психічні якості, уміти розібратись у його вчинках, прихованих причинах та мотивації їх скоєння. Знання найбільш важливих рис конкретних курсантів потрібно для того, щоб на цій основі допомагати їм долати труднощі, знаходити своє місце в колективі, у повну силу використовувати свої здібності для досягнення загальної мети, намагання завжди бути корисним. Вивчення та порівняння психології особистостей необхідне для вирішення питань сумісності в невеликих групах, котрі несуть службу в закритих, обмежених приміщеннях. Тільки глибоке пізнання людини сприяє найбільш оптимальному розподілу особового складу за конкретними ділянками роботи.

З’ясувавши обставин та причин, які викликають стурбованість за курсанта (слухача), відхилень в поведінці, неділових стосунків необхідно довести до відома психолога інституту (факультету), куратора навчальної групи та спільними зусиллями вживати заходів щодо недопущення порушень дисципліни та запобігання надзвичайним подіям.

При організації і проведенні індивідуальної роботи особливу увагу звертати на наступних курсантів, студентів:

- з відхиленнями поведінки;

- нервово-психічною нестійкістю;

- які відрізняються відлюдкуватістю, пригніченістю, стають об’єктом глузування;

- постійно скаржаться на стан здоров’я;

- часто конфліктують з товаришами по службі, командирами, начальниками;

- болісно реагують на зауваження;


- слабо засвоюють учбовий матеріал.

Важливе місце в роботі зі курсантами також займає дисциплінарна практика, уміле застосування заохочень і стягнень з урахуванням конкретної ситуації та особистості підлеглого.

Існує дві форми дисципліни: примусова і добровільна. Перша базується на примушуванні, друга - на переконанні.

Формування у курсантів дисциплінованості починається з перших кроків навчання - виконання вимог статутів, інструкцій, наказів керівництва, викладачів. Часто не до кінця усвідомлюючи, для чого це потрібно, курсант змушений підкорятися правилам статутної поведінки. Але у вихованні курсантів повинні бути присутні не тільки вимоги статутів, а й всі без винятку засоби педагогічного впливу. Це сприяє формуванню свідомого ставлення до своїх прав, до виконання обов’язків, переконання у вірності тих форм моралі, якими керується наше суспільство.

Процес виховання свідомої дисципліни курсантів - це процес переходу від зовнішньої статутної організації поведінки до внутрішнього усвідомлення цілей, моральних стимулів, переконання в необхідності саме такої поведінки.


Заходи пов’язані з дисциплінарним покаранням.

Зауваження - це судження, яке висловлює курсовий офіцер, викладач, стосовно поведінки окремого курсанта, групи курсантів або підрозділу в цілому. Це обов’язкова вимога змінити поведінку.

Зауваження можуть бути прямими - вказується, що потрібно робити і як змінити свої дії, непрямими - висловлюється порада, як себе поводити.

Ефективність зауважень залежить від певних умов:

- зауваження має робитись наказовим спокійним, незаперечним тоном;

- ні в якому разі не повинно принижувати гідність курсанта, не може робитись у зневажливій, образливій формі;

- зауваження обов’язково повинно бути виконаним;

- кількість зауважень взагалі і окремому курсанту зокрема повинна бути обмеженою, після цього має застосовуватись більш жорстке покарання.


Нейтральні зауваження нагадують курсантам про необхідність виконання якихось уставних обов’язків та правил поведінки. Вони промовляються спокійним, діловим, командним тоном. У них не може виявлятися ставлення вихователя до курсанта. Для курсантів такі зауваження неприємні, але найчастіше вони не викликають небажаних емоцій, якщо тільки вихователь не зловживає ними по відношенню до якогось конкретного курсанта.

Зауваження, спрямовані до свідомості курсанта робляться з поясненням шкідливості його дій. Таке зауваження виконує подвійну функцію. Воно відновлює порядок у підрозділі, спрямовуючи поведінку курсантів у потрібне русло, і в водночас виконує профілактичну роботу, нагадуючи усім іншим підлеглим про неприпустимість подібних дій.

Зауваження, спрямовані до свідомості курсанта, особливо до його почуття гідності, сприймаються досить боляче і потребують педагогічного такту. Вихователь вирішує сам чи буде це зауваження спрямовано до гідності курсанта, чи висловлювати своє ставлення до вчинку, вказуючи на те, що ви не чекали від нього подібних дій і засмучені його поведінкою. Така, апеляція найчастіше досягає мети, бо необразлива для порушника дисципліни, викликає у нього почуття сорому і невдоволення собою. Такий захід буде ефективним лише в тому випадку, якщо вихователь користується повагою колективу підрозділу і курсанти зважають на його почуття і добрі відносини.

Зауваження із залякуванням робляться жорстким, безапеляційним тоном. Вихователь суворо "вичитує" курсанта за його поведінку, залякує його можливістю накладення стягнення. Такі зауваження поряд з позитивними мають і негативні наслідки. Вони в значній мірі погіршують стосунки з курсантами, роблять атмосферу нервовою, напруженою. Крім того, курсанти дуже швидко звикають до постійних "розносів". Тому такий захід може використовуватись лише у неординарних випадках і коли вихователь впевнений в тому, що його метод матиме позитивні наслідки.

Для формування свідомої дисциплінованості і підтримання дисципліни, заходи пов’язанні з покаранням курсантів мають бути справедливими і не викликати неадекватну, небажану реакцію курсантів. Робити зауваження, виправляти негаразди необхідно коректно, не принижуючи почуття гідності людини. Виховний вплив необхідно здійснювати таким чином, щоб він відповідав індивідуальним особливостям кожного курсанта, не підстроюючись під них, а враховуючи їх, спонукати вихованців до постійного самовдосконалення.



Заходи не пов’язані з дисциплінарним впливом.

Деякі заходи для підтримання і відновлення дисципліни без застосування покарання:

- переключення курсантів на корисну, творчу роботу у підрозділі;

- індивідуалізація навчального процесу;

- своєчасна допомога курсантам у виконанні ними статутних та навчальних завдань;

- підтримка у курсантів віри в їх командира, який повинен бути зразком для особового складу.


Індивідуально-виховну роботу також необхідно поєднувати

з формами колективного впливу.


ІВР повинна будуватись таким чином щоб кожен курсант, студент розглядався як член певного колективу. Тому керівництву факультетів, курсів потрібно знати та розуміти психологію колективу, розвивати його відповідальність, вміло використовувати силу його впливу в навчанні та вихованні. Прагнути, щоб в ньому не було пасивних, щоб колективна думка систематично направлялась на виховання у кожного почуття гідності за свій підрозділ, курс. Висновки із аналізу ІВР регулярно обговорювати на нарадах, зборах молодших командирів, органів курсантського, слухацького, студентського самоврядування, практикувати обмін досвідом організації індивідуально-виховної роботи.

Принцип виховання в групі та у колективі полягає в тому, що колектив навчальної групи як основний осередок курсантів, студентів академії не тільки повинен об'єднувати їх для спільного виконання навчальних завдань, але й одночасно виступати як виховна сила. Лише в колективі та за його допомогою можна забезпечити кожному курсанту, студенту всебічний розвиток, виховати і закріпити такі якості: усвідомлення національно-патріотичного обов'язку, почуття відповідальності, дружньої взаємодопомоги, уміння зіставляти свої особисті інтереси з державними. Спільні зусилля, як правило, встановлюють між курсантами, студентами стосунки взаємодопомоги, взаємоконтролю, вимогливості, що впливає на формування дисциплінованості, сумлінне виконання обов’язків. Але слід зазначити, що процес реалізації даного принципу специфічний. Його догматичне застосування чи порушення вимог може призвести до пригнічення особистості, нівелювання її індивідуальності.


Основними шляхами вірного застосування виховного потенціалу колективу є:


  • висунення завдань і перспектив розвитку підрозділу, курсу, групи, які об’єднують думки, почуття і дії курсантів, студентів;

  • підтримка нового, перспективного, закріплення його у вигляді традицій;

  • всебічна підтримка і схвалення ініціативи та самостійності курсантів, студентів;

  • гласність, відкрите обговорення і вирішення питань діяльності підрозділу, групи;

  • активна участь у житті групи, курсу;

  • створення, навчання і надання допомоги активу в реалізації його завдань.

Складовою частиною виховної роботи є курсантське, слухацьке, студентське самоврядування (в подальшому - самоврядування), як одна із форм залучення перемінного складу до громадської діяльності. Самоврядування сприяє розкриттю задатків, здібностей, творчого потенціалу кожного курсанта, студента, репрезентує їхні потреби, інтереси у стосунках із керівництвом академії, молодіжними організаціями, іншими навчальними закладами.

До організації цієї роботи слід підходити дуже серйозно і відповідально, вибираючи оптимальні форми з урахуванням контингенту слухачів, курсантів, студентів та ліцеїстів, традицій, звичаїв тощо.


Здійснення виховної роботи викладачами – кураторами навчальних груп.


Головним завданням кураторів навчальних груп є супровід курсанта (слухача) в навчанні, громадській діяльності, розвитку студентського (курсантського) самоврядування; виховання у них патріотизму; розвиток творчих здібностей та формування організаторських навичок.

Неможливо перебільшити значення особистого прикладу викладача, особливо під час діяльності у якості куратора навчальної групи. Своїм зовнішнім виглядом, манерою тримати себе, звертатись до курсантів, студентів і розмовляти з ними, всією своєю суттю викладач завжди повинен бути на висоті свого становища. Він і на мить не повинен забувати про професійну етику, яка проявляється не тільки в справедливо оцінених знаннях, але й у попередженні несправедливості, в поважливому, доброзичливому ставленні до курсантів, студентів як до особистостей. Це не означає, що викладач не повинен звертати увагу на помилки курсантів, студентів, просто необхідно робити зауваження, виправляти негаразди коректно, не принижуючи почуття гідності людини. Виховний вплив необхідно здійснювати таким чином, щоб він відповідав індивідуальним особливостям кожного курсанта, студента, не підстроюючись під них, а враховуючи їх, спонукаючи вихованців до постійного самовдосконалення.


Куратор, як особа яка не несе певних владних повноважень, має особливе значення для вивчення особистості, проблем курсанта, студента, встановлення з ним довірливих стосунків. Робота куратора носить в основному індивідуальний характер, що дає змогу враховувати індивідуальні риси кожного курсанта, студента, надати йому необхідну допомогу.

Досвід показує, що викладач, який може бути за своїми професійними, моральними якостями взірцем для курсантів, студентів надає велику допомогу керівництву стройових підрозділів при вирішенні соціальних питань, він знає морально-психологічний стан у групі, що сприяє прийняттю більш виважених управлінських рішень.

Керуючись науково-методичними підставами впливу на особистість, куратори повинні враховувати чинники, які впливають на ставлення курсантів, студентів до навчання, а саме:


  • прагнення стати висококваліфікованим фахівцем і, тим самим, краще підготуватись до майбутньої діяльності та забезпечити собі професійну кар'єру;

  • особистість викладача; цікавість до дисциплін, що вивчаються; почуття власної гідності; вимогливість викладачів; прагнення стати лідером (не гірше всіх) у групі; заохочення (похвала) з боку викладачів, командного складу, деканату, ректорату; плата за навчання (для студентів за контрактом); контроль з боку батьків.

Дієвість та висока ефективність кураторської роботи в навчальній групі досягається за умови її побудови на підставі наступних основних принципів:

Принцип пріоритету загальнолюдських цінностей над усіма іншими, який відображає закономірно об'єктивну обумовленість виховання та передбачає, що всі виховні заходи, які проводяться в навчальній групі, у гуртожитку, усі дії викладача-куратора і активу групи спрямовано на формування у курсантів, студентів норм моралі, певних наукових поглядів і переконань.

Принцип комплексного підходу у вихованні, який має на меті вплив на всі грані особистості курсанта, студента, щоб виховати його як висококваліфікованого фахівця.


Завдання куратора - поєднати всі зусилля і засоби у вихованні перемінного складу для успішного вирішення комплексного завдання: підготовки майбутнього фахівця, формування його як творчої особистості.

Принцип диференційованого підходу з урахуванням індивідуальних особливостей курсантів, студентів, який потребує від куратора проведення своєї роботи на підставі глибокого і всебічного вивчення студентів.

Принцип активності та самостійності, який вимагає такої організації виховної роботи, яка сприяє активності курсантів та студентів, формуванню у них інтелектуальних і моральних якостей, розвиває ініціативу та організаторські навички.

Принцип спадкоємності та перспективності, який визначає своїм завданням суворе дотримування спадкоємності у змісті, організаційних формах, методах та засобах виховної роботи і потребує від куратора точного обліку рівня сформованості окремих якостей особистості, професійних умінь та загального розвитку кожного курсанта, студента. Формування особистості випускника - майбутнього фахівця повинно здійснюватись на основі плану навчально-виховної роботи куратора.

Принцип визначення позитивного передбачає, що куратору необхідно вміти знайти у своїх вихованцях задатки позитивних якостей та, спираючись на них, успішно вирішувати завдання формування особистості в цілому.

Слід зазначити, що куратор не підміняє, а доповнює заходи, які проводяться керівництвом академії, інститутів (факультетів) з навчання та виховання курсантів, студентів, та працює у тісній взаємодії з ними.


Методи роботи куратора

Метод переконання, за допомогою якого формуються погляди, уявлення, поняття у курсантів, студентів, відбувається обмін інформацією (вплив, діалог, доказ, заклик, переконання тощо).

Метод стимулювання, за допомогою якого організовується діяльність курсантів та студентів і стимулюються позитивні її мотиви (завдання, доручення, вимоги, змагання, приклад, створення ситуацій успіху).


Метод оцінки і самооцінки, за допомогою якого проводиться оцінювання вчинків, стимулювання діяльності, надання допомоги курсантам, студентам у саморегуляції їх поведінки (заохочення, зауваження, ситуація довіри, контролю, самоконтролю, самокритики тощо).


ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ОБОВ'ЯЗКИ КУРАТОРА НАВЧАЛЬНОЇ ГРУПИ

- сприяє участі курсантів (слухачів) групи в науковій роботі, наукових конференціях і семінарах, олімпіадах і конкурсах, залученню перемінного складу до занять в предметних гуртках, гуртках художньої самодіяльності, клубах різних напрямків (спільно з відповідними структурними підрозділами);

- відвідує курсантів (слухачів) групи в гуртожитку (не менше 1 разу на місяць), надає допомогу в організації самостійної навчальної роботи та культурного відпочинку;

- надає допомогу курсантам (слухачам) групи в організації культурно-просвітницьких заходів;

- сприяє участі курсантів (слухачів) групи в інститутських (факультетських) заходах: конкурсах, фестивалях, концертах, фізкультурно-спортивних заходах тощо;

- проводить виховні години, в т.ч. збори (1 раз на місяць) з питань покращення навчальної дисципліни, різних напрямків громадянського та національного виховання.

Разом з керівництвом навчального підрозділу забезпечує контроль за системним та якісним навчанням курсантів (слухачів), за їх успішністю, дотриманням строків складання заліків, іспитів, відвідуванням занять, виконанням індивідуальних та навчальних планів, правил внутрішнього розпорядку.

Утверджує здоровий спосіб життя, протидіє факторам, що негативно впливають на здоров'я, сприяє виробленню вмінь самостійного використання методів і форм фізичної культури в трудовій діяльності та відпочинку. Всебічно вивчає характер, потреби, нахили, захоплення, побутові умови кожного курсанта (слухача).

Прищеплює навички планомірної систематичної навчальної роботи, самонавчання, самоосвіти, раціональної організації режиму дня, вільного часу тощо.


3 метою допомоги бере участь у роботі студентських (курсантських) громадських організацій, самоврядуванні, контролює розподіл та виконання громадських обов'язків, систематично допомагає активу групи.


ПРАВА КУРАТОРА АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ

Куратор академічної групи має право:

Подавати пропозиції керівництву навчального підрозділу щодо заохочення курсантів (слухачів) за успіхи в навчанні, науково-дослідній та громадській роботі, а також для надання матеріальної допомоги курсантів (слухачів) пільгових категорій, з соціально незахищених верств населення та у разі скрутного матеріального становища чи важкого захворювання. В разі порушення правил внутрішнього розпорядку інституту та правил проживання у гуртожитку подавати пропозиції щодо дисциплінарного притягнення до відповідальності.

Приймати участь у роботі ради кураторів, виносити на її обговорення питання, пов’язані з поліпшенням виховної роботи. Керівництву навчального підрозділу подавати пропозиції щодо поліпшення умов організації самопідготовки, культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи, побутових та санітарно-гігієнічних умов навчання та проживання.

Ініціювати обговорення на загальних зборах курсантів (слухачів), ради кураторів, засіданнях кафедр факти невиконання курсантами (слухачами) установленого розпорядку.

Відвідувати навчальні заняття курсантів (слухачів) своєї групи та проводити наради з питань покращення якості знань і навчальної дисципліни.



следующая страница >>