vchilka.in.ua 1

ПРОГРАМА

ВСТУПНОГО ЕКЗАМЕНУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Пояснювальна записка

Екзамен з української мови абітурієнти (база 9 класів) складають у формі диктанту при вступі на напрями підготовки (спеціальності): 5.01010201 Початкова освіта (основи інформатики), 5.01010201 Початкова освіта (англійська мова), 5.01010201 Початкова освіта (організатор спортивних секцій і клубів), 5.01010201 Початкова освіта (керівник дитячого (хорового) колективу) 5.02020501 Образотворче мистецтво. Програма вступного екзамену з української мови складена на основі діючих програм для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки України.


ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія.


Вимова та написання звуків, що позначаються буквами ґ і г. Подовжені звуки.

Співвідношення звуків і букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дзь, дж.

Основні правила переносу слів з рядка в рядок.

Голосні наголошені й ненаголошені, їх вимова та позначення на письмі. Ненаголошені голосні е, и, о в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом.

Уподібнення при­голосних звуків. Спрощення в групах при­голосних. Основні випадки чергування у—в, і—й. Позначення м'якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення йо, ьо.

Орфограма. Орфографічна помилка.

Правила вживання м'якого знака.

Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апостро­фом.

Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних та збігу однако­вих приголосних звуків.

Написання слів іншомовного походження.

Будова слова. Орфографія

Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.


Чергування голосних і приголосних звуків. Чергування о—а, е—і, е—й. Чергування о, е з і. Е—о після ж, ч, ш, й. И, і після ж, ч, ш, щ та г, к, х у коренях слів.

Найголовніші випадки чергування приголосних звуків.

Вимова та написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-; префікси пре-, при-, прі-.

Словотвір. Орфографія


Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом на –ин(а) від прикметників на -ський, -цький; іменників і прикметників, що мають буквосполучення -чн- (-шн-); зміни приголосних при творенні прикметників на -ський, -зький та іменників на -зтво, -цтво, -ство.

Сполучні о, є в складних словах. Написання разом і через дефіс слів з пів- Дефіс у складних словах.

Творення та правопис складних і складноскорочених слів.

Лексикологія. Фразеологія

Іменник.Загальні і власні назви іменників. Велика буква і лапки у власних назвах. Число іменників. Іменники, що мають форму тільки однини або тільки множини.

Відмінки іменників. Кличний відмінок в українській мові. Типи відмін іменників.

Особливості відмінювання іменників, що вживаються тільки в множині.

Незмінювані іменники.

Правопис відмінкових закінчень іменників. Не з іменниками. Правопис найуживаніших суфіксів. Букви е, и, і в суфіксах -ечок-, -ечк-, -ичок-, -інн(я), -ив(о),-ев(о). Написання та відмінювання чоловічих і жіночих імен та по батькові.

Прикметник. Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників.

Ступені порівняння прикметників, їх утворення.

Прикметники твердої і м'якої груп, їх відмінювання.

Способи творення прикметників. Найчастіше вживані суфікси.

Правопис відмінкових закінчень. Не з прикметниками. Правопис найуживаніших суфіксів прикметників. Букви ь, е в суфіксах на означення пестливості і неповноти ознаки (-еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -уват-, -юват-). Букви ь, е, о, и в прикметникових суфіксах -ськ-, -ев-(-єв-), -ов- (-йов-, -ьов-), -ин-, -ін-, -ичн-, а також у прикметниках на -зький, -цький.


Одна і дві букви н у прикметниках.

Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прик­метникової форми.

Числівник. Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробові і збірні) та порядкові. Числів­ники прості й складні.

Відмінювання кількісних і порядкових числівників.

Правопис числівників. Буква ь на кінці числівників та перед закінченням у непрямих відмінках. Роздільне написання складних числівників. Написання разом порядкових числівників з -тисячний.

Займенник. Розряди займенників. Особові та зворотні займен­ники, їх відмінювання. Питальні та відносні займенники, їх відміню­вання. Неозначені і заперечні займенники, їх утворення і відміню­вання. Присвійні, вказівні, означальні займенники, їх відмінювання.

Правопис займенників. Написання прийменників із займенниками окремо. Н в осо­бових займенниках 3-ї особи після прийменників. Дефіс у неозначених займенниках. Ні в заперечних займенниках. Вживання займенників ви, вам у ввічливому значенні при звертанні до однієї особи, написання цих займенників з великої букви у пошанному значенні.

Дієслово. Неозначена форма (інфінітив). Види дієслів (доконаний, недоконаний). Часи дієслова. Минулий час (зміна дієслів у минулому часі). Теперішній і майбутній (відмінювання дієслів теперішнього і майбутнього часу). Дієслова І і II дієвідмін. Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх творення. Безособові дієслова. Способи творення дієслів.

Особливі форми дієслова: дієприслівник, дієприкметник.

Правопис дієслів. Не з дієсловами. Правопис -ться, -шся в кінці дієслів. Букви е, и в особових закінченнях дієслів І і II дієвідмін. Буква ь у дієсловах наказового способу.

Дієприкметник.

Відмінювання дієприкметників.

Дієприкметниковий зворот. Відокремлення комами дієприк­мет­никових зворотів (після означуваного іменника).


Безособові дієслівні форми на -но, -то, їх вживання в усному і писемному мовленні.

Правопис голосних у закінченнях дієприкметників. Правопис голос­них і приголос­них у суфіксах дієприкметників. Не з дієприкметниками. Н у дієприкметниках та нн у прикметниках дієприкметникового похо­дження.

Дієприслівник. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення.

Дієприслівниковий зворот. Коми при дієприслівниковому звороті й одиничному дієприслівникові.

Правопис дієприслівників. Складні випадки вживання доконаного і недоконаного видів дієприслівника. Не з дієприслівниками.

Прислівник. Ступені порівняння прислівників. Способи творення прислівників.

Правопис прислівників. Одна і дві букви н у прислівниках. Не, ні з прислівниками. И та і в кінці прислівників. Дефіс у прислівниках. Написання прислівників разом і окремо.

Прийменник. Прийменник як засіб зв'язку в слово­сполученні. Непохідні й похідні прийменники.

Правопис прийменників разом, окремо і через дефіс.

Особливості вживання прийменників з іменниками.

Сполучник. Сполучник як засіб зв'язку у реченні. Сполучники сурядності й підрядності, їх види. Вживання сполучників у простому і складному реченнях.

Правопис сполучників разом і окремо.

Частка. Формотворчі, заперечні та модальні частки.

Написання часток бо, но, то, от, таки.

Не з різними частинами мови.

Правопис вигуків. Дефіс у вигуках. Кома і знак оклику при вигуках.

Синтаксис. Пунктуація

Словосполучення. Будова і типи словосполучень за способом вираження голов­ного слова. Підрядний зв'язок слів у словосполученні (узгодження, керування, приля­гання).

Просте речення. Підрядний та сурядний зв'язок слів у реченні. Логіч­ний наголос. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Речення двоскладні й односкладні; прості й складні. По­ширені й непоширені речення. Розділові знаки в кінці речення.


Підмет та присудок як головні члени речення. Способи вира­ження підмета. Простий присудок. Складений дієслівний присудок. Складений іменний присудок. Тире між підметом і присудком.

Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення. Узго­джені й неузгоджені означення. Прикладка як різновид означення. До­даток. Прямий і непря­мий додаток. Обставина. Види обставин за зна­ченням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу, причини, мети). По­рівняльний зворот. Написання поширених прикладок через дефіс; при­кладки, що беруться в лапки. Виділення порівняльних зворотів кома­ми.

Односкладні речення. Односкладні речення з головним членом у формі присуд­ка: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові; безособові. Одно­складні речення з головним членом у формі підмета: називні.

Повні і неповні речення. Тире в неповних реченнях.

Речення з однорідними членами речення. Однорідні члени речення, інтонація речень з однорідними членами. Узагальнююче слово при одно­рід­них членах речення. Однорідні й неоднорідні означення. Однорідні члени речення із сполучниковим, безспо­лучниковим і змішаним зв’язком. Речення з кількома рядами одно­рідних членів. Кома між однорідними членами. Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами.

Речення із звертаннями, вставними словами. Звертання непо­ши­рені й по­ширені. Вставні слова, сполучення слів, речення. Поділ вставних слів за значенням. Розділові знаки при звертанні та вставних словах.

Речення з відокремленими членами. Поняття про відокремлення другоряд­них членів речення. Відокремлені означення, прикладки, додатки, обставини. Відок­ремлені уточнюючі члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах.

Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, з сурядним і підрядним зв'язком.

Складносурядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Сполучники та смислові зв'язки між простими реченнями в складно­сурядному. Інтонація і розділові знаки у складносурядному реченні.


Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв'язку в ньому. Складно­підрядне речення із сполучниками і сполучними словами. Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові).

Складнопідрядні речення з кількома підрядними. Розділові знаки у складнопі­дрядному реченні.

Безсполучникове складне речення, особливості будови. Смисло­ві відношен­ня між простими реченнями (однорідні й неоднорідні). Розділові знаки в без­сполучниковому складному реченні та інтонація.

Складне речення з різними видами зв'язку. Складне речення з сурядним і підрядним зв'язком. Складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком. Розділові знаки в ньому.

Пряма й непряма мова. Цитата. Діалог. Способи заміни прямої мови непрямою. Інтонація і розділові знаки при прямій мові. Розділові знаки при цитаті, діалозі.

Рекомендована література

для підготовки до вступного екзамену з української мови


1.Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 6 кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2003. – 400 с.

2. Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 7 кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 1999. – 364 с.

3. Олійник О.Б. Українська мова: Підручник для 8 кл. середньої школи. – К.: Вікторія, 2004. – 288 с.

4. Українська мова: Підручник для 7 кл. / О.М.Біляєв, М.І.Пентилюк, Л.М.Симоненкова. – 6-те вид. – К.: Освіта, 1998. – 144 с.

5. Шелехова Г.Т., Остаф Я.І., Скуратівський Л.В. Рідна мова: Підручник для 9 кл. – 4-те вид. – К.: Освіта, 2001. – 256 с.

6. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1997. – 254 с.

7. Ющук І.П. Рідна мова: Підруч. для 7 кл. – К.: Арт-Освіта, 2004. – 288 с.

8. Ющук І.П. Рідна мова: Підручник для 8 кл. – К.: Арт-Освіта, 2004. – 256 с.

Зразок

Питання для співбесіди

Варіант №1

1. Аргументовано доведіть необхідність явища спрощення в словах української мови. Наведіть приклади.

2. З’ясуйте роль і місце звертань у реченні. Складіть речення із звертанням, поясніть розділові знаки.

3. Встановіть відповідність між односкладними реченнями та їх видами:

А Означено-особове 1. Жита покошено.

Б Неозначено-особове 2. Отак пройду крізь твій великий подив, не

зачеплюсь об лагідні слова.

В Узагальнено-особове 3. Ловив я мрію і мету високу.

Г Безособове 4. Навесні в селі встають рано.

5. Чесне діло роби сміло.


Питання для співбесіди

Варіант №2

1. З’ясуйте, які типи словосполучень виділяють за морфологічним вираженням головного слова. Підтвердіть свою відповідь переконливими прикладами.

2. Назвіть ступені порівняння прикметників. Проілюструйте їх утворення переконливими прикладами.

3. Встановіть відповідність між присудком та способом його вираження.

1. Простий дієслівний А Дід Захарко був коваль.

2. Складений іменний Б Україні, її люду хочу вічно я служити.

3. Складений дієслівний В То перший грім, то пломінка блакить.

Г Україно, моя Україно, я для тебе на

світі живу.


Питання для співбесіди

Варіант №3

1. З’ясуйте правила правопису префіксів при-, пре-, прі- в словах української мови. Наведіть приклади (3-4).

2. Доведіть, що сполучники і сполучні слова – це різні мовні поняття. Наведіть для цього аргументовані приклади.

3. Встановіть відповідність між фразеологізмом та його значенням.

1. Взяти за душу. А Подобатись.

2. До душі припадати. Б Пліткувати.

3. Перетирати кісточки. В Зворушити.


4. Березової каші дати. Г Сваритися.

Д Покарати.


Зразок

Жар-птиця


Усе було дивовижним: чисте небо, море блакиті, м’яке сонячне світло; перша зелень на деревах, ще недавно похмурих і кострубатих, була схожа на хмари зеленого диму, що ось-ось здійметься догори. Не хотілося сідати ні в автобус, ні в тролейбус, і він пішов пішки, відчуваючи, що його тіло – велика й легка пустка, на яку, очевидно, перетворилася його недавня радість, його піднесеність почуттів. Ніжність, зовсім недавня, тендітна, ще начебто звучала в душі, але це вже були рештки тієї великої, справжньої ніжності, яка частково перетворилася на попіл, частково згасла, а частково її випромінювали спогади.

Колись у дитинстві йому снилися сни: він тримав у руках жар-птицю, а потім, прокинувшись, навіть відчував на долонях дотик золотого, сліпучого пір’я. Здавалось іще деякий час, що він зловив-таки жар-птицю, але тануло останнє марево сну, і приходила до нього сумна впевненість, що ніякої жар-птиці не було, що все це привиділося, але тепер усе начебто відбувалося у зворотному порядку.

Вуличний рух, метушня чи, навпаки, навіть непоспішливість – усе це було осмислене. Оглядаючи вулиці вечірнього міста, він зрозумів: у передчутті ночі люди прагнуть не самотності чи суму – хочуть бути комусь потрібними.


190 слів В. Шевчук


Ранок в степу

А що за ранок в степу! Над балками, над рудками та над ярами піднімається вгору, наче намітка, пелена сивої пари. От і горобці зацвірінькали, десь високо-високо чується пісня жайворонкова. Потягло свіжим ранковим вітерцем. Ген-ген з-за гори, з-за козацької, а може, й татарської високої могили випливає червоне сонце, і зразу неначе кров’ю облило кругом степ. Зелено-сивий колір трави, скропленої срібною росою, перейшов в червоно-зелений. Сонце йде повагом вгору, міняється і колір степу: червоність меншає, трава здається золотисто-зеленою, мов хто побризкав її краплями золота. Гарно, чудовно гарно!


Люблю я наші степи! Та чи й можна ж їх не любити?

Отакими-то степами літ тому двадцять чи що простував я раз до Криму.

Їдемо по степу, ніде нічого не видко. Тільки небо та океан трави, більш ні на чому зупинити свого погляду. Їдеш і, здається, ніколи не доїдеш до села або просто до якої людської селитьби. Почав спускатися в глибоку долину і бачиш: в балці під горою притулилось собі, пригорнулось село. Нема в степових селах розкішних вишняків, не купаються тут хатки в зелені, мов качки в рясці. Хіба що де-не-де в селі попадеться біла або жовта акація, та й то якась хирява, худа, убога.


190 слів За О. Кониським


Критерії оцінювання вступного випробування

з української мови (диктант)


Формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності абітурієнтів є контрольний текстовий диктант.

Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам’ятовування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу.

Для диктанту використовують текст, доступний для розуміння абітурієнтів, які мають базову загальну середню освіту. Обсяг текстів диктантів – здебільшого 170-190 слів.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:


  • орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

  • помилка в слові, що повторюється в диктанті кілька разів, уважається однією помилкою; помилки на те саме правило, але в різних словах, уважаються різними помилками;

  • розрізняються грубі помилки й негрубі (винятки; написання великої літери в складних власних назвах; правопис прислівників, утворених від іменників з прийменниками; заміна одного розділового знака іншим); дві негрубі помилки вважаються однією грубою;
  • за наявності в диктанті більше п’яти поправок оцінка знижується на бал;


  • орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, що не включені до шкільної програми, виправляються, але не враховуються.


Норми оцінювання диктанту


Бали

Кількість помилок

1

15 – 16 і більше

2

13 – 14

3

11 – 12

4

9 -10

5

7 – 8

6

5 – 6

7

4

8

3

9

1 + 1 (негруба) – 2

10

1

11

1 (негруба)

12

-