vchilka.in.ua 1

Работа 16.


на дорозі не валяється!


Дорога заводить! Хочеться натиснути на газ і летіти вперед, обганяючи, підрізуючи, підсікаючи і ризикуючи. Хто нам може стати на заваді?

- Ми круті, на своїх танко-мерседесах задаємо динаміку дорожнього руху. Ми вхопили бога за бороду, і швидкість нас не лякає. Любов? Це довгі ноги і хороші губи, так би мовити, – модель. Ну і що з того, що перехідна, купюри ж не втрачають свій номінал, трішки потріпавшись. СНІД? Це для бідних. Бачите тих, що на “кравчучках”* летять у майбутнє по тротуару? Це для них. Ну, може ще для “пєнкіних з моісеєвими”. Н-да. Наше життя, так би мовити, прилизане. Хоча на всяк випадок у нас заброньовано місце в раю. Ну куди ти тиснешся своєю розвалиною на другу смугу?

Ну, пане, ви не правий! Тихо їдеш, далі будеш. А щастя хочеться всім, хоча б на вагу, хоча б грамів сто. Секс? Ні. Ми люди порядні, у нас сім’я на першому місці. СНІД? Ви що, звідки ж він візьметься у пристойних людей! Такі питання нас ображають, це до тих, хто з жиру біситься – наркоманів, проституток, секс-меншин, м’яко кажучи,…он як ганяють. Хто за кермом: хлопець чи дівчина, – з першого погляду і не зрозумієш.

- Хам ви дядя, це стильна стрижка. Ми жінки ніжні створіння. Мрійниці. Ми пташки,… метелики,… бубочки,…дурочки… Вибачте, я замріялась. У мене важка робота, адже пацієнти – це народ капризний, нестабільний. Я стараюсь про них не думати, берегти свої нерви, я ж молода. Я ще мрію зустріти свого принца, мрію стати головним лікарем, а ще мрію… так, інколи мрію на роботі, ну і що. Звідки в нашій лікарні СНІД? У нас все стерильне. О, який симпатяга на білому “опелі” поряд .

Привіт, киця. Так, жінки нас спортсменів люблять: сила, м’язи, витримка, ну, самі знаєте. СНІД? Ні, ми слідкуємо за своїм здоров’ям. Випити пива, горілочки під хорошу закусочку, ніяких наркотиків. Та я і не пі…! Моя кров закипає при вигляді тугих жіночих грудей. Навіть приходиться трохи ділитись нею. А що мені жаль своєї крові для хороших людей?! Х-ха. Там такі сестрички-медсестрички… Альо, патлатий! Ага, ти – богема за кермом. Х-ха. Це тобі хвилюватись треба.


Мені?! Ми, люди творчої натури, не можемо обмежитись рамками реального буття. Ми не їздимо, ми переміщуємося у просторі. Запобіжники? Тобто кондоми. Але ж емоції, бажання, натхнення і, взагалі, життя не сховаєш у презервативі! У кожного своя любов. Ми живемо на повну. Ніяких обмежень. СНІД? Це паніка. Це стереотипи. Життя? Завтра буде інше життя, інші втілення, реінкарнації, пертурбації, інновації. Чи не буде… Яка різниця.

Вау!… жовте світло, гей ти… швидше їдь… може проскочимо…

Бібіп!

Чого гальмуєш, лох!!! У мене кожна хвилина розписана.

Та рухайся ти, мене вдома моя чекає!

- Я таки ще підморгну тому симпатичному “опелю”. Ну, швидше ви всі, я може долю доганяю…

Дорога заводить. Хочеться натиснути на газ і летіти вперед, обганяючи, підрізуючи, підсікаючи і ризикуючи. Хто ж думає про червоне світло світлофора? Невже нам якийсь СНІД перейде дорогу? Може проскочимо…

Тут і надалі використовується розмовна мова.