vchilka.in.ua 1

АВТОРИ: Ю.І.Фещенко, К.Ф.Чернушенко, О.М.Рекалова, І.Ф.Круглова, Л.П.Кадан, Ж.Б.Бегоулева, Н.В.Пархоменко, А.С.Фірсова

СПОСІБ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗАНЬ ДО ПРИЗНАЧЕННЯ ПРЕПАРАТУ "ЛАФЕРОН" ПРИ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ


Пропонується для використання в практиці роботи профільних установ (області міста) розроблений і апробований в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України спосіб визначення показань до призначення препарату "Лаферон" при лікуванні хворих на хронічний бронхіт.

Відомо, що інтерферони окрім антивірусної і антипроліферативної (протипухлинної) дії мають імуномодулюючи властивості, спрямовані, переважно, на функції фагоцитуючих клітин (здійснюють лізис і перетравлювання патогенних мікроорганізмів). Доведено, що при хронічних захворюваннях легень часто реєструється стійке зниження активності фагоцитів. Зокрема, при хронічному бронхіті (ХБ), відбуваються зміни функціональної активності як альвеолярних макрофагів, так і фагоцитів крові - нейтрофільних гранулоцитів та моноцитів, що звичайно проявляється порушенням поглинальної здатності фагоцитів та їх кисеньзалежного метаболізму. Тому при лікуванні хворих на ХБ є ефективним використання інтерферонів, які сприяють нормалізації активності фагоцитуючих клітин.

В комплексному лікуванні хворих на ХБ застосовано вітчизняний препарат "Лаферон". який є лікарською формою людського лейкоцитарного рекомбінантного альфа-2b-інтерферону (технологія його виробництва розроблена співробітниками Інституту молекулярної біології і генетики НАН України).

Оскільки доведено, що місцеве введення інтерферонів (інгаляційне - при захворюваннях дихальних шляхів) ефективніше за ін'єкційне, ми призначали "Лаферон" шляхом інгаляцій.

Зважаючи на те, що у хворих на ХБ існують різні варіанти порушень фагоцитарної активності, є необхідним індивідуальний підхід до призначення інтерферонів з урахуванням характеру цих порушень.

З метою встановлення показань до призначення "Лаферон" у хворих на ХБ нами розроблений метод оцінки стану фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів (НГ) і/або моноцитів (Мц) периферичної крові. Відповідно методу проводиться попереднє дослідження найбільш часто змінених при ХБ показників фагоцитозу - поглинальної здатності та рівню кисеньзалежного метаболізму (ПФ та НСТ-тест) НГ і/або Мц.


На підставі цих показників розраховується індекс фагоцитуючої активності НГ і/або Мц за формулою:

ІФЛ=(ПФ*НСТ) хворог о/ (ПФ * НСТ) контрольної групи, де

ІФА - індекс фагоцитуючої активності НГ або Мц, ПФ - значення показника фагоцитозу НІ або Мц (у %), НСТ - значення НСТ-тесту НГ або Мц (у %).


У разі одержання принаймні одного з двох індексів, який дорівнює або менше одиниці, хворим у фазі стихаючого загострення ХБ до загальноприйнятої комплексної терапії призначається інгаляційне введення препарату "Лаферон" (50 000 ME, 1 раз на добу протягом 5 днів). ГІФ і НСТ-тест визначаються за загальновживаними лабораторними методами: ПФ - шляхом визначення відсотку клітин, які поглинають частинки латексу під час 60-хвилинної інкубації у вологій атмосфері з латексом, НСТ-тест - шляхом підрахування відсотку формазанпозитивних клітин після їх 30-хвилинної інкубації при 37о С з 1-% розчином нітросинього тетразолію.

Ефективність лікування препаратом "Лаферон" за вищезазначеними принципами його застосування була вивчена у 16 хворих на хронічний бронхіт (основна група). Контрольну групу склали 28 хворих на хронічний бронхіт з наявністю показань до призначення препарату, які окрім курсу загальноприйнятого комплексною лікування інгаляцій препарату "Лаферон" не отримували.

За результатами інгаляційної терапії препаратом "Лаферон" у 13 (81 %) хворих основної групи визначено значне поліпшення загального самопочуття, з'явлення бадьорості, практичне припинення кашлю або суттєве його зменшення після 3-5 інгаляції і встановлення повної клінічної ремісії хвороби.

Встановлено також нешкідливість інгаляційного застосування препарату "Лаферон", відсутність токсичних та алергічних реакцій. В контрольній групі повна клінічна ефективність лікування спостерігалася лише у 11 (39 %) пацієнтів, а у 17 осіб (61 %), при відбутті зі стаціонару визначався кашель, який зберігався ще протягом 0, 5-1, 5 місяців. Застосування "Лаферону" сприяло також підвищенню активності фагоцитуючих клітин крові, що свідчило про його позитивний імуномодулюючий вплив.

Таким чином, інгаляційне введення препарату "Лаферон" у хворих на ХБ на підставі встановлення імунологічних показань до його призначення (за визначенням показників функціональної активності фагоцитів), призводить до відновлення пошкоджених механізмів захисту організму і сприяє підвищенню клінічної ефективності лікування хворих на XБ.