vchilka.in.ua 1

Августин Пеляновський (Пасхальні реколекції)


Для початку згадаємо уривок з Біблію про Содом. Все було як завжди, всі були у своїх справах, і смерть застала всіх зненацька, лише ангели забрали Лота, його жінку та дочок, решта загинула. Хочу звернути увагу на те, що такий спокій може бути ілюзією у нашому житті. Коли на дворі пасмурно, йде дощ, сиро та холодно, немає сонця то людина не відкрита на радість. Можливо є і зворотній зв’язок: коли моя душа наповнена злом, коли там нема сонця, нема Христа, то чи не може природа так само реагувати наш стан. Візьмемо ще один уривок з євангелії щоб провести паралель до того, що робилося в Содомі. Ісус теж висилає двох учнів. Бог завжди висилає своїх ангелів, часто навіть в людях, бо перевіряє нас, нашу гостинність серця, душі. Бо хоче жити в нас, як ми живемо в Ньому. Такий принцип взаємності: в який спосіб приймаємо його на землі, так само він нас прийме на небі, і не тому, бо віддає нам око за око, чи зуб за зуб, але через стиль прийняття Бога на землі ми приймаємо себе самих в Його серце, на цілу вічність.

Згадаймо вихід євреїв з Єгипту. В день пасхи Бог вислав ангела, який ходив від дому до дому і вбивав все, що було первородне. Ніхто не очікував цього, бо Єгипет був дуже розвиненою, потужною країною, її рештки залишились до сьогодні. Ніхто не міг припустити, що щось могло загрожувати тій країні. Чи той ангел був якимсь вірусом, чи якоюсь хворобою – не знаємо, та це і не важливе для нас, важливо є те, що так сталося. І той ангел оминав доми позначених кров’ю агнця. Знаємо що це значення символічне, означаюче наше спасіння кров’ю Ісуса. Є смерть гірша ніж та смерть, якою загинув Содом, чи якісь землетруси, чи епідемії. Йдеться про смерть душі. Бо тоді вже нема жодної надії. Коли людина хворіє, або біологічно вмирає то ще є надія на спасіння, але коли ще при житті вмирає душа, тоді немає жодних шансів. І ми з такою вірою підходимо до життя, бо бачимо, що життя минає, і не завжди є радісним та приємним. В одну хвилину можемо втратити все, не тільки коханих людей але навіть власне життя, і щоб мати впевненість, що будемо мати вічність в Бозі, ми помазуємося в крові Агнця, щоб нас оминуло те нещастя над нещастями, гірше ніж біологічна смерть та хвороби - Ангел смерті. Для цього ми входимо в покуту. Знаєте, що Дух Святий ніколи не входить в душу людини, поки вона не зробить іспит совісті. Дух Святий є Любов’ю, а правда є умовою любові. Там де є правда, там може діяти Святий Дух. Якщо людина правдива щодо себе, хоч би мала найгіршу правду, то Дух Святий зійде на таку людину. І те входження в правду, в християнстві, називається покута. Покута є нелегким трудом, вона не є простою. Це ніби йти проти сильної течії - супротив власній пожадливості, до себе самого, до своїх звичок. Людина, коли не буде правдивою сама з собою, не назве свої гріхи, то живе у великій ненависті до себе самої, а це дуже просто проектується на інших, - якісь вимагання від інших, ненависть. Це сигнал що хтось не живе у правді з собою. Двоє ворогів – це одна, поділена у собі, особа. Дуже просто. Ворогування є там, де хоча б одна людина поділена у собі. Знаючи це не треба нищити один одного, треба знищити в нас всяке поділення, всяке закриття від правди. Це і є покута і скруха. Враховуючи слабкість людської натури, маємо повторювати покуту.

Ти сам починаєш покуту, але не залишишся в цій покуті сам. Бо коли Бог бачить, що людина входить в правдиву покуту, не омине цієї людини. Чи пам’ятаєш таку молитву. Чи хоча б раз у житті досвідчив таку скруху. Коли перед обличчям Ісуса визнаєш всі провини, коли є сам на сам з Богом, за закритими дверима. Коли виявив йому всі свої переступи, переживаючи сором, а після цього ніжне відчуття омиття його кров’ю, яка немов олива, омиває твоє сумління, чи пам’ятаєш хоча б одну таку хвилину у своєму житті. Католицька церква є досконало структурована, але це одночасно є її слабкістю. Бо маємо таїнства, конфесіонали, тому часто забуваємо про зворушення, тобто все робиться для нас заїждженим. Забуваємо -, що є людське, а що Боже. Зворушення. Ісус коли оздоровлював, чи пробачав глибоко зворушувався, а не будував конфесіонали. Не хочу сказати що конфесіонал є непотрібним, але показати яким важливим є зворушення. Чи хоч раз переживав таку молитву, чи взагалі перший раз про таке чуєш, що з Богом треба розмовляти немов з людиною. Якщо ніколи такого не переживав, то маєш шанс щоб це пережити. Але можливо, що так було у твоєму житті, і то навіть не один раз. Прийняв Ісуса як свого Бога, розпізнав як свого царя, і віддав йому владу над своїм життям. Чи ти вмер для своїх гріхів для Того, хто помер за тебе на хресті. Чи пам’ятаєте те глибоке зворушення Любов’ю, дотик Його Духа, може навіть твої очі наповнились сльозами. Те глибоке зворушення, було символом справжньої покути і скрухи. Біблія називає такий стан скрухи „нохам”, тобто найглибше зворушення Духа. Зворушення Духа, але таке глибоке, що аж смуток перетворюється в радість. Це не само потішання, це дар Святого Духа. Це таке сильне внутрішнє підняття температури, що заледеніле серця запалюється вогнем. Так є в природі - від зміни температури, змінюється стан речовин. Щось подібне діється тоді всередині нас. Той глибокий смуток перетворюється у велику радість. Те найглибше зворушення серця починається від стертя свого “его” в порох, аж до пережиття піднесення до третього неба, де порох покути перетворюється манною небесною. Це справжнє зіслання Святого Духа, вилиття його струменів потішання, подібно до вилиття потоку твоїх гарячих сліз. Таке досвідчення не може бути раз чи два, лише має повторюватись, бо це такий духовий стиль християн і всіх, хто живе Біблією, тобто євреїв. Бо це є в дусі Біблії, в дусі об’явлення.

Адам і Єва в одну хвилину все втратили: Бога, рай, життя і себе самих. Хоча знаходились у кращій ситуації ніж ми, мали все і не знали гріха, але за хвилину все втратили. Щороку є весна, осінь, зима, і так само щороку маєш каятись у гріхах які вчинив. Це не має тривати довго, може лише година, дві, але маєш бути сам на сам з Богом. Таку молитву можеш провести тільки в самотності, із закритими дверима, виявляючи докладно, нічого не змінюючи, свої провини. Кажу це, щоб не виникало у вас питань як це зробити. Бог приходить через це „Нохам”, силою, яка може назавжди навернути від гріхів чинив. Бо ти молишся, а Він тебе змінює. Молитва є умовою перемін яку дає Бог. Але молитва має бути більш боротьбою ніж ніжним пережиттям, більш атакою ніж захистом. Не говорю про ворожість до себе, лише про ворожість до того, що є ворогом в нас. Той рішучий опір щодо гріха, є дуже потрібний, бо доводить правдивість твоїх інтенцій. Чи є в тобі зараз річ, на яку показує Бог, і каже: „шукаю твоєї рішучості”. Чи є в тобі зараз те рішення, на виконання такої молитви. Може не маєш власного кутка, Бог знайде для Тебе підходяще місце. Тільки чекає на твоє рішення. Чи є воно зараз у твоєму серці. Бо не мало б сенсу бути тут і не прийняти жодного рішення. Ми зібрались разом навколо Божого Слова, Бог дивиться зараз на нас, Бог нас слухає, зараз Бог тебе вислуховує. Чи є в тобі прагнення навернення до Бога, і затримання Його біля себе, який в своїх ангелах, мандрує вечорами від душі до душі, шукаючи ту, яка має хоча б зернинку скрухи. Так як ті апостоли йшли, шукаючи місця для паски, для Ісуса, так як ті два ангели в Содомі. В найгірше місце їх відіслав і шукав хоча б одну людину, яка прагнула навернутись. Важко собі уявити більш зіпсоване місце. Але навіть в таке місце Бог відправляє ангелів, щоб спасти хоча б одну душу, яка зворушиться духом. І якщо тут є хтось такий, хто думає, що ангел не прийде до нього, що є людиною безнадійною то ти не є безнадійним, бо прийшов сюди. І Бог для тебе теж висилає ангела. І якими чорними не були б твої гріхи, можуть стати білими. Все залежить від температури молитви, все може змінитись.


Чому Бог висилає ангелів саме ввечері, вночі. Може сумуєш за Богом, але гріхи так сильно тебе зв’язали, що не маєш в собі сили, щоб від них відірватись, не бачиш вже жодних шансів, все спробував, і нічого не вийшло, бо може замешкав як Лот у непідходящому місці, в Содомі. Може всі навколо тебе є так зіпсовані, що важко тобі триматися правил, Можливо ти залежний від власних вимагань, але в будь-якому випадку Бог дає тобі ще один шанс, і хоче тобі допомогти. За благодать треба боротися. Хто пристрасно грішив, той мусить пристрасно каятись. Уявляєш якою має бути твоя молитва. Як пристрасний поцілунок , як відання любові, або ненависті, або як впиття алкоголем. Щоб випалити джерело гріха, треба вжити тієї самої сили - гарячості.

Содом є образом нашого світу, який перетворився в рід розпусний, хитрий. Важко зберігати чистоту в такому світі, важко бути чесним. Важко буди правдивим, коли навколо одна брехня. Тому Бог постановив випалити вогнем той “гнойовик” на тілі людства. Книга Одкровення говорить про месію та його матір так: Одкр 12 „і породила сина, який буде пасти народи залізною палицею”. Може такою розпаленою, щоб випалювати чиряки. Світ став розбещеним, тому Бог дістає свою долоню, бере розжарену палицю скрухи, і очищує тих, хто дає себе очистити через молитву, хто збереже свої гріхи сам згорить. Живемо у змішаному світі, де затираються границі заповідей та правд і не тільки Господніх. Лот був власне у такій ситуації, як ми. В 19 розділі книги буття читаємо, що Лот був у воротах міста, самотній. Ворота – це границя між містом, і тим що є поза містом. Та людина шукали кордони. Вечір. І тут через брами приходять дві таємничі постаті. Лот встає, і Біблія пише, що силоміць запросив їх, щоб замешкали у нього. Не делікатно, але силоміць. Ті ангели були направлені Богом, щоб знайти кого-небудь, заради кого можна було б помилувати місто, бо навіщо має існувати світ, який унеможливив Богу спасіння. Біблія говорить, що Лот сидів в брамі того вечора, тобто був розділений в собі між прагненням залишитись тут, та прагненням вийти звідси. Сила туги за Богом переборола в його серці огиду до гріха до якого був скоріш за все прив’язаний. Гріх насильно вдирається в людську душу і тіло, вимагає від нас підкорення, тому для звільнення потрібна рівносильна сила в молитві, навіть така насильницька сили, бо треба змусити себе. Це може здатися дивним, бо Святий Дух є Духом пропозиції, а не примусу як демон. Але щодо такого зла треба вжити подібну силу. Примусити ласку Божу, щоб не розминулася з нами. Лот сидів у брамі, побачив ангелів, написано, що був вечір. Вечір є таким істотним моментом протягом дня, коли ангели Бога близько тебе. Євреї вечірню молитву називали „марів”. Молитва яка починалася словами „а він є милосердний до наших гріхів”. І починали цю молитву коли на небі з’являлися перші зорі, хоча б три. Перед тим як почати вони нагадували собі свої гріхи, а особливо робили іспит совісті з двух гріхів. З гріха злої мови, тобто обмови, з усіх непотрібних слів які говоримо про інших. Чому, бо вони є сигналом до того, що я є у незгоді з собою, бо шукаю оскарження інших. Обмовник, людина, яка схильна до обмов, не живе у прийнятті себе самої. А другим гріхом було занедбання Святим Письмом. Подивіться, сповідалися з того, що забагато говорили про інших людей, і замало приймали Божі слова у своє життя. Вважається, що ця молитва була введена через Якова, коли ввечері, побачив відкрите небо, і ангелі які сходять і висходять по драбині. Час коли можеш розминутися з ангелами, або зустрітись, час особливого спокушення не молитись.


Як молитись, коли бачиш, що твоє життя поглинається темрявою, а ти є роздертий між Содомом і ангелами, що вибрати? В серці хочеш до ангелів, а твоє тіло тягне в Содом. Тоді треба молитись силоміць. Змусь себе до молитви, щоденно змушуй себе до молитви, і до того, щоб не занедбував Святе Письмо, і щоб занедбав обмову. З міццю йди на молитву, бо знаєш, що є лінивим всередині, що зробиш все, щоб не зустрітись з Богом, хоча Бог робить все, щоб зустрітись з Тобою. Біблія говорить, що Лот силоміць запросив ангелів до свого дому, хоч вони хотіли провести ніч під голим небом. Ввечері, ти також є навіщений ангелами, і мусиш силоміць їх затримати, щоб не полишали тебе. Не вистачить простого запрошення, тільки потужне затримання тих посланців неба, які ввечері кожного з нас перевіряють чим ми займаємось. Бог цікавиться нами. Чи маєте на вустах слова „А він є милосердний до наших гріхів”. Чи визнаєте йому ці гріхи. І найцікавіше в який спосіб Лот змусив ангелів завітати до себе, так само ангели силоміць витягнули Лота і його сім’ю з міста гріха, в той самий спосіб. Бут 19, 16 „Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою, та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом”. В який спосіб молишся, в такий самий спосіб Бог витягне тебе з Твоїх гріхів.

Ще Лк 24, 28-29 „Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі. Вони ж наполягали, кажучи: „Залишся з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився”. І він увійшов, щоб зостатись.”. Двоє розчарованих учнів відходили від Єрусалиму, все більше і більше входячи в темряву. Чи ввечері примушуєш ангелів, чи Ісуса, щоб залишився з тобою. Навіть якби Ісус не хотів з тобою розмовляти. Навіть якби Бог не хотів дивитись на тебе, то ти змусь його дивитись на тебе. Вечірня молитва з Богом є найважливішою справою. В Буття 1,5 вечір вживається перший перед ранком: „Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір, і був ранок – день перший”. це винятковий шанс для зближення душі повної темряви до Бога. Час коли Ісус шукає своїх загублених овець. Лот змусив ангелів залишитись з ним, і вони залишились, на його щастя. Ввечері учні змусили Ісуса залишитись з ними, і Він залишився, на їх щастя, бо після цього повернулись до Єрусалиму, навернулись.


Ще уривок - Діян 16,13-15 „Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. Коли ж охрестилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: „як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі” І примусила нас”.

Ангели пішли у Содом, а Лотові сказали, що будуть спати під відкритим небом. Бог висилає ангелів до тебе, але вони вдають, що не зацікавленні тобою, і тут треба трохи примусу. У всіх тих уривках підкреслював те слово, примусити. Грецький текст вживає слово „парабьядзомай”, яке вийшло з слова „Бія”, тобто сила, від цього слова також походить слово „бьязтес” – ґвалтівник. Пам’ятаєте слова Ісуса, що до ґвалтівників належить Царство Боже. Якщо хочете, щоб що-небудь змінилося у вашому житті, то треба вжити силу, силоміць ввійти в молитву, і затримати ангелів біля себе, силоміць змусити Ісуса залишитись з нами в цей вечір. Бо молимось, зволікаючи, як Лот, бо молимось так, ніби ми починаємо дрімати, відкладаємо молитву, нудьгуємо, спішимо, але маємо мати хоча б один вечір доброї молитви. Маємо так молитись, ніби ми проводимо боротьбу. Подібно як гаряче людина грішила, примушувана до зла, минаючи опір сумління, так само потрібно гаряче, змусити себе до молитви. Відчуєте це, коли вирішите провести таку молитву, коли вже почнете її, закриєте двері, відкриєте Біблію, поставите перед собою образ, відчуєте що вам того зовсім не хочеться. І тоді силоміць змусьте себе. Багато говорю вам про цю молитву, бо це дуже важливо. Лот укрив ангелів в домі, але жителі міста, зібралися біля дверей того дому, і змушували Лота, щоб видав їм ангелів. Як тільки почнеш молитись, відразу стануть у воріт твоєї душі спокуси, скоріш за все лінь, нудьга, також твої залежності, які як голодні вовки почнуть вити за гріхом, але змусь себе до молитви, витримай це. Пам’ятай що молитва заспокоює душу, але занепокоює тілесні звички. Умори голодом всі свої звички, щоб вони не годувалися гріхом. Чи зрадиш ангелів власним пожаданням, або власним спокусам, чи покинеш Ісуса, чи відкинеш молитву, чи зречешся скрухи. В один момент, коли ті чоловіки накинулись на Лота, то ангели схопили Лота, затягнули в дім, а тих чоловіків поразили сліпотою. Ті які не слухають Бога – глухнуть, а ті які переходять межі заповідей, стають обмежені каліцтвом. Що говорить Біблія. „тоді мужі простягли руки, втягли Лота до себе в хату й зачинили двері; людей же, що були під дверима, від найменшого до найбільшого, вдарили сліпотою, і вони марно намагалися знайти двері”. Чи не дивує вас цей уривок, вже були засліплені, покарані, а до сих пір йшли за своєю пристрастю, шукали вхід ще глибше в гріх, а не вихід. Який був страшний стан тих людей. Вже не могли грішити, а ще хотіли. Так як гріх є примусом, так навернення має бути примушенням. Були примушені до гріха хоч вже не могли грішити. Сліпа пристрасть. Для злих людей милосердя Бога стає кривдою, сліпотою. Сліпота пристрасті унеможливлює зміну звичок, поведінки.

Світ є призначений на знищення, бачимо це раз по раз, різні котастрофи, смерть, хвороби. Маємо небагато часу, щоб перейти до іншого місця, тобто до царства Божого. Бо ця руїна раніше чи пізніше розпадеться. Живемо тут тільки для того, щоб віднайти тут інший світ, який Ісус називає новим небом та новою землею - Царство небесне. Маємо час щоб потрапити туди. Замість того, щоб шукати двері покути, ті люди шукали широкі брами пекла. Бог закриває перед нами деякі двері, дороги, але людина силоміць шукає гріх. Після тих подій ангели сказали Лоту, щоб якнайшвидше покинув Содом, і сказали ще одну річ – не оглядайся. Але Лот зволікав, його сім’я не дуже хтіла виходити з цього місця, залишити все. Лот не дуже вірив, що з цим місцем може стати щось страшне, бо все йшло як завжди. Люди ходили по вулицях, хто сумний, хто радісний, кожен у своїх справах. Тоді ангели схопили його, його жінку та дочок і силоміць врятували їх. Пам’ятати - це не те саме, що жити минулим. Пам’ятати те, що був грішником – це не жити радістю грішного життя. Якщо хочеш пам’ятати гріх, то з однією тільки ціллю – шкодувати про нього.

Бут 19,17 „А як вивели їх поза місто, один сказав: „рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйтесь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув””. Наказ від ангелів зламала його жінка, яка оглянувшись в одну мить стала соляним стовпом. Не є для нас важливим, чи насправді так сталося, важливим для нас те, що так є в житті. Що можна скам’яніти через тугу за гріхом. В єврейській мові слово обернутися – „набатх”, і вживається у книзі Вихід 33,8 „Як тільки виходи Мойсей до намету, всі люди вставали, і кожен стояв коло входу до свого намету й дивились у слід Мойсеєві, аж він увійде в намет.”. Тобто люди шукали в ньому приклад. Тобто слово „набатх” означає не тільки повернутись, а шукати приклад, уподібнюватись. Коли Мойсей виходив до молитви, вони виходили зі своїх наметів, тобто зі своїх егоїстичних справ, й чинили те, що чинив Мойсей. Добре споглядання, доброї людини. Маємо потребу в таких людях, з яких можемо мати приклад, духовного отця. Молитва, споглядання його обличчя, медитація Божого слова, Найсвятіших Дарів можуть супроводжувати ваші молитви, „марріви”. Хотів би закликати вас до такої молитви.


Іноді люди скаржуться, що Бог нічого конкретного у їхньому житті не говорить, кажуть : „я не чую Бога”. Але якби Бог сказав до них конкретно, щоб вийшли зі свого Содому, то чи виконали б це слово. Не виконуючи Боже слово стаємо кам’яними стовпами. Бо вже коли Бог скаже до нас якесь слово, то дає людині велику відповідальність, якщо виконуєш слово, то стаєш вище, але якщо почувши слово не виконаєш його падаєш на низ. І тому Бог говорить тільки до деяких, до тих, які зможуть виконати його слово, бо інших не хоче покривдити. Слово Боже яке ви чуєте чи читаєте – це не тільки слово від Бога, це і є Бог. Слово яке зараз чуєш є наповнене його присутністю. Яке місце виділяєш для цього слова. Покинути Содому, це означає покинути все, що тебе до цього часу тримало в гріху. Не жалійте того, що б провадило тебе в гріх. Не шкодуй нічого, кажучи: „це мені дорого коштувало”. Якщо це вводило тебе в гріх, відвернись від того, знищ це, інакше це знищить тебе. Твій гріх не шкодував тебе, не питав твоєї згоди, плював тобі прямо в обличчя. Єр 48,10 „Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо! Проклят, хто стримує меча свого від крові”.

Ангел дав спасенну пораду Мойсею. Вийди з Содому і не зупиняйся ніде в тій околиці, але йди в гори. Що означає піти в гори. Полишаючи гріх який наповнював тебе до цього часу, залишишся в пустоті, а пустота це стан, якого людський дух не може знести. не вистачить тільки відвернутись від зла, бо якщо не наповнишся Богом, то повернення зла це тільки питання часу. Чи є для тебе Бог гарним і добрим? Чи є тільки Бозьою?

Кол 3, 1-8

Що ми бачимо в тому Ісусі, який є вгорі? Що ізраїльтяни бачили в Мойсеї?

Лк 21, 37 „Днями Ісус навчав у храмі, а ночами виходив і перебував на горі, званій Оливна.” Не мусиш всю ніч сидіти на молитві, хоча б 15 хв. Що означає тікати в гори, бо Ісус молився на горі. Ввійти в медитацію Божого слова. Де Мойсей отримав таблиці закону? Те видиме Боже Слово? Коли сидиш за Біблією піднімаєшся на гору. Можеш казати – нічого не розумію. Ніхто від початку не розуміє. Щоб почати розуміти Біблію треба довго читати нічого не розуміючи. Але в кінці кінців навчишся тієї мови ангелів. Ввійди в адорацію. Де Ілля зустрів Бога, на горі Хорив. Саме так людина може вийти з Содому. Це твоя втеча в гори, якщо бачиш, що твоє місце тягне тебе в різні гріхи. Потрібен примус. Слово Боже досить ясне. Не сказав Бог чогось чого ви не зрозуміли. Знаємо що таке адорація, медитація Божого Слова. Знаєте як треба знищити гріх і перебувати у Христі, але Лот, який отримав точну інструкцію, не виповнив її точно.


Саме ім’я Лот багато нам говорить. Лот в єврейській мові означає „заслонити”. Перешкода. Хоч Бог зробив все, щоб його спасти, він любив викручуватись.

Бут 13,12 „Авраам осівся в Ханаані, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому” Не був Лот від початку в Содомі. Лот, на відміну від Мойсея, не питав Бога про землю в якій йому жити, сам вирішував. Пішов у край де хороша земля. Бут 13, 10-11 „І звівши очі, уздрів Лот усю долину Йорданську, яка була наводнювана, неначе сад Господній ... й рушив на схід”.

Бут 19, 17 – 22

Мав свої замисли на спасіння. Заслонився, перед ангелами, їх словами, щоб вчинити свою волю.

Бут 19, 30- 38

Той хто чинить свою волю, проти волі Бога, може спастись від однієї небезпеки, але потрапити в іншу, ще гіршу. Не називав речі своїми іменами, лише розтирав границі. Коли Бог виводить тебе з твоїх поневолень не забувай тієї історії, не забувай ким був. Навіть одне маленьке прив’язання, одне мале Цоар, одна ніч, один фільм, один погляд, одна зустріч, один дотик, одна розмова можуть тебе погубити.