vchilka.in.ua 1 2 3 4

Д

Розділ 10

іловий КОНТРАКТ із закордонним партнером

Здійснення ЗЕД передбачає пошук іноземного контрагента, встановлення з ним контакту, проведення переговорів про укладання контракту, правове оформлення контракту та його виконання.

Після вивчення розділу Ви зможете:


  • з’ясувати структуру і значення ділового контракту із закордонним партнером у зовнішньоекономічній діяльності підприємства;

  • орієнтуватися у різноманітті зовнішньоторговельних контрактів;

  • описати основні розділи контракту купівлі-продажу та опанувати їх зміст.


10.1. Контракт купівлі-продажу як основний тип контрактів

у зовнішній торгівлі
У міжнародній торговій практиці контрактом називають договір купівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Цей документ, що оформлює зовнішньоекономічну операцію, містить письмову домовленість сторін про постачання товару, а саме: зобов’язання продавця передати певний товар у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти цей товар і сплатити за нього необхідну грошову суму або зобов’язання сторін виконати умови товарообмінної операції.

Не дивлячись на різноманіття зовнішньоторговельних контрактів, всі вони містять певний перелік типових умов, які можна поділити на обов’язкові (суттєві) і додаткові (несуттєві).

До обов’язкових належать: найменування сторін-учасників угоди; предмет контракту; якість і кількість; базисні умови постачання; ціна і загальна вартість контракту; умови платежу; санкції та рекламації (штрафи і претензії); юридичні адреси та підписи сторін.

Додаткові умови: здавання-приймання товару; страхування; відвантажувальні документи; гарантії; упаковування і маркування; форс-мажорні обставини; арбітраж; інші умови.

Обов’язковими умови називаються тому, що, якщо одна зі сторін не виконує їх, інша сторона вправі розірвати контракт і вимагати відшкодування збитків. Додаткові умови передбачають, що при порушенні їх однією зі сторін інша сторона не вправі розірвати угоду, а може вимагати виконання контрактних зобов’язань і застосовувати штрафні санкції, якщо це передбачено контрактом. Учасники угоди вирішують самі в кожному конкретному випадку, які з умов будуть суттєвими, а які несуттєвими.


Кожен контракт має назву, номер, дату та місце його укладання.
10.2. Зміст зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу

Основні розділи контракту та їх зміст наведено нижче.

ПРЕАМБУЛА. В ній надається найменування та номер контракту; місце і дата укладання; визначення сторін.

ПРЕДМЕТ КОНТРАКТУ. Вказується вид угоди (купівля-продаж). У цей розділ часто включаються базисні умови постачання, а також короткий опис товару, його кількість та якість.

Базисні умови постачання регламентують обов’язки продавця і покупця щодо доставки товару і фіксують момент переходу ризиків випадкового знищення або пошкодження товару з продавця на покупця. Ці умови визначають, до якого пункту несе витрати з транспортування товару продавець і де ці витрати переходять на покупця.

До транспортних витрат відносять такі їх складові:


  • витрати з підготовки товару до відвантаження (перевірка якості і кількості, спеціальна упаковка, ін.);

  • оплата завантаження товару на перевізні засоби внутрішнього перевізника (водний, залізничний, автомобільний, авіаційний та інші види транспорту). Якщо товар перевантажується на різні види транспорту, ці операції можуть повторюватися декілька разів і включають проміжне зберігання в разі необхідності;

  • оплату перевезення товару від пункту відправлення до кордону або перевізних засобів зовнішньоторговельного транспорту;

  • оплату витрат по перевантаженню товару на основні перевізні засоби в пункті експорту (перетинання кордону);

  • оплату вартості транспортування товару міжнародним транспортом;

  • оплату страхування вантажу в дорозі;

  • витрати на митне декларування;

  • витрати зі зберігання товару в дорозі і перевантаження;

  • витрати з вивантаження товару в пункті призначення;
  • витрати з доставки товару від пункту призначення на склад покупця;


  • оплату мита, податків і зборів при перетинанні митного кордону.

Базисні умови постачання створювалися і вдосконалювалися на основі практики їх використання протягом десятиріч з метою стандартизації і спрощення міжнародного торгового обміну. Систематизацією базисних умов займається Міжнародна торгова палата. Вона публікує міжнародні правила по тлумаченню торгових термінів в спеціальних збірниках «Інкотермс» (табл. 10.1), де базисні умови згруповані в чотири категорії, що за суттю відрізняються між собою.

Таблиця 10.1

Класифікація торгових термінів «Інкотермс – 2010»

Група «Е» – Відправлення

EXW

Франко-завод (назва пункту)

Група «F» – Основне перевезення не сплачено продавцем

FCA

Франко-перевізник (назва пункту призначення)

FAS

Франко вздовж борту судна (назва порту відвантаження)

FOB

Франко-борт (назва порту відвантаження)

Група «С» – Основне перевезення сплачено продавцем

CFR

Вартість і фрахт (назва порту призначення)

CIF

Вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення)

CPT

Фрахт/перевезення сплачені до (назва пункту призначення)

CIP


Фрахт/перевезення і страхування сплачені до (назва пункту призначення)

Група «D» – Прибуття

DAP

Поставка у пункті (назва пункту)

DAT

Поставка на терміналі (назва терміналу)

DDP

Поставка зі сплатою мита (назва пункту призначення)


Починаються умови з терміна, згідно з яким продавець тільки надає товар покупцеві на власній території продавця («E» — термін — EX WORKS). Далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов’язаний поставити товар перевізнику, котрий визначено покупцем («F» — терміни — FCA, FAS, FOB). Третю групу складають «C» — терміни, згідно з якими продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати або пошкодження товару чи додаткові витрати внаслідок подій, що мали місце після відвантаження і відправки (CFR, CIF, CPT, CIP). Нарешті, «D» — терміни, за яких продавець повинен нести всі витрати і ризики, що пов’язані з доставкою товару в країну призначення (DAP, DAT, DDP).

Перелічені 11 термінів «Інкотермс -2010», в свою чергу, в залежності від виду транспорту поділяються на 2 групи:

  • терміни для будь-якого виду чи видів транспорту - EX WORKS, FCA, CPT, CIP, DAP, DAT, DDP;

  • терміни для морського та внутрішнього водного транспорту - FAS, FOB, CFR, CIF.

Умови «Інкотермс» стають складовою частиною контракту лише коли на це є згода обох сторін. Якщо в контракті передбачені інші умови, що суперечать умовам «Інкотермс», то їх дія має переважне значення.

При визначенні кількості товару використовуються або метрична система мір, або надається еквівалент в метричних одиницях. Вибір одиниці виміру залежить від самого товару, практики міжнародної торгівлі, що склалася у торгівлі тим чи іншим товаром, і вказується фіксованою цифрою або у встановлених межах.


Визначення якості товару передбачає встановлення якісних характеристик товару, тобто сукупності властивостей, що визначають придатність товару для використання за призначенням. Вибір засобу визначення якості залежить від характеру товару, практики, що склалася у торгівлі даним товаром, інших умов. Основні засоби визначення якості товару:


  • за стандартом,

  • за технічними умовами,

  • за специфікацією,

  • за зразком,

  • за попереднім оглядом,

  • «тель-кель» – постачання товару «таким, яким він є» (у цьому випадку продавець не несе відповідальності за якість товару, що постачається, а покупець повинен прийняти його, незважаючи на якість, якщо товар відповідає найменуванню).

ЦІНА І ЗАГАЛЬНА ВАРТІСТЬ КОНТРАКТУ. Ціна товару встановлюється за певну кількісну одиницю, що використовується в торгівлі даним товаром. Якщо за контрактом поставляються товари різної кількості й асортименту, то ціни встановлюються окремо на одиницю товару кожного виду, гатунку, марки і наводяться в додатках до контракту (специфікаціях). Ціна товару залежить від обумовлених в контракті базисних умов постачання в зазначений географічний пункт.

Окрім цін, в контракті вказується також його загальна вартість.

Ціни контрактів за узгодженням сторін фіксуються у валюті однієї з країн контрагентів або у валюті третьої країни. Для платежу може бути обрана інша валюта, не та, у якій зафіксовані ціни. Вибір валюти ціни і валюти платежу залежить від співвідношення сил між покупцем і продавцем, сталих звичаїв у міжнародній торгівлі.

Ціна на товар установлюється за певну одиницю виміру:

  • кількісну одиницю маси (кілограм, тонна і т. ін.); площі (метр квадратний і т. ін.); обсягу (кубометр і т. ін.); за штуку, комплект тощо;
  • числову одиницю (десяток, дюжина, сотня і т. ін.);


  • вагову одиницю, виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (руди, концентрати, продукція на основі хімічних сполук), а також з коливань натуральної ваги, вмісту сторонніх домішок і вологи.

При постачанні за даним контрактом товарів різної кількості і асортименту ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду, сорту, марки. Тоді ціни вказуються в додатках до контракту – специфікаціях, котрі є його невід’ємною складовою. При постачаннях комплектного устаткування в специфікаціях указується ціна на кожен комплектуючий виріб. Якщо в основу ціни приймається одиниця ваги, необхідно визначити її характер (вага «нетто» – вага товару без упаковки; вага «брутто» – вага товару разом з упаковкою; вага «брутто за нетто» – вага товару разом з упаковкою, коли вага останньої настільки мала, що нею можна знехтувати). У разі, коли за основу ціни приймається одиниця ваги або ціна встановлюється за штуку (комплект), у контракті слід обумовити, чи включається вартість упаковки і тари в ціну товару.

Види цін в залежності від способу фіксації:

  • тверда,

  • рухома,

  • з наступною фіксацією,

  • змінна.

Тверда ціна узгоджується при укладанні контракту і не підлягає зміні протягом строку його дії.

Рухома ціна – це зафіксована ціна при укладанні контракту, що може бути переглянута у подальшому, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні цього виду ціни в контракт вноситься відповідне застереження. Зазвичай при цьому обумовлюється допустиме відхилення контрактної ціни від ринкової (2-5%), у межах якого перегляд ціни не провадиться. При встановленні цього виду ціни в контракті обов’язково має бути визначене джерело, за яким треба судити про зміну ринкової ціни. Найчастіше рухомі ціни встановлюються на промислові, сировинні і продовольчі товари, що поставляються за довгостроковими контрактами.


Ціна з наступною фіксацією встановлюється у визначені контрактом терміни на підставі узгоджених джерел. Наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на товар буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у день постачання товару покупцеві, перед постачанням кожної партії товару або при довгострокових постачаннях – перед початком кожного календарного року. В якості джерел можуть виступати біржові котирування, ціни, що публікуються, ціни конкурентних матеріалів, ін.

Право вибору моменту фіксації протягом строку виконання угоди може бути надано покупцю.

Ковзаюча (змінна) ціна застосовується в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво змінитися. Ця ціна складається з двох частин: базової, що встановлюється на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, яка визначається на період виготовлення або поставки товару.

Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів чи інших джерел і узгоджується з покупцем під час підписання контракту.

Остаточна ціна (С1) визначається за формулою:

С1 = С0 · (А · М1 / М0 + В · З1 / З0 + Д…), (10.1)

де С0 – базова ціна;

А, В – частки, що займають у ціні окремі складові, наприклад, вартість матеріалів, вартість робочої сили тощо. Сума всіх часток дорівнює одиниці;

М1, М0 – індекси цін на матеріали, що використовуються для виготовлення продукції, на періоди їх закупівлі постачальником (М1) і встановлення базової ціни (М0);

З1, З0 – індекси заробітної плати на періоди перерахунку ціни (З1) і встановлення базової ціни (З0);


Д – незмінна частка у змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

Для визначення загального рівня ціни запланованого продажу використовуються ціни, котрі публікуються в спеціальних і фірмових джерелах інформації, що відбивають рівень світових цін.

Практично світові ціни – це експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в головних центрах його імпорту. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади; на пиломатеріали – експортні ціни Швеції; на хутро – ціни Санкт-Петербургського і Лондонського аукціонів і т. ін.

До цін, що публікуються, належать:


  • довідкові ціни;

  • біржові котирування;

  • ціни аукціонів;

  • індекси цін зовнішньої торгівлі;

  • ціни фактичних угод;

  • ціни пропозицій великих фірм.

Довідкові (індикативні) ціни – це ціни товарів у внутрішній оптовій або зовнішній торгівлі різних країн, що публікуються в друкованих виданнях. Їх джерелами є економічні газети і часописи, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги і прейскуранти.

Біржові котирування – ціни товарів, котрі є об’єктом біржової торгівлі, які в основному відбивають фактичні угоди.

Ціни аукціонів близькі до біржових котирувань, оскільки відображають реальні угоди.

Ціни попередніх угод застосовуються у разі відносної стабільності цін, насамперед на промислову сировину та машини й устаткування.

Найбільш доцільним для визначення рівня цін у контракті є використання цін фактичних угод і цін пропозицій фірм-конкурентів, проте вони публікуються нерегулярно.

У світовій практиці широко застосовуються знижки з ціни, яких існує декілька десятків. Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачання і платежу, взаємовідносин із покупцем, кон’юнктури ринку. Найбільш поширеними є:



следующая страница >>