vchilka.in.ua 1 2 3

1. Основні завдання «Техноекології»


З точки зору курс «Техноекологія» має дуже велике значення в підготовці фахівця-еколога, здатного успішно здійснювати задачі охорони навколишнього середовища.

Задача курсу полягає в тому, щоб зорієнтувати студентів в основних питаннях сучасної техніки й організації промислового виробництва, ознайомити їх з основними технологічними схемами виробничих процесів найважливіших галузей промисловості, пов'язуючи ці питання з питаннями розміщення виробництва і його екологічного впливу на навколишнє середовище.

У цьому курсі вивчається використання природних багатств у народному господарстві, використання сировини і палива в окремих галузях промисловості, територіальне розміщення промислового виробництва, виробничі зв'язки, умови формування і спеціалізації, рівень розвитку економічних районів, а також розміщення населення - трудових ресурсів.

Наводяться загальні характеристики основних галузей промислової та сільськогосподарської діяльності людства.

Вивчення основ індустріального виробництва та захисту навколишнього середовища від промислових відходів є найважливішою складовою частиною екологічної освіти.

2. Характеристика антропогенного впливу на природне середовище

Людина - це частина самої природи, і усі її життя нерозривно пов'язано з природою. Природа практично не дає людині в готовому вигляді того, що їй потрібно для задоволення її потреб. Звідси виникла потреба в праці, у виробничій діяльності. Таким чином, людина та її праця стає активним початком, що перетворює природу.

Оскільки антропогенний вплив на природне середовище дуже різноманітний і багатоплановий, для зручності розгляду розподілимо його на три основні напрямки:

- пряма експлуатація природних ресурсів;

- непрямий (побічний) вплив на природу виробничої та іншої діяльності людини;

- забруднення навколишнього середовища.

Найбільш шкідливим і небезпечним видом антропогенного впливу на довкілля є його забруднення.


Під забрудненням довкілля будемо розуміти укорінення в нього таких відходів виробництва і таких видів господарської діяльності (у вигляді речовини та енергії), що або взагалі не характерні для біосфери, або не характерні їх концентрації й інтенсивності і які складають загрозу здоров'ю людини, погіршують умови його життя, праці та відпочинку, наносять втрати життєво важливим природним ресурсам, негативно впливають як на окремі живі організми, так і на структуру й функціонування екологічних систем у цілому.

Антропогенному забрудненню піддається вся біосфера разом з атмосферою, гідросферою та літосферою. Основними джерелами забруднення є енергетика, промисловість, транспорт, сільське господарство та інші види суспільно-господарської діяльності людини. Масштаби антропогенного забруднення величезні, і поки що зберігається неухильна тенденція його зростання. По деяких видах забруднень вже досягнуті загрозливі рівні.

В атмосферу викидається величезна кількість твердих пилоподібних часток, газів та пари. Ступінь їх шкідливості різноманітна і залежить від хімічного складу, фізичних властивостей, умов розповсюдження в атмосфері та багатьох інших чинників. Найбільшими "постачальниками" забруднюючих атмосферу речовин слід назвати електростанції, підприємства чорної та кольорової металургії, промисловість будівельних матеріалів, транспорт.

Гідросфера також забруднюється - як окремі прісноводні водойми й водотоки суходолу, так і весь Світовий океан. Річки й озера забруднюються самими різноманітними промисловими та господарсько-побутовими стоками. а також отрутохімікатами, що мають широке застосування в сільському господарстві і потрапляють туди з дощовими та талими водами. Ці забруднення зменшують можливість використання води таких річок та озер для питних, господарсько-побутових, рибогосподарських та, у деяких випадках, виробничих потреб.

Літосфера весь час знаходиться під загрозою забруднення, небезпека якого полягає в тому, що тверді відходи виробництва, наприклад "порожня порода" при добуванні корисних копалин, шлаки й зольні залишки в металургійному та енергетичному виробництвах, побутове сміття тощо, потребують для складування й захоронення значних по площі земель (часто придатних для сільського господарства), погіршують санітарно-гігієнічний стан місцевості, а також створюють інші складні проблеми.


Енергетичне забруднення - це особливий вплив на біосферу, основними видами якого є теплове, електромагнітне, радіоактивне й акустичне забруднення.

Джерела теплового забруднення - це в основному агрегати та технологічні процеси, що використовують тепло для виробництва електроенергії, нагрівання речовини та матеріалів при їх переробці, обігрівання жител тощо. Певна частка цього тепла завжди втрачається в навколишнє середовище, у більшій чи меншій мірі нагріваючи її.

Електромагнітне забруднення навколишнього середовища виникає в результаті роботи радіотрансляційних та телевізійних станцій і ретрансляторів, радіолокаційних станцій, деяких промислових установок, що використовують електромагнітні поля високої частоти, та інших пристроїв.

Радіоактивне забруднення навколишнього середовища може виникати від роботи атомних енергетичних та інших установок, при збереженні, транспортуванні та використанні радіоактивних речовин при недотриманні діючих норм і правил. Як електромагнітні, так і іонізуючі радіоактивні випромінювання при відповідних рівнях інтенсивності можуть визначати небезпечний вплив на організм людини і багатьох тварин, викликаючи в них специфічні порушення фізіологічних функцій різних органів і систем.

3. опишіть джерела впливу на гідро-, літо-, атмосферу.

Особливістю системи народного господарства є можливість комплексного використання водних ресурсів і гідротехнічних споруджень для потреб енергетики, водного транспорту, сільського господарства, водопостачання й інших галузей народного господарства. Будівництво зрошувальних систем часто здійснюється на основі використання регульованих водоймищ і електроенергії гідроелектростанцій. Спорудження греблі забезпечує поліпшення судноплавних ліній. Створювані на зрошувальних каналах гідроелектростанції постачають електроенергію в райони, що обводнюються.

Гідроенергетика використовує такий вид енергії, що безупинно поповнюється самою природою. Гідровузол на рівнинній річці складається з греблі, будови електростанції і судноплавного шлюзу. Греблі бувають водозливними і глухими. Водозливні греблі, що звичайно споруджуються з бетону, служать для створення необхідного напору й одночасно забезпечують можливість зливу надлишку води з водоймища. Для цієї цілі в товщі греблі роблять водопропускні отвори, що перекриваються керованими металевими щитами або затворами, за допомогою яких регулюється скидання води з верхнього б'єфа в нижній.


Привідним двигуном для електричних генераторів на гідроелектростанціях служать гідротурбіни, що перетворюють кінетичну енергію води в механічну енергію.

При спорудженні гідроелектростанцій на рівнинних річках напір створюється греблею, а в деяких випадках і будівлею станції, що є як би її продовженням. За допомогою греблі створюється різниця рівнів води перед греблею і за нею.

Водний простір перед греблею називається верхнім б'єфом, а за греблею - нижнім б'єфом. Різниця рівнів б'єфів є напором установки. Чим вище гребля, тим більше напір, а отже, і потужність електростанції.

Спорудження гідростанцій, крім електропостачання, вирішує ряд інших задач - поліпшення судноплавства, зрошення, водопостачання, використання греблі для прокладки шосейних доріг і залізниць.

Гідроелектростанції дають країні велику економію палива і звільняють транспорт від його перевезень. На гідростанціях легко здійсненна автоматизація усього виробничого процесу. Існують цілком автоматизовані гідроелектростанції. На гідростанціях менше об'єм ремонтних робіт, чим на теплових.

Вплив на довкілля.

Автомобільний транспорт негативно впливає на природу загалом і на фауну зокрема. Це виражається в забрудненні природного середовища і доріг, руйнуванні місць проживання тварин, розсіченні дорогами сезонних і добових ділянок тварин, зіткнення останніх з транспортними засобами.

Значну роль відіграє придорожна рослинність і прилягаючі біотипи. На ділянках, де дорога робить досить круті підйоми і спуски, ліс близько підходить до полотна, гине переважна частина тварин.

Автомобільні дороги інколи загороджують традиційні шляхи міграції тварин, відокремлюючи місця їх проживання від місць живлення чи полювання, порушуючи екологічну рівновагу в природі.фуражних запасів приміських ферм. Але сінокосу потрібно бути на луках подалі від автомобільних доріг. Міські трави не для ферм. Вся зелень в містах виконує роль фільтрів навколишнього середовища. Одні накопичують і виводять за межі своєї зони більше свинцю, другі - сірки, треті - хлору.


Використання рослинної продукції придорожної зони не рекомендується у зв'язку з підвищеним вмістом в ній важких металів і отруйних поліциклічних сполук.

Шум також є різновидністю несприятливого впливу автомобільного транспорту на навколишнє середовище. При русі автомобіля він виникає в результаті роботи його агрегатів і взаємодії шин з поверхнею дороги. Основними джерелами шуму є: процеси всмоктування повітря карбюратором і випуску відпрацьованих газів, робота вентилятора системи охолодження, клапанного механізму, трансмісії. Шум від взаємодії шин з поверхнею дороги спостерігається при русі будь-якого автомобіля і є значною складовою загального шуму автомобіля. При русі зі швидкістю 100 км/год і більше шум автомобіля в першу чергу обумовлюється взаємодією шин з поверхнею дороги, а в умовах розгону від нормального режиму до максимального прискорення у всьому спектрі частот домінує шум вихлопної системи.

Рівень шуму від дотику шин з дорожним покриттям залежить від протектора, його глибини, шорсткості поверхні доріг, її вологості, жорсткості шин, а також навантаження на шину від автомобіля. Зі збільшенням швидкості руху зростають всі частотні складові шуму. Спектральні характеристики шумів залежать від типу автомобіля. Вантажні автомобілі, особливо великої вантажопідйомності з дизельними двигунами, істотно збільшують рівень шуму: він на всіх режимах праці на 15 Дб вищий, ніж для легкових автомобілів.

Хімічна промисловість - це комплекс галузей виробництва, у яких переважають хімічні методи переробки сировини і матеріалів. Вона об'єднує галузі: основної хімії (виробництво неорганічних кислот, солей, лугів, добрив і ін.), органічного синтезу (виробництво синтетичних спиртів, смол, каучуку й ін.), штучного і синтетичного волокна, пластичних мас і багато чого іншого.

Хімічна промисловість грає велику роль у народному господарстві. Вона виробляє різноманітні продукти, що використовуються в багатьох галузях техніки, у сільському господарстві, а також для задоволення потреб населення. Особливо зросла роль хімічної промисловості, розширилися її виробничі взаємозв'язки з усіма галузями народного господарства після освоєння виробництва синтетичних полімерних матеріалів.


Екологічні аспекти роботи ТЕС

При спалюванні твердого палива поряд з окислами основного паливного елементу - вуглецю і водню, в атмосферу надходять летюча зола з частками палива, що не догоріло, сірчистий і сірчаний ангідриди, окисли азоту і деяка кількість фтористих сполук, а також газоподібні продукти неповного згоряння палива. При спалюванні мазутів із димовими газами в атмосферу надходять сірчистий і сірчаний ангідриди, окисли азоту, газоподібні і тверді продукти неповного згоряння, сполуки ванадію, солі натрію, а також відкладення, що видаляються з поверхонь нагрівання парогенераторів при очищенні. Більшість цих компонентів відноситься до числа токсичних, тобто навіть у порівняно невисоких концентраціях роблять шкідливий вплив на природу і людину.

Гідроенергетика і її вплив на довкілля

Особливістю системи народного господарства є можливість комплексного використання водних ресурсів і гідротехнічних споруджень для потреб енергетики, водного транспорту, сільського господарства, водопостачання й інших галузей народного господарства. Будівництво зрошувальних систем часто здійснюється на основі використання регульованих водоймищ і електроенергії гідроелектростанцій. Спорудження греблі забезпечує поліпшення судноплавних ліній. Створювані на зрошувальних каналах гідроелектростанції постачають електроенергію в райони, що обводнюються.

Гідроенергетика використовує такий вид енергії, що безупинно поповнюється самою природою. Гідровузол на рівнинній річці складається з греблі, будови електростанції і судноплавного шлюзу. Греблі бувають водозливними і глухими. Водозливні греблі, що звичайно споруджуються з бетону, служать для створення необхідного напору й одночасно забезпечують можливість зливу надлишку води з водоймища. Для цієї цілі в товщі греблі роблять водопропускні отвори, що перекриваються керованими металевими щитами або затворами, за допомогою яких регулюється скидання води з верхнього б'єфа в нижній.

Привідним двигуном для електричних генераторів на гідроелектростанціях служать гідротурбіни, що перетворюють кінетичну енергію води в механічну енергію.


При спорудженні гідроелектростанцій на рівнинних річках напір створюється греблею, а в деяких випадках і будівлею станції, що є як би її продовженням. За допомогою греблі створюється різниця рівнів води перед греблею і за нею.

Водний простір перед греблею називається верхнім б'єфом, а за греблею - нижнім б'єфом. Різниця рівнів б'єфів є напором установки. Чим вище гребля, тим більше напір, а отже, і потужність електростанції.

Спорудження гідростанцій, крім електропостачання, вирішує ряд інших задач - поліпшення судноплавства, зрошення, водопостачання, використання греблі для прокладки шосейних доріг і залізниць.

Гідроелектростанції дають країні велику економію палива і звільняють транспорт від його перевезень. На гідростанціях легко здійсненна автоматизація усього виробничого процесу. Існують цілком автоматизовані гідроелектростанції. На гідростанціях менше об'єм ремонтних робіт, чим на теплових.

Чисельність обслуговуючого персоналу на гідростанціях значно менше, ніж на теплових станціях. Завдяки меншим експлуатаційним витратам на гідростанціях вартість виробленої електроенергії в 3-5 разів менше, ніж на теплових електростанціях.

Істотною вадою гідроелектростанцій є висока вартість їхнього спорудження і великі терміни будівництва в порівнянні з тепловими електростанціями.

4. Хар-ка гірничорудної та паливновидобувної промисловості.

Гірничорудна і паливна промисловості є сировинною і паливною базою народного господарства. Їхній розвиток повинен випереджувати розвиток всіх інших галузей народного господарства.

Гірничорудна промисловість нашої країни має у своєму розпорядженні потужну рудну базу. Великі запаси в надрах нашої країни руд чорних, кольорових і рідкоземельних металів.

По всій території України розробляються родовища будівельних матеріалів і нерудних корисних копалин.

Україна відноситься до числа держав із потужним і розвинутим гірничопромислового комплексу (ГПК). Україна виробляє і споживає біля 5% світової мінерально-сировинної продукції і по споживанню окремих видів мінеральної сировини на душу населення може бути порівняна зі США. Наприклад, від об'єму світової продукції видобувалося 30% марганцю, 13% заліза, 6% вугілля, 5% каоліну. Видобуток і переробка корисних копалин здійснюється на 400 шахтах, 1100 кар'єрах, багатьох нафто-газо- і гірничо-збагачувальних комплексах, заводах, службах, що у територіальному відношенні формують ряд гірничорудних регіонів. Основні – Донецький, Криворізький, Приазовський, Придніпровський, Прикарпатський, Придністровський. Частка ГПК складає біля 1/3 виробничих фондів України, майже 40% капіталовкладень і 25% національного продукту.


Способи видобування. Відкритим способом добувають мінеральні будівельні матеріали, торф і інші нерудні матеріали. У деяких родовищах таким способом добувають вугілля і руду. Роботи, здійснювані при відкритому способі, діляться на вскришні і видобувні і полягають у відбійці, навантаженню, транспортуванню і розвантаженню порожніх порід і корисної копалини.

При відкритому способі родовище по глибині розділяється на горизонтальні шари. Кожний шар розробляється самостійними засобами виїмки і транспорту. У процесі відпрацювування шар набуває форми щабля, називаного уступом. Уступи бувають вскришними і видобувними. Торець уступу, або його укіс, що служить безпосереднім об'єктом виймальних робіт, називається вибоєм.

Відкритий спосіб розробки корисних копалин у даний час є найбільш досконалим способом видобутку, тому що дає можливість підвищити продуктивність праці, знизити собівартість видобутку корисних копалин, поліпшити умови праці, скоротити терміни введення в експлуатацію кар'єру. В той же час цей спосіб породжує цілу низку екологічних проблем на поверхні землі.

Підземним способом добувають головним чином вугілля і руди чорних і кольорових металів.

При підземному способі розроблене поле називається шахтним полем. По вертикалі воно розділяється на поверхи. Один із них є відкаточним корінним горизонтом; у ньому розміщають споруди для обслуговування шахтного поля.



следующая страница >>