vchilka.in.ua 1 2 ... 21 22

  1. Конституційне право – провідна галузь права України.



КП – провідна галузь національного права, норми якої регулюють найважливіші суспільні відносини в усіх сферах суспільного життя під час здійснення влади народом. КП має загальні ознаки, властиві усій системі права: нормативність, формальна визначеність, спрямованість на досягнення результату, захист правових приписів засобами державного впливу..

КП має специфічні якісні ознаки: = відноситься до публічного права =його предметом є найбільш важливі політичні та інші суспільні відносини (політичні, економічні, соціальні, духовні тощо)

=КП закріплює основні принципи констит.ладу, визначає права і свободи людини, територіальний устрій держави, систему органів державної влади та місцевого самоврядування =має імперативно-владний та диспозитивний метод регулювання = система КП складається з інститутів та норм права, окремі його інститути набули ознаки галузей (гуманітарне, виборче, парламентське П.)

= має особливі джерела права, (Конституція України - основне джерело КП та пріоритетна цінність правової системи в цілому)

= суб’єктами КП є майже всі суб’єкти національного права, найголовнішим – народ (КП – право народу України)

= передбачає юрид. відповідальність (конституційно-правову) за порушення норм (та кримінальну, адміністративну, дисциплінарну)

= є основою нац. системи права, виступає одночасно соціальною цінністю та засобом пізнання діяльності. Визначає види актів, становить правову базу законодавства У

Врахування всіх характеристик дає узагальнену характеристику КП як галузі права.

Відповідає на питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється.


  1. Конституційне право як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.

Традиційно конституційне право розглядається у правознавстві як галузь національного права, як юрид наука і як навчальна дисципліна. Отже, Конституційне право України - основна галузь національного права.Воно являє собою сукупність конституційних норм, які регулюютьполітико-правові суспільні відносини, пов 'язані з взаємовідносинамиособи з Українською державою, реалізацією народного волевиявлення,організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування,закріпленням соціально-економічних основ владування, а також: звизначенням територіальної організації Української держави.


Конституційне право як наука. Наука конституційногоправа є складовою частиною наук взагалі, під якою розуміють сукупністьідей, концепцій, теорій про якесь суспільне явище.Отже, наука конституційного права являє собою систему ідей, концепцій,теорій про конституційне право як галузь національного права України.. Основними функціями науки конституційного права є:політична, методологічна, ідеологічна, евриститично-прогностична,комунікативна, інтегративна і прикладна.

Як навчальна дисципліна конституційне право України є певною сукупністюзнань, які випливають із системи науки цієї галузі, а також: практикиякі випливають із системи науки цієї галузі, а також: практики

реалізації наукових досягнень.


  1. Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право».


Існує багато підходів щодо термінів „конституційне право" і „державне

право". Історично відмінність між цими термінами була обумовлена різнимиконцептуальними підходами у ХУШ-ХІХ ст., згідно з якими у якостівихідних ідей визначалися, з одного боку, ідеї, що абсолютизували рольдержави (Німеччина), а з другого - ідеї демократії, законності та

конституціоналізму (Велика Британія, США, Франція).

Незважаючи на те, що за радянських часів у вузах країни викладався курсдержавного права, дискусії щодо термінів „конституційне право" і

„державне право" були проведені у 1970 та 1972 рр. Більшість учених

мотивувала неможливість запровадження терміна „конституційне право"

замість „державне право" не лише тим, що введення категорії„конституційне право" обмежувало б межі державного права лише нормамиконституції, а й тим, що це ліквідувало б розподіл між нормамиКонституції та іншими нормами.

В дискусії, яка відбулася у 1992 році, висловлювалися різні пропозиції.

Одні вчені вважали, що конституційне і державне право не збігаються,

оскільки поточне законодавство і підзаконні акти не можна включати до


конституційного права, адже зміст останнього становлять лише конституціїта конституційні закони. Інші виходили з того, що конституційнерегулювання є органічною складовою державно-правового регулювання.Розв'язання цієї проблеми слід шукати у філософсько-правовому відношеннідо тих категорій, які пов'язані з двома основними напрямками юридичноїдумки - природно-правовим і позитивістським. Перший виходить з того, щопершоосновою конституції є людина та її права, тому в країнах, яківизнають це положення, існує конституційнеправо (США, Франція, Росія,Угорщина, Україна та ін.). У тих крінах, що визнають позитивістський напрям, першоосновою конституції визнається держава, яка визначає обсягправ і свобод людини. Тому у цих країнах існує державне право (Австрія,Німеччина, Швейцарія). Звідси і різниця, яка спостерігається щодо цієїпроблеми.

Взагалі у сучасний період ця різниця має лише відносне значення, анайменування відповідної галузі права в умовах конкретної країнивизначається традиційними підходами, які збереглися у науці тадержавно-правовій практиці. Отже, можна говорити про відноснутотожність, синонімічність термінів „конституційне право” і „державнеправо”.


  1. Поняття і предмет конституційного права України.


Поняття КП - провідна галузь публічного права - сукупність правових норм, що закріплюють основні принципи констит.ладу, визначають права і свободи людини, територіальний устрій держави, систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Предметом КП є суспільні відносини, які виникають при здійсненні влади народом. Це відносини, які:

1. складають основні засади народовладдя, суверенітету народу. Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території.

2. розкривають побудову, устрій держави (форми державного правління, політичний режим, територіальну організацію, символіку).

3.визначають засади функціонування держави (гуманізм, демократизм, розподіл влад - механізм противаг, взаємного контролю гілок влади), що забезпечує стабільність функціонування держави, її соціальний характер.


4. визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою:

= відносини громадянства - постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки;

= відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;

= відносини гарантій реалізації прав і свобод;

= відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки

Не всі суспільні відносини належать до КП, лише ті, що пов’язані із здійсненням влади народом (зокрема, не належать пов’язані з внутрішньопартійними чи внутрішніми організаційними питаннями діяльності органів влади)


  1. Роль конституційного права України в системі права України.


КП має провідну роль в системі національного права, є засобом забезпечення повновладдя народу в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Особливістю КП є закріплення суспільних відносин, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом. КП проникає в кожну галузь права, за допомогою основного джерела - Конституції і є відправним для інших галузей національного права. КП (як і адміністративне, кримінальне, фінансове право) є галуззю публічного права. З іншого боку, визначаючи статус особи, індивіда в суспільстві, КП закладає основи приватного права (цивільне, сімейне, трудове тощо), яке регулює відносини між індивідами. Відмічають тісний зв’язок:

= між КП та адміністративним правом, що регламентує управлінську діяльність держави, визначає її форми і методи. КП встановлює основи системи і організації виконавчої влади, юридичної відповідальності (у т.ч. адміністративної). АП реалізує можливості конституційного статусу органів управління, а його санкції здійснюють захист норм КП. = між КП і фінансовим правом, що регулює мобілізацію, розподіл й використання державних грошових ресурсів. Основи ФП діяльності закладені в нормах КП на рівні Конституції та джерел КП. У свою чергу, норми ФП регулюють фінансування суб’єктів КП – Верховної Ради, Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування.= між КП та кримінальним правом, норми якого містять заборони на певну поведінку під загрозою застосування репресивного за змістом покарання. Конституція визначає зміст, принципи мету і соціальну спрямованість кримінальної політики. У свою чергу, кримінальні норми охороняють норми КП. Останнім часом взаємозв’язок між конституційним та іншими галузями права розширюється і змінюється.



  1. Метод конституційно-правового регулювання.


Метод науки – це сукупність правил, прийомів, принципів пізнання, які забезпечують отримання об'єк­тивних, достовірних знань.

- владно імперативний(або метод підпорядкування)його суть полягає у тому, що за його застосування об’єкт управління повинен діяти лише так , як йому приписано, тобто в нього не має права вибору стосовно поведінки у конкретній ситуації)

- диспозитивний(тобто надання їм можливості вільно й самостійно регулювати свої взаємовідносини у встановлених межах)

- метод заборони(напр..ст15 КУ – заборона цензури)

- метод дозволу(ч1 ст41 КУ – кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю…)


  1. Основні принципи та система конституційного права України.


Система КП = об’єктивно обумовлена сукупність інститутів і норм конституційного права, а також інших структурних елементів (природного і позитивного, суб’єктивного і об’єктивного, загального і особливого, національного і наднаціонального) КП = складна, структурована, динамічна система, з притаманними їй законами, принципами побудови та функціонування.

1) основи конституційного ладу України;2) права, свободи й обов’язки людини і громадянина; 3) форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та ін.; 4) законодавча влада; 5) Президент України; 6) виконавча влада; 7) територіальний устрій; 8) місцеве самоврядування

Принципи КП – керівні засади, ідеї, ідеали, які визначають сутність, зміст, спрямованість і форми конституційно-правового регулювання. Вони: = є узагальненим вираженням найвищих ідеологічних цінностей, = втілюють найважливіші ідеї конституц.думки, = є основними соціальними орієнтирами КП. Бувають загальні і спеціальні.

Загальні п. – найбільш узагальнені керівні засади, ідеї, завдання КП. (принципи публічності, пріоритетності, універсальності, демократизму, активної дієвості, науковості, наступності, системності, програмності). Декларуються безпосередньо в Конституції, втілюють основні її ідеї, призначення і соціальну роль.


Спеціальні п. - керівні засади, ідеї, що виражають сутність і зміст окремих основних інститутів КП, деталізують загальні принципи (розрізняють окремі принципи таких основних інститутів КП, як: – основ конституційного ладу, правового статусу людини, форм безпосередньої демократії, діяльності державної влади, місцевого самоврядування, конституційної юрисдикції, основ нац.безпеки та оборони У. Принципи основ державного ладу: суверенності і незалежності держави, демократизму, соціального та правового характеру держави, унітарності (єдності, соборності) держави.

Вони мають чітко окреслену юридичну природу і знаходять конкретне застосування в безпосередній діяльності держави та її органів.


  1. Поняття і система інститутів конституційного права України.


Інститут КП – система норм права, що регулює однорідні й органічно пов’язані між собою констит. правові відносини в межах даної галузі права. Вони мають певну автономію та відносну самостійність правового регулювання, і об’єднуються на основі певних принципів і методів.

У своїй сукупності утворюють систему, яка є основою Конституції. Вони розташовані в певному порядку, включені до тексту Конституції.

класифікацію конституційних інститутів залежно від відносин, які вони закріплюють у джерелах конституційного права.

І. Інститут народовладдя, який включає:

1) безпосереднє народовладдя (пряма демократія);

1. представницьке народовладдя (здійснюється через обраних представників народу);

2. місцеве самоврядування.

ІІ. Інститут конституційного оформлення народовладдя:

3. конституційний лад;

4. юридична конституція;

5. конституційні закони;

6. конституційна законність;

7. конституційні звичаї, традиції.

ІІІ. Інститут правового статусу людини і громадянина:

2) громадянство (постійний зв’язок особи і держави);


3) система основних прав і свобод людини та громадянина;

4) гарантії основних прав і свобод.

ІV. Інститут державного будівництва:

1. форма держави;

2. територіальна організація України;

3. механізм держави.


  1. Критерії класифікації інститутів конституційного права.


систему інститутів конституційного права:

а) за предметом правового регулювання (інститут загальних засад конституційного ладу України; інститут основ конституційного статусу особи і громадянина в Україні; інститут конституційних основ безпосередньої демократії; інститут законодавчої влади; інститут конституційно-правового статусу глави держави; інститут конституційних засад організації та діяльності органів виконавчої влади; інститут загальних засад судоустрою та судочинства; інститут загальних засад організації та діяльності прокуратури; інститут місцевого самоврядування, інститут основ адміністративно-територіального устрою України; інститут правового захисту Конституції України та інститут конституційного процесу); б) за функціями (установчі, регулятивні та охоронні інститути конституційного права України); в) за структурою (генеральні інститути (підгалузі), основні інститути та субінститути конституційного права); г) за галузевою приналежністю (галузеві та міжгалузеві (комплексні) Інститути конституційного права України); ґ) за формами та видами об'єктивізації в чинному законодавстві (конституційні та законодавчі інститути конституційного права України). Ці види і підсистеми інститутів конституційного права, взаємодіючи між собою, утворюють певну систему


  1. Загальні, основні та початкові інститути конституційного права

Конституційно-правовий інститут - це відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регу­люють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин. Конституційно-правові інститути суттєво відрізняються між собою кількістю правових норм, предметом правового регулювання тощо. В сучасній літера­турі, з позицій системного підходу, виокремлюють три різновиди конституційно-правових інститутів (схема 3): загальні (генераль­ні), головні та початкові.'

Загальні конституційно-правові інститути мають комплекс­ний характер і складають значні масиви правових норм, які регу­люють великі сфери (або кілька сфер) суспільних відносин. Загаль­ні інститути об'єднують норми, що можуть суттєво відрізнятися між собою як за предметом, так і за характером впливу на суспіль­ні відносини. До них відносять такі інститути:
1) загальних засад конституційного ладу України;
2) основ правового статусу людини і громадянина;
3) прямого волевиявлення (вибори, референдум);
4) конституційної системи органів державної влади;
5) територіального устрою України;
6) конституційно-правових основ місцевого самоврядування. Головні конституційно-правові інститути в межах загальних
інститутів об'єднують правові норми, що регулюють певні групи однорідних суспільних відносин. Вони виступають структурними підрозділами загальних інститутів і, на відміну від них, характери­зуються вужчою предметною і функціональною спеціалізацією. На­приклад, до загального конституційно-правового інституту основ правового статусу людини і громадянина входять такі головні інститути: громадянства України, принципів правового статусу людини і громадянина, основних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, гарантій основних прав і свобод, правового статусу іноземців в Україні, політичного притулку.
Початкові конституційно-правові інститути (субінститути1) в межах головних інститутів об'єднують кілька правових норм, що регулюють окрему групу суспільних відносин. Наприклад, до го­ловного інституту громадянства України входить початковий інс­титут втрати громадянства України.



следующая страница >>