vchilka.in.ua 1 2 3 4

Т клас


ВАСИЛЬ БАБІЙ

(Біографія наст. 147-149)

МОНОЛОГ ШКІЛЬНОЇ ПРИБИРАЛЬНИЦІ


Я

цьоця Мося. Старша в школі, куди пішлють при бирати. Ви коли-небудь прибирали в школі? А в сви­нюшнику? Різниця між ними невелика. Після уроків в класі, як стадо свиней пройшло. Уявляєте собі: такі свинки в напів- шкільній формі. Колись ще и при червоних галстуках були. Чекай, як то вони називалися? А, пірвонери. Ну, про хфор- му я загнула по звичці. Яка тепер в дідька хформа? То є хфор- мене неподобство. Хлопці ще нічо, в основному в джінсах фігурують, а дівки геть подуріли. Гей малпи на себе напнуть всілякі лімпомпони чи лосьони, такі колготи блискучі. А кохти вже такі, гей би кожен день випускний баль був.

Я вже скільки разів говорила, що раз вони так смітять, то хай самі й прибирають. А єдна шмаркачка з восьмої кляси так змудра відповіла: “Хто на що вчився. Я не на то маю незакінчену середню освіту, щоб руки в воді мочити”. А пес би тобі губи лизав, як я від тебе облизала.

Так, такі всі грамотні стали та освічені. В туалеті як при­бираєш, таких слів начитаєшся, що й тато з мамою не говорять. І думаєш, варто десять років вчитися, аби таке писати. Я би на місці директора туалет закрила, хай додому несуть. Раз я пожарну машину до школи викликала, такий дим з дверей валив. Приїхати, а то третьокласники якесь Мальборо курили.

А ці жувачки? На кожному кроці цямкають язиками. Таке мале, ще в першій-другій клясі, що з-під носа йому одна булька, а з рота друга булька біла. Так і ходять булькаті по школі. Я на то дивитися не можу, так би шваброю й урвала.


Розумієте, я сама раз якось сіла в класі на крісло, встаю, а крісло зі мною встає. Я йти, а воно зі мною йде і не


відпадає. Що таке? А то ж я на жувачку сіла. То, певно, ті малі жуліки спеціально на крісло підкинули, аби котрась вчителька сіла і ґума приліпилась. Я таке бачила, як Алла Григорівна йшла з класу, а в неї на спідниці тота ґума чер­воніла. Директор наступив на ту жуйку — ногу не годен був відірвати, а підошва відірвалась.

А на партах суцільна реклама. Кожний день вичищую “Снікерс”, “Марс”, “Петро Дональд*’, “Марія Степанівна Сінді”, “Алка бенц ми їли і на двійки сіли”. Ми колись теж писали на партах там “Нюся+Вітя=любов”, а вони пишуть: “Віта + Андрій = секс”.

А послухали би ви, як вони обзивають вчителів. На вчителя фізики кажуть “Штатив пішов”, а на хімічку — “колба”. Вона трохи товстенька, то правда. Історика назвали “чінгізхамом”, географа — “глобусом”, а математичку — “астролябією”.

І мені придумали прізвисько. Я — швабра. І за що? За те, що чистоту підтримую в класі.

Масляк, куди поліз, я тобі зараз дам шваброю!




НЕГОН

Віртуальна містерія Дійові особи:

Сатана,

Лихвар,

Нерон,


Голос.

Будь-які аналоги можливі.


  • Сатана: Рудий Нерон назавтра візьме владу!

/Яв тім йому немало допоміг:

'ґ&у Прибрав невгодних, дурням дав забаву, Набрав вина хмільного повен міх.

(J' залякав. Усі бояться страху.

в‘н хоча й невидимий, той страх, С/г vAüie ж11®6 в мізках, а присмак жаху / Jf Такий терпкий, що знемовля уста.

Çq і і сушить душу. Заповзає думкою

І сумнівом вкриває боротьбу,

І вже не клекотить, а тільки кумкає,

Той клич, що міг би розбудить юрбу. Лихвар: Який ти мудрий! Ти, звичайно, мудрий, Але скажи, зі всіх найрозумніш,

о в (У Хіба не я ідею цю підтримав?


^ Р Хіба не я уклав у неї гріш?

Х/; Ти заварив незгіршу катавасію,

Та без грошей — не посягай на пасію.

А як здобути владу без снаги?

Хіба без сонця розтають сніги?

Сатана: А я, лихварю, і не суперечу,

Без тебе, певно, був би я приречений, Бо золото — двигун цієї гри.

Лихвар: А так! А так! Отож не говори,


Що головне — диявольська затія.Коли ми в парі, то таке содієм,ы А поодинці краще ляж і вмри,

Довкола нас є тільки ворогй!

Сатана: Чи й ти боїшся? Я ж казав, шо страх Ч- Чудова зброя! Він повергає в Прах Державу кожну і її закони.

Для цього варто воскресить Нерона.

Я мушу добре все Порахувати:


Куди додати, звідкіля відняти.

І точність мусить бути До мікрона* ! Інакше нам не бачити Нерона.

Та стане вміння. Чей же не дарма Моє гніздо — на древі пізнання.

Лихвар: Тій зробиш так: дмухнеш йому у рот і оживе. Та де знайти народ,

Аби достойно розіграти дію?

Я, Чорте, золото клану в затію!

Сатана: Але хіба задурно ти кладеш?

Ти за копійку міліон візьмеш.

Лихвар: Таки візьму. Ще й винні будуть потім. Сатана; Ну добре. Досить. Гайда до роботи.

Потрібен нам не хлюпик, а диктатор, Бо з нього має вийти імператор. Лихвар: Дай Час йому. Нехай окріпне трохи, і Він ще слабкий. Минули роки й роки... А пригадай, як Римом потрясав! Лихвар: Дивись-дивись, а він, здасться встав. їяяди, уже спинається на ніжки.

Що він шукас?

Сагана: Що шукає? Діжку!

Бо мусить же хлебнути перваку,

Із того світу в цей одинаку Лише вдається подолать дорогу.


Чомусь у мене засвербіли роги.

Лихвар: А може й нам налити по чарчині? Сатана: Йому дорога в Україну нині.

Лихвар: У тебе справді мудра голова


.Сатана: Землі на світі кращої нема.

11

Лихвар: Там буде Рим новітньої епохи.

Не треба слів. Не гарячкуй. Потроху І помаленьку утнемо це діло,

Раз узялися воскрешати тіло.

Гаразд. Давай спочатку поміркуємо Та кожен крок гарненько обмізкуємо, Аби уже напевно не програти.

Як гра, то гра. Гуляти — то гуляти. Сатана: Я маю неспростовні аргументи. Лихвар: Та чи спрацюють? Знаєш, є моменти... Сатана: Це відколи такий ти недовіра?

Ну добре. Слухай. Там сьогодні сіро! Сміливо почнемо експеримент.

Для нас не ґрунт там навіть, а цемент. Лихвар: Не будь так певен, бо ще є там дух, Подекуди я бачу навіть рух.

Сатана: Той рух — од мух. У них немає грошей, А в тебе в торбі грошей, наче вошей. Лихвар: А я таки, колего, сумніваюся.

Сатана: Дивися сам. Я в схемах розбираюся. Ніхто не зможе поборотись з нами. Звідкіль твій сумнів в бісової мами?

Чи, може, так постарів ти до лиха?

У мене сумнівів нема ні крихти.


Давай удвох поглянемо на мапу.

Це — Україна, і на неї лапу Ведмідь північний випростати мріє.

А ми його у цьому обнадіємо.

Лихвар: Та є у світі ще Європа, Штати... Сатана: У зледачілих Штатах добре спати,

А у старої звідниці Європи Немає газу, щоб зігріть окропу.

Лихвар: Що ж, місце там і справді непогане.

Хтозна коли і хто там перший камінь Колись заклав. Пройшло багато літ,

Та ще горять серця.Сатана: Знайдемо лід,

Що і серця, і голови остудить їх від надії їхньої занудить,

Цих українців. Оріїв чи аріїв...

Вони в сімнадцять літ усі постаріють, У їхній крові стане радіації.

Для мене це звичайна варіація.

Своє добро самі нам віддадуть.

Бо в тому полягає пекла суть,

Що йде війна. Вони ж не розуміють, Одне у світі кажуть, інше діють, їм обіцяють, а вони і вірять.

Пора їх вимітати із подвір’я.

Іде війна за землю і за воду.

Така війна — від Заходу до Сходу,

Від Півночі — до Півдня. Хто б не хтів Узяти їх для себе за рабів?


Нехай мурують в Африці і в Галлії, Нехай на ноги зводять Португалії,

І кожен той їм буде володар,

Хто кине долар, як найвищий дар. Немало їх розсіяв я по світу.

По Аргентинах, Африках їх цвіту,

В Америці на кожнім повороті,

Як милостині, жебрають роботи Та й вірять', що усе це — демократія! Яка наївна ця слов’янська братія. Тепер мені потрібні їх терени,

І їхні добрі, витривалі гени,

Бо наші, як по правді, підносились, А в їхніх сила клекотить і сила! Лихвар: Поглянь на них — вони таки хороші. За них дають на ринках добрі гроші.

Я ними ще у Кафі торгував,

Тоді чимало золота узяв.

Сатана: І ще візьмеш. Хоч час уже не той.


Але що гречкосій — то не герой.Лихвар: У них жінки по три кути у хаті Тримати вміють і оберігати.

Сатана: А ми і на жінок знайдемо раду.

В Італіях, Іспаніях, Канадах —

Для них усюди підшукаєм діло:

Варити їсти, мити грішне тіло Старим, що з розуму повиживали, Малим, котрі на ніжки не зіп’ялись.

А тих, що гарні, молоді та пишні,


Ми по борделях світових розпишемо. Лихвар: Чи не занадто, Чорте, ти схотів,

Вони таки потомки козаків...

Сатана: Колись були. Тепер — не пам’ятають. Вони по барах пам’ять пропивають,

І не питають, хто якого роду.

Уже мечеть на хортицьких порога^,

А в Умані - найбільша синагога.

Вони мовчать. І що кому до того? Лихвар: Мовчать, мовчать, але не вмерло слово. Сатана: Це ти про мову? Ніжну? Калинову?

А ми із неї зробимо смердючку.

До їхніх хат запустимо сердючку, Накрутимо порожню катеринку,

І ніч таки укриє їхню днинку,

І ясні зорі, тихі їхні води Залишаться хіба на небозводі Лихвар: На небозводі? А куди заводи?

Сатана: А це, мій друже, по твоїй природі.

Ми їм накажем власника шукати.

Бо хтось рабами має поганяти.

Лихвар: Оце утнув! Щоб власника до хати Таки своєї ще й самим шукати!

Сатана: А як знайдуть, то віддадуть за безцінь. Лихвар: Але й комедію ми втнемо прецінь!

А не боїшся розбудити люд?

Сатана: А ми на люд — найправедніший суд! Відсудимо і землю, і заводи


.Ото потіху матимуть народи!

Лихвар: А далі що? А як живий товар?

Сатана: Я вже казав: усіх їх — на базар!

Чи ти мене', лихварику, не чуєш:

Щось, друже, кепсько нині ти торгуєш. Лихвар* Не сподівавсь легкої перемоги.

Сатана: Як є воли, хай орють перелоги.

Лихвар: Ти, Чорте, їх як хочеш, так морочиш. Сатана: Не розбіжишся, високо не скочиш. Лихвар: Але скажи по правді хоч мені — т Вони, здається, люди не дурні...

Сатана: А звісно ні. У них під черепком Є добрий розум. Ось лише ладком Вони ним скористатися не вміють, Вони у чварах: я сміюсь і дію.

Лихвар: А що, якби вони та об’єднались? Сатана: Та тьху на тебе! Що це? Може, жалість? Лихварю, хочеш — привідкрию карту: Тоді й краплина не впаде у кварту,

Не те що нині золото тече.

Ти добре думай, що й коли речеш.

Я їм не дам з’єднатися й на мить.

Нехай довіку їхній розум спить.

Це справді зачарована країна,

Де є усе — нема лиш України!

Лихвар: Хоч нібй і Але таки нема!

І серед літа в них — зима, зима...


А що в комп’ютері у тебе, друже? Сатана: Нова програма.

Лихвар: А Нерон не тужить?

Здається, він лінивий, мов хробак. Стривай-стривай... Чи дав йому ти фах? Яку йому професію даси?

До хліба він захоче ковбаси,#?

Вина і віллу, і костюм строкатий. Сатана: Нерон свій хліб зуміє заробляти.

А ще потреться трохи між людей, Дістане смак до влади і грошей,



следующая страница >>