vchilka.in.ua 1 2 ... 4 5
Затверджено рішенням Виконкому


Федерації спортивного туризму України

26 березня 2011 року


Настанови

з проведення змагань з пішохідного туризму
Вступ
Основною метою розробки цих Настанов є сприяння підвищенню безпеки на змаганнях з пішохідного туризму, визначення єдиного підходу до подолання перешкод, дотримання безпеки учасників, суддівства і критеріїв оцінки дій спортсменів при визначенні результатів, спорядження, яке може застосовуватись, і порядок його використання та експлуатації.

Відповідно до п.3.13.1.10 Правил змагань зі спортивного туризму, затверджених Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту від 24 квітня 2008 року (надалі Правила) дані Настанови є обов’язковими для виконання учасниками, представниками та суддями на змаганнях з пішохідного туризму.
Розділ 1. Визначення термінів, що використовуються в Настановах
Вантаж – рюкзак, контейнер, ємкість (і спорядження, що транспортується в них); вірьовка (довжина не менше 10 м, товщина не менше 6 мм), кінець якої не закріплений на вихідній та/або цільовій ділянках етапу; контрольний вантаж, якщо він передбачений Умовами змагань.

Вихідна ділянка етапу (ВД)
– ділянка етапу, з якої починається подолання перешкоди.

Вірьовка (мотузка) допоміжна – вірьовка, яка має діаметр не менше 6 мм і розривне навантаження не менше 4 кН.

Вірьовка (мотузка) основна – вірьовка, яка має діаметр не менше 10 мм і розривне навантаження не менше 18 кН.

Водні етапи
етапи, на яких учасники долають реальну або умовну водну перешкоду.

Гірські (скельні) етапи –
етапи, на яких учасники долають перешкоди, пов’язані з перепадом висот (схили, скелі різної стрімкості, яри, каньйони тощо) і не пов’язані з подоланням реальної або умовної водної перешкоди.

Ділянка перешкоди (ДП) – ділянка етапу, на якій знаходиться власне перешкода, навколо якої організовано етап.


Ділянка перил
частина перил, яка знаходиться між двома точками їх жорсткого закріплення, або з одного боку від закріплення при вільному іншому кінці (зав’язаний вузол).

Зона етапу безпечна (БЗ) – визначене місце (або територія) на етапі, де учасник має право перебувати без страховки та самостраховки.

Зона етапу небезпечна (НЗ) – визначене місце (або територія) на етапі, на якій учасник зобов’язаний бути забезпечений командною страховкою або самостраховкою.

Зрив – неконтрольований рух, переміщення, падіння, втрата контакту з опорою (вірьовкою, колодою, жердиною, рельєфом) з навантаженням суддівської або командної страховки, відсутність точок опори на рельєфі.

Коридори руху дистанції – це визначені на місцевості ділянки, в межах яких повинен здійснюватись рух учасників по дистанції між етапами.

Кут охвату – центральний кут між вхідною і вихідною точками контакту вірьовки і поверхні опори, яку вірьовка огинає.

Опори вантажні (ВО) опори, які можуть бути використані для одночасної страховки, самостраховки будь-якої кількості учасників; одночасного виконання кількох функцій, крім кріплення перил, які наводяться з застосуванням поліспастових систем.

Опори локальні (ЛО) – опори, які можуть бути використані для страховки, самостраховки, проміжної страховки лише одного учасника, виконання лише однієї функції.

Опори поліспастові (ПО) – опори, які можуть бути використані для закріплення поліспастових систем; перил, що натягуються за допомогою поліспасту; опорних (транспортних) вірьовок при спуску чи підйомі потерпілого з супроводжуючим. Можуть бути використані в якості вантажних чи локальних опор, якщо не застосовуються за призначенням.

Пункт проміжної страховки (ППС) це поодинока локальна опора на ділянці перешкоди між двома пунктами страховки, яка виконує допоміжну функцію при організації страховки першого та/або останнього учасника. З ППС не допускається організація страховки учасника, що рухається на етапі, закріплення перил для руху або самостраховка учасників, організація транспортування потерпілого, вантажу.


Пункт страховки (ПС) – визначене суддями місце для організації самостраховки та/або динамічної страховки і обладнане відповідною для цього кількістю опор.

Страховка — система заходів, спрямованих на запобігання можливості тяжких наслідків в результаті падіння учасника з висоти, неконтрольованого або не бажаного переміщення, попадання в загрозливе становище або в небезпечні для життя умови середовища (вода, сніг, заклинювання в тисняві тощо).

Страховка верхня – різновид динамічної страховки, при якому остання опора в ланцюгу страховки знаходиться вище точки кріплення страховочної вірьовки до учасника, якого страхують. Можливість динамічного ривка при постійно натягнутій страховці виключена.

Страховка динамічна страховка за допомогою вірьовки, гальмівне зусилля на якій контролюється іншим учасником (верхня, нижня страховка).

Страховка нижня – різновид динамічної страховки, в якому остання опора в ланцюгу страховки знаходиться на одному рівні або нижче за точку кріплення страховочної вірьовки до учасника, якого страхують.

Страховка статична – страховка, яка забезпечує безпосереднє пряме жорстке кріплення учасника до точкової опори (крюк, петля, дерево тощо) або перил (схоплюючим вузлом чи технічним пристроєм в тому числі).

Технічна підготовленість вміння команди (учасника) за визначений умовами час долати дистанцію (етап) з дотриманням безпеки та з використанням технічних прийомів та/або спеціального спорядження.

Цільова ділянка етапу (ЦД) – ділянка етапу, якoї необхідно досягти після подолання ділянки перешкоди.
Розділ 2. Загальні вимоги до подолання етапів та організації страховки
2.1. Початок та закінчення роботи на етапі

2.1.1. Початком роботи на етапі є перетинання лінії старту, а за її відсутності – використання (торкання) учасником або командним спорядженням суддівського обладнання або початок руху через ділянку перешкоди на етапі.


2.1.2. Закінченням роботи на етапі є вихід всіх учасників разом з вантажем та спорядженням за лінію фінішу (при її відсутності – досягнення цільової ділянки) або по команді капітана, якщо всі учасники досягли цільової ділянки і не мають контакту з суддівським обладнанням етапу.
2.2. Початок та закінчення руху на етапі
2.2.1. Початком руху на етапі є:

1) зняття з перил (петлі) самостраховки на етапах, де вони передбачені на вихідній ділянці;

2) перетинання контрольної лінії на етапах без перил (петлі) самостраховки на вихідній ділянці (крім навісних переправ та переправ по вірьовці з перилами);

3) кріплення (до перетину контрольної лінії) перильного карабіну на навісних переправах та вуса самостраховки на переправах по вірьовці з перилами, якщо відсутні перила (петля) самостраховки на вихідній ділянці;

2.2.2. Закінченням руху на етапі є:

1) кріплення карабіну учасника до перил (петлі) самостраховки на етапах, де вони передбачені на цільовій ділянці;

2) перетинання контрольної лінії на етапах без перил (петлі) самостраховки на цільовій ділянці (крім навісних переправ та переправ по вірьовці з перилами);

3) зняття (після перетину контрольної лінії) перильного карабіну на навісних переправах та вуса самостраховки на переправах по вірьовці з перилами, якщо відсутні перила (петля) самостраховки на цільовій ділянці.
2.3. Загальні вимоги до організації страховки

2.3.1. Учасник повинен бути забезпечений страховкою або самостраховкою та/або супроводженням (на етапах, де це визначено Правилами, Умовами, Настановами, розміткою дистанції або етапу) протягом перебування в небезпечній зоні. Страховка або самостраховка, там де вона передбачена, повинна бути безперервною. Страховка здійснюється тільки основною мотузкою. На підйомах, спусках, траверсах, переправах командна та/або суддівська страховка кріпиться (кожна страховка окремо) до верхньої передньої грудної частини зблокованої системи учасника (на водних етапах – в перехрестя страхувальної системи на спині або ковзаючим карабіном в бокову частину поясу верхньої частини системи) наступними способами:


  • вузлом провідник «вісімка»;

  • карабіном із муфтою, що закручується або фіксується (крім муфт – напівавтоматів та автоматів типу „Манарага” та їм подібних);

  • двома будь-якими карабінами з муфтою, які закріплені назустріч.

2.3.2. Самостраховка учасників забезпечується:

  • на горизонтальних перилах та петлях самостраховки – за допомогою вуса та карабіну. Додаткові вуса, які не є продовженням блокування ІСС, кріпляться до верхньої (грудної) частини зблокованої ІСС учасника;

  • на вертикальних та похилих перилах (крім крутопохилої переправи) – за допомогою схоплюючого вузла та/або технічних пристроїв (відповідно до рекомендацій виробника та допущених ГСК).

Довжина самостраховки (з урахуванням карабіну та/або технічного пристрою) при русі по перилах не повинна перевищувати довжину витягнутої вгору руки. При закріпленні до вантажних або локальних опор та навісних переправ довжина самостраховки не повинна перевищувати 2 м. Забороняється вихід ногами вище пункту прикріплення до опори статичної страховки.

2.3.3. Учасник, який страхує, повинен знаходитися в такому місці, щоб його не міг збити у випадку зриву учасник, якого страхують, та в стійкому положенні в бік можливого ривка при такому зриві.

2.3.4. Учасник, який страхує, повинен здійснювати страховку двома руками.

Допускається страховка однією рукою лише у таких випадках:

а) якщо при страховці через карабін обидві гілки (вхідна й вихідна) будуть у цій руці, а при страховці через гальмівний пристрій страхувальна вірьовка намотана на ріжки не менше 2 обертів і учасник, якого страхують, стоїть;

б) якщо учасник, що страхує, перехоплює вірьовку руками при „прийомі” учасника, якого страхують;

в) при використанні технічних пристроїв згідно рекомендацій виробника.

При страховці руки учасника, що страхує, мають бути розташовані з протилежного боку карабіну від учасника, якого страхують. При страховці через гальмівний пристрій допускається розташування рук з обох боків від гальмівного пристрою.


2.3.5. Учасники, що страхують, рухаються вниз по перилах (в тому числі по крутопохилій переправі), укладають колоду за допомогою мотузки, працюють з транспортною вірьовкою при спуску чи підйомі потерпілого, повинні бути в рукавицях (рукавиці закривають кисті рук).

2.3.6. Будь-які вірьовки, що застосовуються для страховки, супроводження, не повинні перетирати нерухомі мотузки (перильні вірьовки, вуса самостраховки і т.п.).

2.3.7. На всіх етапах, де застосовуються перила, на ділянці перил не повинно знаходитися більше одного учасника (крім перил, які є вантажними опорами). Можливість організації вантажних перил командою визначається Умовами змагань. В один карабін (крім заглушеного суддівського), локальну опору не може бути закріплено більше одного карабіну, петлі, мотузки, якщо вони забезпечують різні види страховки чи самостраховки або однаковий вид страховки щодо різних учасників.

2.3.8. Якщо під час руху учаснику на етапі необхідно виконати якісь дії (одягти рукавиці, розправити мотузку, поправити каску і т.п.), він повинен зупинитися та зафіксувати себе на перилах (відповідно до специфіки етапу). Початком руху після такої зупинки вважається зміна хоча б однієї точки опори на рельєфі або перилах.

Фіксацією учасника відповідно до специфіки етапів вважається:

а) на етапі «Крутопохила переправа» – якщо учасник однією рукою (під час руху вниз – в рукавиці) тримається за перила і закинув на них ногу, або по команді учасника страхуючий зафіксував його командною страховкою;

б) на етапі «Спуск по вертикальних перилах» – якщо учасник завів регулюючу руку за спину; намотав перильну мотузку на ріжки гальмівного пристрою (не менше 2 обертів) і тримає регулюючу руку чи зажав нижній кінець перильної вірьовки між гальмівним пристроєм та навантаженими перилами;

в) на етапі «Спуск по схилу» – якщо схоплюючий вузол розправлений і витягнутий на повну довжину (навантажений).


2.3.9. Учасник, який здійснює дії по страховці, не може одночасно брати участь в будь-яких інших діях та повинен займати статичне положення.

2.3.10. Частини мотузки, які виконують різні функції або одну щодо різних учасників, повинні бути розблоковані вузлами.
2.4. Організація страховки при подоланні водних етапів
При переході вбрід (в тому числі з жердиною) страховка учасника забезпечується двома мотузками, одна з яких може бути допоміжною. Основна страхувальна мотузка розміщується вище за течією. На основній мотузці страхують двоє в рукавицях, на допоміжній може працювати один учасник без рукавиць. Кінці основної та допоміжної мотузок (“вусів”) не закріплені.

Перший учасник команди переправляється без вантажу. Учасники, що страхують, знаходяться із зовнішньої сторони “вусів”, обличчям до того, кого страхують. Бухти основної та допоміжної мотузок, якими здійснюється страховка першого учасника, не повинні розташовуватись позаду страхуючих та на шляху їх можливого переміщення у випадку зриву першого учасника. Відстань між учасниками, які працюють з основною та допоміжною мотузками, має бути не менше половини ширини річки. Страхуючі учасники без вантажу. Самостраховка страхуючих не потрібна.

При переході першого учасника по колоді командна страховка здійснюється так само, однак застосовується лише одна основна мотузка, яка має знаходитися вище за течією відносно колоди.
2.5. Організація страховки при подоланні гірських етапів
2.5.1. Командна страховка здійснюється через карабін, опору, гальмівний пристрій. Страхувальна мотузка одним кінцем кріпиться до верхньої грудної частини зблокованої системи учасника, якого страхують. Інший кінець страхувальної мотузки повинен бути закріплений на точковій опорі або на учаснику, який перебуває на самостраховці.

Страхувальну мотузку може бути закільцьовано. Вона повинна проходити через два ПС (початок та кінець етапу), або через верхній ПС, коли страхуючий здійснює страховку з цього ПС.


2.5.2. При страховці через карабін страховка здійснюється таким чином, щоб в будь-який момент здійснення страховки кут між гілкою мотузки, яка йде від страхуючого до пункту страховки і напрямом можливого зриву учасника, якого страхують, був не більший за 90º.

2.5.3. На схилах стрімкістю більше 50º та крутопохилій переправі для збільшення гальмівного зусилля при страховці застосовуються або:

- гальмівний пристрій;

- вузол УІАА;

- два карабіни, що закріплені за різні опори (ПС на вихідній та цільовій ділянках етапу), при цьому кут між гілкою мотузки, яка йде від страхуючого до ближнього пункту страховки, і гілкою між пунктами страховки, повинен бути не більший за 90º.

2.5.4. Гальмівний пристрій кріпиться на опорі (рельєфі). Гальмівний пристрій повинен кріпитися на пункті страховки, біля якого знаходиться страхуючий.

2.5.5. При страховці через карабін (гальмівний пристрій) руки страхуючого повинні розташовуватися так, щоб не торкатися карабіну (гальмівного пристрою), крім випадків передбачених інструкцією з використання пристрою або учасник, якого страхують, не рухається (зафіксував себе) і попередив страхуючого.

2.5.6. При здійсненні динамічної страховки учасник, який здійснює страховку, повинен бути забезпечений статичною самостраховкою в точкову опору.
2.6. Організація супроводження
Для учасників, що рухаються по переправах (етапи 1, 2, 10 – 13), за допомогою підвішеної вірьовки (маятником), останнього учасника на крутопохилій переправі вниз та для транспортування потерпілого на ношах (в коконі) по навісних переправах обов’язкова наявність супроводжуючої вірьовки.

Супроводжуюча вірьовка повинна бути закріплена на стороні, звідки здійснюється супроводження.

Учасник, який супроводжує, повинен тримати вірьовку у руках (руці). Бухта супроводжуючої вірьовки або запас розправленої вірьовки має знаходитися позаду його рук.

Кріплення супроводжуючої вірьовки до учасника, якого супроводжують, в зблоковану систему в будь-якому місці блокування.

При транспортуванні потерпілого по навісних переправах (етапи 1-3) в ношах (коконі) супроводжуючі та страхуючі мотузки закріплюються окремими карабінами до карабінів підвіски нош (кокона) на перила або до петель, до яких приєднані ці карабіни.

Супроводження може здійснюватися допоміжною вірьовкою.


следующая страница >>