vchilka.in.ua 1







МОЗ УКРАЇНИ

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

Цикл природничо – наукових дисциплін

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ
НА ТЕМУ :

«ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ».

ПРЕДМЕТ
: фізіологія

людини

Курс
– 2

Семестр
– 1

Спеціальність -512010102 .

Кількість годин – 2 .

ПІДГОТУВАЛА : викладач

фізіології Павлик О. А.

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії

природничо – наукових дисциплін

Протокол № _______від_____2011

Голова циклової комісії _________

/Чеботар І.П. /

І. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ .

Кров є засобом транспорту речовин і газів по організму і належить до його внутрішнього середовища. Завдяки чітко врегульованій постійності свого складу кров забезпечує відносно незалежне існування організму в зовнішньому середовищі.

Беручи участь в транспорті речовин до клітин організму та сприяючи виведенню продуктів метаболізму, кров за рахунок білків та формених елементів сприяє захисту організму від чужорідних білкових і небілкових чинників, впливає на регуляцію різноманітних функцій організму за рахунок гормонів та інших біологічно активних речовин, які кров розносить по ньому.

Знання закономірностей фізіології системи крові необхідне для розуміння всіх процесів, дія яких спрямована на підтримку гомеостазу та взаємодію організму з навколишнім середовищем і забезпечення пристосувальних реакцій, а також для проведення медичних досліджень та трактовки отриманих результатів.
II. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ .
А) охарактеризувати поняття системи крові (В ІІ),

Б) проаналізувати основні фізіологічні закономірності функцій системи крові ( В ІІ) ,

В) дати визначення основних біологічних констант крові та їх значення в підтримці гомеостазу (В ІІ),


Г) охарактеризувати фактори, які регулюють об`єм крові в організмі та її хімічний склад (В ІІ),

Д) проаналізувати фізіологічні основи методів дослідження показників крові (В ІІ).
Ш. ВИХОВНІ ЦІЛІ .
На матеріалі теми розвинути :

А) уявлення про вплив зовнішніх подразників функціональний стан системи крові,
Б) почуття відповідальності за своєчасність і правильність професійних дій, які базуються на глибоких знаннях фізіології крові,
В) розвинути у студентів клінічне мислення, вміння пов`язати матеріал теми з клінічними дисциплінами.

IV. МІЖПРЕДМЕТНИЙ ЗВ`ЯЗОК .




Дисципліна

Знати

Вміти

1.

Попередні ( забезпе-

чуючі) дисципліни.
А) біологія

Б) хімія .

В) фізика .
Г) анатомія людини


Еволюційний розвиток системи крові та кровотворної системи .


Біохімічні процеси , які відбуваються в клітинах крові та їх значення для організму .


1. Поняття «проникненість мембран» .

2. Поняття „ осмотичний та онкотичний тиск” ,

„ в`язкість рідин” тощо
Анатомія кровотворної системи людини

Пояснити роль крові в транспорті газів та поживних речовин до всіх органів і тканин організму.

Пояснити властивості білкових сполук (особливо гемоглобіну )

та їх хімічну активність .

Пояснити фізичні поняття , які мають значення для діяльності системи крові

Пояснити , будову системи крові у людини

2.


Наступні дисципліни.

Всі клінічні дисципліни.

Патологічні зміни в функціях і складі крові при патології різних систем.
Вплив лікарських препаратів на ССС.

Пов`язати зміни , які відбуваються при хворобах різних систем зі складом і функціями крові.

Пояснити дію лікарських препаратів на кров.

3.

Внутрішньопредметна інтеграція.

1.Фізіологія серцево - судинної системи.

2.Обмін речовин і енергії.

3.Фізіологія дихання, виділення тощо.

Значення системи крові для роботи організму в цілому та кожної системи зокрема

Пояснити значення системи крові для роботи організму в цілому та кожної сис-

теми зокрема
V. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА

СТРУКТУРА ЛЕКЦІЇ .



П/П

Основні етапи

лекції та

її зміст .

Цілі в

рівнях

абстрак-

ції

Тип лекції.

Засоби активізації

студентів.

Матеріали

методичного забезпечення .

Розподіл

часу.

1.


2.

3.


Підготовчий етап.

Визначення актуальності теми, навчальних цілей, мотивації.
Основний етап.

Викладення лекційного матеріалу за планом:


  1. Поняття про систему крові.

  2. Основні функції крові.

  3. Склад і об’єм крові в людини.

  4. Гематокритний показник.

  5. Основні фізіологічні константи крові, механізм регуляції.

  6. Плазма, склад, роль білків плазми.



Заключний етап

1) резюме лекції, загальні висновки,

2) відповіді на можливі запитання,

вирішення тестів, ситуаційних завдань,

3) завдання для самопідготовки .


ІІ
ІІ
ІІ
ІІ
ІІ

ІІ



Міждисциплінарна лекція .
Засоби наочності :

мультимедійне забезпечення,

таблиці , муляжі , роздатковий

матеріал .
Питання , тести,

проблемні і

ситуаційні задачі .


Навчальна література,

завдання , питання .
Домашнє завдання

Я. І. Федонюк

« Анатомія та фізіологія з патологією»

5 %

( 5 хв ) .

90 %

(70 хв ).

5 %

( 5 хв) .



VI. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

( розгорнутий конспект ) .

Кров є засобом транспорту речовин і газів по організму і належить до його внутрішнього середовища. Завдяки чітко врегульованій постійності свого складу кров забезпечує відносно незалежне існування організму в зовнішньому середовищі.

Беручи участь в транспорті речовин до клітин організму та сприяючи виведенню продуктів метаболізму, кров за рахунок білків та формених елементів сприяє захисту організму від чужорідних білкових і небілкових чинників, впливає на регуляцію різноманітних функцій організму за рахунок гормонів та інших біологічно активних речовин, які кров розносить по організму.


Знання закономірностей фізіології системи крові необхідне для розуміння всіх процесів, дія яких спрямована на підтримку гомеостазу та взаємодію організму з навколишнім середовищем і забезпечення пристосувальних реакцій, а також для проведення медичних досліджень та трактовки отриманих результатів.
Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:


  1. Поняття про систему крові. Гематокритний показник.

  2. Склад і об’єм крові в людини.

  3. Основні функції крові.

  4. Основні фізіологічні константи крові, механізм регуляції.

  5. Плазма, склад, роль білків плазми.




  1. Поняття про систему крові. Гематокрит.



Кров - рідка тканина організму, що циркулює у системі замкнених тру­бок судин.

Будучи складовою частиною різних функціональних систем організму, кров разом з нервовою системою поєднує органи і системи у цілісний ор­ганізм.

Водночас можна виділити окрему систему крові.
До неї належать:

  • кров, що циркулює у судинах,

  • органи утворення і руйнування формених елементів, біосинтезу білків та інших компонентів плазми,

  • нервові і гуморальні механізми регуляції сполук крові.



Кров, як і всі інші тканини складається з 2-х частин:

  • клітин крові ( формених елементів – еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів),

  • - міжклітинної речовини ( плазми крові).

Кров нале­жить до неньютоновських, тобто до неоднорід­них, рідин. Вона є суспензією клітин крові в рідкій фазі — плазмі крові.

Кров становить 1/13, або 5- 9 %, від маси тіла людини, тобто, при масі тіла 70 кг, кількість крові складає 4,5 – 5 л .

Плазма займає 55-60 % об'єму, а формені елементи - 40-45%.
Об'ємне або відсоткове співвідношення формених елементів до плазми називається гематокритним числом.





  1. Склад і об’єм крові в людини. Плазма, склад, роль білків плазми.


Кров — це рідка сполучна тканина, що на 82% складається з води:

90-92% — у плазмі крові,

71 % — в еритроцитах.



Плазма - рідка частина крові, розчин, що містить значну кількість іонів, органічних та неорганічних солей, які транспортуються до різних частин тіла або самі беруть участь у транспортуванні інших речовин.



Об'єм плазми складає приблизно 5% від маси тіла.

Основою плазми крові (90-92 %) є вода. Вода плазми водночас із усіма іншими інгредієнтами постійно оновлюється. Так, за 1 хв обмінюється до 72% від усієї води плазми. Обмін води між плазмою і міжклітинним просто­ром відбувається у мікроциркуляторному відділі судинного русла. У свою чергу, міжклітинна вода інтенсивно обмінюється із внутрішньоклітинною.

9% від плазми крові складають органічні і мінеральні речовини, що роз­чинені в ній. Основні органічні речовини - це білки. Крім них у плазмі містяться продукти обміну речовин, речовини, що всмокталися у кишках, а також велика кількість біологічно активних сполук - речовин різної при­роди, що беруть участь у гуморальній регуляції функцій різних органів і систем організму.


До складу плазми крові ( крім води) входить 9 – 10% сухої речовини, це:


  • органічні (7- 9 %) речовини,

  • неорганічні (до 1 %) речовини,

їх кількісні співвідношення наведено в табл. 1.


Серед органічних складових слід назвати:

  • білки,

  • ліпіди ,

  • вуглеводи,

  • азотвмісні небілкові сполуки.


Серед неорганічних складових є:

  • солі натрію,калію, кальцію,магнію, хлору,

  • фосфати, гідрокарбонати тощо.

У плазмі крові знаходиться значна кількість різних неорганічних спо­лук. Вміст мінеральних речовин складає близько 0,9% від маси плазми. Основні іони: №+, К+, Са2+,

СІ , НСО3 , НРО42 . Деякі мінеральні речовини

містяться у плазмі в дуже невеликій кількості - мікроелементами (на­приклад, мідь, залізо, цинк). Мінеральний склад плазми крові є відносно постійним і підтримується власними системами регуляції. Так, наприклад, рівень кальцію у крові регулюється гормонами щитоподібної і прищитоподібної залоз, вмістом вітаміну Д3.

Білки плазми крові поділяють на:

  • альбуміни,

  • глобуліни,

  • фібриноген.


Переважна більшість їх надходить у судинне русло з печінки - ос­новного органа біосинтезу білків плазми крові. Одні білки виконують свої функції у самій крові, інші - циркулюють у крові протягом короткого ча­су, поки прямують до місця використання або виділення.

Альбуміни становлять близько 60 % білків плазми крові( це близько 4,5%), це відносно низькомо­лекулярні білки. У кров'яному руслі альбуміни знаходяться досить тривалий час: період їхнього напіввиведення (Т 1/2) складає близько 10-15 днів. Альбуміни виконують транс­портну функцію (зв'язують і переносять тироксин, білірубін, солі важких металів, деякі лікарські речовини), а також осморегуляторну — підтримують сталість онко­тичного тиску. Крім того, вони є ре­зервними білками, що використовуються для синтезу амінокислот

Глобуліни поділяють на 5 фрак­цій: ( альфа – глобуліни, гама – глобуліни). Глобуліни плазми (2-3%) - це група білків, що під час електрофорезу розділяється на фракції. Молекулярна маса їх - від 44 000 до 130 000. Термін перебування у крово­носному руслі глобулінів менший, ніж у альбумінів: період їхнього напіввиведення (Т 1/2) - до 5 днів. Во­ни виконують найрізноманітніші функції - від транспортної до захисної.
Фібриноген – є найбільшим білком плазми крові (0,4%), у процесі згор­тання крові переходить у нерозчинну фор­му і, випадаючи в осад у вигляді ниток фібри­ну, утворює тромб. У плазмі крові містить­ся 3-4 г/л (300-400 мг%) фібриногену.
Співвідношення названих груп білків (альбуміново-глобуліновий ко­ефіцієнт) у нормі коливається від 1,5 до 2,3.
Основні функції білків плазми крові.

1. Транспортна функція. У молекулах багатьох білків є особливі ділянки, що приєднують органічні або неорганічні речовини, здійснюючи їх транс­порт. З білками плазми зв'язані багато іонів: так, близько 2/3 іонів Са2+ плазми неспецифічно зв'язана з білками. Залізо переноситься за допомо­гою білка трансферину, а мідь - церулоплазміну; низка біологічно актив­них сполук, гормонів та інших порівняно невеликих органічних молекул транспортуються (від місця їхнього утворення, з депо, після усмоктування у кишках) зв'язаними із переносниками. Такий зв'язок забезпечує утри­мання невеликих молекул у судинному руслі під час проходження крові через нирки, а також запобігає їх руйнуванню ферментами крові.
2. Трофічна функція. Білки плазми після їх гідролізу до амінокислот мо­жуть використовуватися як поживні речовини. Амінокислоти в клітинах більшості органів служать для побудови власних структур, синтезу біологічно активних сполук, а іноді і для утворення АТФ.

3. Ферментативна функція. У плазмі крові знаходиться велика кількість білків-ензимів, що надходять із різних органів. Активність їх порівняно не­висока, але в разі патологічного ушкодження органа концентрація ензимів різко зростає за рахунок їх виходу із клітин. Кількісне визначення їх у крові є одним із доступних лабораторних методів, що допомагають у вста­новленні діагнозу.

4. Захисна функція. Деякі білки (глобуліни) є антитілами і задіяні у ре­акціях імунітету. Крім того, до цієї функції належить згортання крові, що захищає організм від крововтрати.
5. Білки плазми крові створюють онкотичний тиск, що бере участь у за­безпеченні обміну води між кров'ю і тканинами, у регуляції об'єму плазми, а також у підтриманні кислотно-основної рівноваги (рН) крові й швидкості осідання еритроцитів.
Ліпіди. Рівень ліпідів у плазмі крові становить 4-8 г/л. До них належать крім нейтраль­них жирів також жирні кислоти, холесте­рин, жовчні кислоти та їхні солі, фосфоліпіди тощо. Пере­важна кількість ліпідів перебуває в складі водорозчинних ліпопротеїдів.
Вуглеводи в плазмі крові представлені переважно глюкозою, вміст якої в стані спокою організму коливається в межах 3,33-6,66 ммоль/л, але після їди може зростати до 8,33 ммоль/л. Крім глюкози в плазмі крові є в дуже невеликих кількостях фосфорні ефіри глю­кози та продукти її обміну — молочна й піровиноградна кислоти.

Об'єм крові, що циркулює у судинах (ОЦК)

є однією з констант ор­ганізму.

Однак ОЦК не є жорсткою постійною величиною для усіх людей, він залежить від віку, статі, функціональних особливостей конкретної лю­дини.
Так, у новонароджених кров складає близько 10% від маси тіла. Під час досягнення віку статевого дозрівання ОЦК поступово сягає рівня до­рослої людини і складає близько 7% від маси тіла.
У жінок у судинному руслі крові трохи менше, ніж у чоловіків (близько 6% від маси тіла).

У лю­дей, які ведуть малорухомий спосіб життя, ОЦК нижчий, а у фізично тре­нованих, навпаки, вищий, ніж зазначений середній рівень. Наприклад, у спортсменів, здатних виконувати тривале фізичне навантаження, ОЦК до­ходить до 10% від маси тіла.




  1. Основні функції крові.



Кров виконує цілу низку життєво важливих функцій, найбільш загальною є її транспортна функція.

Кожну із власних функцій кров виконує разом з іншими органами як складова частина відповідних функціональних систем організму.
Функції крові:

1. Дихальна функція полягає у зв'язуванні і переносі О2 від легень до
тканин і СО2 - із тканин до легень. Обмін газів між альвеолярним
повітрям і кров'ю у легенях, а також між тканинами і кров'ю здійснюється
за допомогою дифузії на основі різниці парціальних тисків газів. Ефек-
тивність і достатність дихальної функції відображають вміст у крові гемоглобіну, кількість еритроцитів, крива дисоціацій оксигемоглобіну
(характеризує ступінь насичення гемоглобіну киснем в залежності від його
парціального тиску, рН, температури, кількості в крові оксиду карбонат-
ної кислоти), а також киснева ємність крові (кількість кисню в одиниці
об'єму крові становить приблизно 20 мл О2 на 100 мл крові).


  1. Трофічна функція крові пов'язана із забезпеченням усіх клітин ор-
    ганізму поживними речовинами. Перенесення амінокислот, нуклеозидів, вітамінів, мінеральних речовин, глюкози, жирних кислот, тригліцеридів здійснюється кров'ю від органів травного тракту та з депо до тканин, де вони піддаються подальшому перетворенню: глюкоза, фруктоза, галактоза, низькомолекулярні пептиди, амінокислоти, електроліти й вітаміни всмоктуються безпосередньо в кров через ворсинки ки­шок; нейтральний жир та продукти його розпаду (гліцерин і жирні кисло­ти) всмоктуються у кров і лімфу.

Екскреторна функція - полягає у пе­ренесеній від тканин тіла до органів виді­лення — нирок, легень, печінки, шкіри — непотрібних і шкідливих речовин, надлишку води, мінеральних солей тощо. Ці речови­ни утворюються в клітинах тіла як кінцевий продукт обміну речовин чи результат їх діяльності або потрапляють до організму разом з їжею і питною водою.



  1. Захисна функція полягає у захисті організму від різних бактерій, вірусів і генетично чужорідних клітин та речовин шляхом формування клітинного (за допомогою фагоцитозу) й гуморального імунітету (пропер-динова система, система комплементу, лейкіни, плакіни, р-лізини, лізо­цим, інтерферон лейкоцитів - так звані неспецифічні механізми захисту і специфічні антитіла - так звані специфічні механізми захисту, основа імунітету) та в захисті від крововтрати.




  1. Участь у гемостазі. Здатність забезпечити рідкий стан крові у судин­ному руслі, а в разі ушкодження судинної стінки - зупинку кровотечі шля­хом взаємодії систем згортання та протизгортання крові.


6.Терморегуляторна функція реалізується завдяки високій тепло-
провідності і теплоємності крові шляхом переносу тепла з енергоємних
органів до органів, що лежать більш поверхнево.


  1. Забезпечення водно-сольового обміну реалізується шляхом підтриман­ня сталості загального об'єму рідини в організмі (осмотичний та онкотич­ний тиск рідин різних водних просторів, гідростатичний і гідроди­намічний тиск крові, проникність гідростатичних бар'єрів та біологічних мембран, етап активного транспорту електролітів і неелектролітів) й опти­мального розподілу води в ньому (динамічна постійність)



  1. Гомеостатична функція. Кров забезпе­чує сталість внутрішнього середовища орга­нізму (гомеостаз), необхідну для нормаль­ного функціонування його клітин і тканин, шляхом вмикання певних стабілізувальийх систем. Гомеостатичні системи підтримують сталість таких показників внутрішнього се­редовища, як рН, осмотичний тиск, співвідно­шення йонів, концентрація глюкози тощо, причому йдеться не про абсолютну сталість кожного з показників, а про відносну, ди­намічну сталість. У процесі життєдіяльності організму кров зазнає певних змін, і гомеостатична фун­кція полягає в тому, щоб коригувати ці зміни, не допускати небезпечних для жит­тя відхилень показників внутрішнього се­редовища.





  1. Забезпечення креаторних зв'язків полягає у міжклітинному транспор­туванні інформації за допомогою макромолекул, що переносяться плазмою та форменими елементами крові, для забезпечення регуляцій внутрішньо­клітинних процесів синтезу білків і підтримання морфогенезу тканин.



  1. Регуляторна функція. Кров переносить гормони, біологічно активні сполуки від клітин, де вони утворюються, до інших клітин організму, чим забезпечується хімічна взаємодія між усіма його частинами і здійснюєть­ся регуляція функцій.


Практично усі функції крові спрямовані на забезпечення та підтриман­ня гомеостазу організму.

У зв'язку з такою різноманітністю функцій крові, а також із впливом багатьох органів та систем на формування складу самої крові, аналізуючи їх, лікар може оцінити фактичний стан та наявність тих чи інших змін у більшості органів і систем організму.



  1. Основні фізіологічні константи крові, механізм регуляції.


Біологічні константи – це чітко визначенні показники, які забезпечують гомеостаз і в нормі можуть змінюватися тільки в межах вузького коридору.
До фізіологічних констант крові відносять такі як:

Загальна кількість крові( 6,5 – 7 % маси тіла,

Об`єм плазми крові – 55 – 60%,

Гематокрит – 40 – 45%,

Вміст білків плазми – 7,2% :

Альбумінів – 4%,

Глобулінів – 2%,

Фібриногену – 0,4%,

Вміст глюкози – 3,33 – 6,66 ммоль/л

(Інші показники ми розглянемо на послідуючих лекціях по крові . Серед них такі як осмотичний і онкотичний тиск, кількість еритроцитів, тромбоцитів, лейкоцитів, лейкоцитарна формула тощо). Зведена табличка цих показників є в підручнику по фізіології В. І. Філімонова на стор.485.

Отже, ми розглянули всі питання лекції і спробуємо підвести підсумки і зробити висновки.
ЗАКЛЮЧЕННЯ.
Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки :
1 – для гарного розуміння роботи організму в нормі треба знати фізіологію системи крові,
2 – робота системи крові забезпечує підтримку гомеостазу,
3 – знання особливостей фізіології крові в нормі дозволить більш глибоко зрозуміти ті зміни, які відбуваються в організмі при хворобах, що для медичного працівника має велике значення.


VII. МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ

СТУДЕНТІВ.

Таблиці:

Стадії КПР.

Види ком
Мультимедійне забезпечення:


  • слайди,

  • відеоматеріал.


Роздатковий матеріал :

- набір таблиць з теми лекції,

- набір схем з теми лекції,

- тестові завдання,

- ситуаційні задачі.
VIІІ. МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ.
ЛІТЕРАТУРА ПО ТЕМІ, ЩО ВИКЛАДЕНА В ЛЕКЦІЇ.

1. Навчальна:

А) Основна - І. Я. Федонюк „ Анатомія та фізіологія з патологією”,
Б) Допоміжна - - В. І. Філімонов « Фізіологіялюдин»

Г. М. Чайченко « Фізіологіфя людини»

І. С. Кучеров «Фізіологія людини»

С. А. Георгієва « Фізіологія»
2. Методична:

- В. Є. Мілерян « Методичні основи підготовки та проведення навчальних занять в медичних ВУЗах»,

- Збірник нормативно - методичних матеріалів з організації навчального процесу у вищих медичних закладах освіти.