vchilka.in.ua 1

Пісня — це коли душа сповідається.


Г. Тютюнник

Ми хочемо краси!

Адже усім людям притаманне це підсвідоме прагнення. У нас закладено вічну духовну спрагу. Душа кожної стомленої буденністю людини бажає, щоб щось високе часом виривало її з приземленого інертного стану. Щоб щось, відточене майже до ідеалу, стесувало з тієї душі зашкарублу оболонку суєти, проблем і бруду і допомагало відкривати закладені Творцем в самій людині вічні основи.

Культура і мистецтво завжди були інструментами, за допомогою яких ідеали могли найглибше зануритися в людину. Слово, музика, танець, живопис… Франко, віддаючи належну шану музиці, все ж відтісняв її на друге місце і наділяв слово найдосконалішими характеристиками . Він підносив слово як таке, що взиває до всіх людських чуттів одночасно. Проте є такі витончені душі, які однаково тремтять від віршованого рядка і від музичного акорду. Мабуть, саме вони створили пісню! Щоб навіки поєднати два мистецькі гіганти в неперевершений шедевр!

Сповна відчути цю красу пісні ми, студентки третього курсу факультету журналістики, змогли у народному дівочому хорі «Ліра». Це історія молодого хору, історія праці і наполегливості, а водночас - неабиякого успіху та визнання. Ідея створення колективу належала Тарасові Сализі ще 1999 року, тогочасному деканові філологічного факультету. А реалізував її заслужений діяч мистецтв України – Микола Кулик, людина, яку справедливо називають засновником «Ліри».

З 2000 року і досі художнім керівником та диригентом хору є Оксана Мельничук. Спершу «Ліра» існувала лише як художній колектив філологічного факультету. Проте з роками стало відчутно, що творчому потенціалу хористок тісно у рамках одного факультету, тому 2004 року «Ліра» вийшла на загальноуніверситетський рівень.

Почесне звання «народний» хор здобуде після десяти років свого існування - 2009 року. До того колектив невтомно працюватиме над репертуаром і намагатиметься не обмежуватися лише українськими піснями.


Ця тенденція збереглася і дотепер: в широкому репертуарі «Ліри» - класика європейської та української музики, сучасні обробки Дж.-Б. Перголезі, зокрема його шедевр світового зразка «Stabat Mater», Ф. Джіардіні, А. Вівальді, Г. Форе, М. Лисенка, С. Людкевича, М. Леонтовича, Ю. Антківа. І целише невелика частина композиторів, шедеври яких звучать у виконанні «Ліри».

Сьогодні колектив «Ліра» активно долучається до університетських урочистостей та загальноміських заходів. До того ж, він неодноразово був лауреатом всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів і фестивалів. А цьогоріч «Ліра» вперше бере участь у знаменитому Різдвяному фестивалі «Велика коляда»!

Диригент Оксана Мельничук приписує хору «Ліра», як мінімум, дві високі місії. Перша – виховання в студентках-хористках справжньої жінки і матері – витонченої, ніжної і мудрої. «Дуже важливо жінці і також майбутній жінці вміти співати, - переконана Оксана Йосипівна. – Адже саме вона повинна співати своїй дитині колискову. Це є той унікальний зв'язок, яким вона передає дитяті свою любов». Друге завдання колективу – зміцнення традицій хорового співу, які, за словами художнього керівника «Ліри», на жаль, слабшають: «1919 року Симон Петлюра, який був дуже розумним стратегом, наказав Олександру Кошицю організувати хор. Так була створена Українська Республіканська Капела, що мала на меті прославити нашу державу в цілому світі. Вся Європа та Америка були вражені українськими голосами!

Тож ще з тих пір поширилася думка, що українці – це співучий народ. Але коли я більше десяти років тому прийшла працювати на філологічний факультет, - згадує Оксана Мельничук, - то була здивована, що деякі люди абсолютно не володіють елементарними навиками співу. На моє прохання заспівати бодай рядочок якоїсь пісні дівчата сором’язливо хіхікали. А все чому? Бо традиція згуртованого співу пропадає».

Оксана Лісна: Академічний вокал – це і голос, і дихання, і осанка, і характер…

Хор відкрив для мене нові можливості… Розпочала відвідувати “Ліру” лише будучи на третьому курсі, мотивуючи себе тим, що інколи необхідно відпочивати від навчання і займатися улюбленою справою – співом. Після агітації подруг, які вже раніше стали учасницями «Ліри», я зробила і свій крок назустріч хоровому мистецтву.


Перші репетиції були особливо цікавими та насиченими. Для мене, якій ніколи не траплялося мати справу з теорією музики, оскільки музичної освіти я не маю, відкривався новий світ.

Заняття хоровим співом – це поняття комплексне, адже тут ми вчимося не лише правильно співати, але й слухати партії інших голосів. Хор – це злагоджений і цілісний організм, а сам академічний вокал – це і голос, і слух, і дихання, і правильна осанка, і міміка… Щоб внести акценти, в деяких творах ми додаємо рухи та танцювалні елементи. Тоді осмислене звучання дівочих голосів стає і справді мистецтвом, яке хочеться вивчати, в яке хочеться занурюватися і насолоджуватись ним. Пісня – це ж не просто нотно-текстовий комплекс, це окрема історія і окремий світ. Тут нас вчать не лише сліпо заучувати свої партії для ідеального звучання, але й розуміти характер пісні та її емоційну складову…

Що дає “Ліра” особисто мені? Результати занять хоровим співом не зводяться лишень до вміння правильно співати. Я вчуся контролювати свої емоції. Спів навчає дисципліни, роботи в колективі, зосередження. Хор є неоціненним досвідом та здобутком. Але, разом з тим, він вимагає зусиль, цілковитої віддачі і особливого розуміння любові до пісні.

Ірина Лесів: Хоровий спів – це доза позитивних емоції!

Моя подруга Христина Мулик пішла на репетицію хору «Ліра» за оголошенням. З того часу чула від неї лише захоплені відгуки! Сама ж вагалася і записалася в хор лише на третьому курсі, тільки тепер розуміючи, скільки втратила.

Кожен хорист-навочок з музичною освітою чи без проходить невеличкий іспит-розспівку, за результатом якого його скеровують до ряду сопрано (перших або других) чи перших або других альтів. У дівочому хорі панує чотириголосся, що дозволяє виконувати складні хорові твори та робити звукову палітру більш об’ємною і цікавою.

В «Ліру» приходять також і дівчата без музичної освіти, яким музично освічені допомагають вчитися читати ноти та правильно відтворювати мелодію. Інколи трапляється, що потрібні додаткові репетиції. Тоді «лірниці» можуть завітати на факультет культури і мистецтв і особисто займатися з диригентом хору.


В хорі кожен відчуває себе важливим. Це колектив, де тобі приділяють максимум уваги і завжди пам’ятають привітати з Днем народження.

«Приємно працювати з людьми, які співають безкоштовно, бо вони працюють щиро, не за винагороду, віддаючи себе роботі, яка приносить їм задоволення» – сказала одного разу диригент Оксана Йосипівна Мельничук. Здавалось би, зовсім не просто студентці змоделювати свій щільний графік, вмістивши в кожен вівторок і четвер з 19 до 21 години репетицію хору. Але якщо ці чотири години на тиждень - це доза співу, позитивних емоцій та плідного спілкування з однодумцями – то всі інші справи автоматично відходять на другий план.

Недооцінювати пісню – це добровільно позбавити себе надпотужної зброї, найдосконалішої і всім зрозумілої мови. Це обікрасти свою душу, закривши їй шлях вгору. Адже саме під звуки духовної і змістовної пісні впали єрихонські стіни.

Сьогодні піснями також руйнуються стіни. Нехай не камяні, але стіни примітивності, ворожості і абсурду. Пісня пробирається до самого єства людини і виводить її втомлену душу на сповідь…