vchilka.in.ua   1 ... 10 11 12 13

5.10 Експертиза містобудівного обґрунтування здійснюється за поданням замовника відповідно до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України [4].

5.11 Громадське обговорення містобудівного обґрунтування проводиться в порядку, визначеному законодавством [2].

5.12 Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні за формою, наведеною в додатку В, після його погодження, експертизи та врахування результатів громадського обговорення затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування [2].

5.13 Строк розроблення і погодження містобудівного обґрунтування, що містить містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, визначається договором і не може перевищувати трьох місяців [2].

5.14 Розробник містобудівного обґрунтування та залучені організації несуть особисту відповідальність за відповідність документації законодавству та державним нормам.

5.15 Містобудівне обґрунтування виконується в трьох примірниках. Контрольний примірник містобудівного обґрунтування зберігається в архіві розробника. Два інших примірники передаються замовнику. Договором може передбачатись більша кількість примірників містобудівного обґрунтування.

37. Б. Особливості містобудівного кадастру

Містобудівний кадастр - це інформаційна система, що містить дані про

елементи території й об'єкти міського середовища, їх правовий і

господарський статус, екологічну та інженерно-геологічну ситуацію,

інженерно-комунікаційні, транспортні, енергетичні й інші мережі, їх

просторове розміщення і технічні характеристики.
Створюється він на основі Закону України від 16 листопада 1992 року "Про

основи містобудування" І згідно з Постановою Кабінету Міністрів України

від 25 березня 1993 року №224 “Про містобудівельний кадастр населених


пунктів”.
Містобудівний кадастр є складовою частиною державної системи кадастрової

документації, яка вміщає відомості про земельні, водні, лісові та Інші

ресурси і забезпечує єдність обліку й контролю використання природних

ресурсів. Вирішуючи однакові з іншими кадастрами завдання, містобудівний

кадастр має свої характерні особливості, які обумовлюються специфікою

міського середовища, характером інфраструктури і екологічної ситуації,

що виражаються в спеціальних методах диференціації території на зони

різної економіко-будівельної цінності.
Реалізація містобудівного кадастру дає можливість забезпечити органи

управління, проектні установи, зацікавлені організації і особи

актуальною і об'єктивною Інформацією про дійсний стан і статус об’єктів

землекористування та нерухомості, зміни їх характеристик,

функціонального використання, результатів економічної оцінки, метричні

дані тощо.
Містобудівний кадастр формується на базі спеціальної "кадастрової"

інформації, що включає відомості про просторове положення об'єктів

міського середовища, які розміщені на земній поверхні, над і під нею,

явища і процеси, які відбуваються на території населеного пункту,

економічний і правовий статус цих територій і об'єктів, їх природні та

господарські, кількісні І якісні характеристики.
Дані містобудівного кадастру використовуються для вирішення задач

планування, забудови і прогнозування розвитку населених пунктів;

проектування розміщення будівництва і реконструкції об'єктів житлового,

виробничого і громадського призначення; створення і реконструкції

інженерно-технічної, транспортної та соціальної інфраструктури:

регулювання земельних й економічних відносин; визначення зон економічної

оцінки території; аналіз використання міських земель і контроль за


використанням природних ресурсів тощо.
Система містобудівного кадастру України представляє собою трирівневу

структуру [24.33]
базовий рівень;
обласний рівень;
республіканський рівень
На базовому рівні в адміністративних районах та містах обласного

підпорядкування проводять збір кадастрових даних, їх обробку, створюють

інформаційні системи для споживачів.
На обласному рівні проводять систематизацію базових даних, узагальнюють

їх, розробляють методологію ведення кадастру, сприяють підготовці та

підвищенню кваліфікації фахівців.
Розробку правової та нормативної бази, ліцензування суб'єктів ведення

містобудівного кадастру проводять на рівні держави. Тут проводять обудівного кадастру проводять на рівні держави. Тут проводять

узагальнення всієї роботи, яка ведеться в галузі містобудівного

кадастру, розробляють на цій основі загальнодержавні принципи його

структури та ведення.
При веденні кадастру особливе значення має економічна оцінка окремих

територій з метою встановлення розмірів податків, облік власників і

користувачів об'єктів кадастру, регулювання земельних та інших відносин,

контроль реалізації рішень і постанов органів влади в галузі

містобудування.
38. А. Законодавче визначення понять «науково-технічної діяльності». Основні завдання наукової і науково-технічної діяльності.


  • наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
  • науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання;



38Б. Законодавче визначення поняття «наукової і науково-технічної експертизи». Об’єкти, форми і види наукової і науково-технічної експертизи.

Наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обгрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів.

Об'єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути:

діючі об'єкти техніки (в тому числі військової) та промисловості, споруди, природні об'єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково обгрунтовані експертні висновки;

проекти, програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обгрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо.

Обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають:

державні цільові наукові і науково-технічні програми; ( Абзац другий частини другої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV від 09.02.2006 )

міждержавні наукові і науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території;

галузеві і міжгалузеві програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

інноваційні програми та проекти державного значення.

З ініціативи організацій та установ, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань, експертизі підлягають:

окремі науково-технічні проекти;

науково-технічна продукція;

науково-дослідні роботи (фундаментальні та прикладні дослідження) в усіх галузях наукової діяльності;

дослідно-конструкторські роботи (комплекс робіт, що виконуються на основі технічних завдань з метою розроблення дослідно-конструкторської документації);


наукові праці у вигляді спеціально підготовлених рукописів, наукових доповідей, опублікованих монографій чи посібників;

процес впровадження результатів наукових досліджень і розробок, інші види наукової та науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу;

дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи;

права на об'єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку; ( Частину третю статті 5 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 1069-XIV від 21.09.99 )

ефективність науково-технічних та інноваційних проектів;

( Частину третю статті 5 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 1069-XIV від 21.09.99 )

інші об'єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково обгрунтованих експертних висновків. ( Абзац одинадцятий частини третьої статті 5 в редакції Закону N 1069-XIV від 21.09.99 )

ФОРМИ І ВИДИ НАУКОВОЇ І НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 9. Форми наукової і науково-технічної експертизи

Наукова і науково-технічна експертиза проводиться у формі державної, громадської та іншої експертизи.

Стаття 10. Державна наукова і науково-технічна експертиза

Державну наукову і науково-технічну експертизу проводять:

органи виконавчої влади у сфері наукової і науково-технічної діяльності; ( Абзац другий частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1069-XIV від 21.09.99 )


підприємства, установи та організації, тимчасові експертні колективи, компетентні у відповідній галузі наукової і науково-технічної діяльності, за дорученням державних органів.

Проведення державної наукової і науково-технічної експертизи є обов'язковим щодо державних цільових і міждержавних науково-технічних програм. ( Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV від 09.02.2006 )

Стаття 11. Громадська наукова і науково-технічна експертиза

Громадська наукова і науково-технічна експертиза може проводитися у будь-якій сфері наукової і науково-технічної діяльності, що потребує врахування громадської думки, з ініціативи громадськості, об'єднань громадян, трудових колективів на основі договорів на проведення громадської наукової і науково-технічної експертизи.

Стаття 12. Інші наукові і науково-технічні експертизи

Наукову і науково-технічну експертизу можуть проводити наукові і науково-технічні установи, підприємства та організації різних форм власності і підпорядкування, а також спеціально створені експертні організації, статутна діяльність яких передбачає проведення наукових і науково-технічних експертиз, з ініціативи фізичних та юридичних осіб, заінтересованих в отриманні експертних висновків.

Стаття 13. Види наукової і науково-технічної експертизи

Об'єкти наукової і науково-технічної експертизи можуть передаватися на попередню, первинну, повторну, додаткову, контрольну наукову і науково-технічну експертизи.

Стаття 14. Попередня наукова і науково-технічна експертиза

Попередня наукова і науково-технічна експертиза проводиться з метою з'ясування відповідності формальних ознак об'єкта експертизи встановленим нормам і правилам технічної та екологічної безпеки, вимогам стандартів тощо. Попередню наукову і науково-технічну експертизу проводять, як правило, установи та організації - замовники експертизи силами своїх спеціалізованих підрозділів або шляхом залучення незалежних експертів.


Стаття 15. Первинна наукова і науково-технічна експертиза

Первинна наукова і науково-технічна експертиза передбачає здійснення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обгрунтованого висновку щодо об'єктів експертизи, які передаються заінтересованими фізичними та юридичними особами - замовниками експертизи на аналіз та оцінку науковим та науково-технічним експертним організаціям, установам, експертам або колективам експертів.

Стаття 16. Повторна наукова і науково-технічна експертиза

Повторна наукова і науково-технічна експертиза може проводитися:

у разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи;

на вимогу замовника експертизи чи автора розробки за наявності обгрунтованих претензій до висновку первинної експертизи.

Стаття 17. Додаткова наукова і науково-технічна експертиза

Додаткова наукова і науково-технічна експертиза проводиться стосовно об'єктів, щодо яких відкрилися нові наукові і науково-технічні обставини.

Стаття 18. Контрольна наукова і науково-технічна експертиза

Контрольна наукова і науково-технічна експертиза здійснюється з ініціативи замовника для перевірки висновків первинної експертизи або з ініціативи фізичних чи юридичних осіб, заінтересованих у спростуванні окремих положень, частин або в цілому висновків раніше проведених експертиз.


<< предыдущая страница