vchilka.in.ua   1 2 3 4

Дро́сель - це коток ізольованого дроту (зазвичай на магнетному осерді), індуктивність якого використовують для блокування ВЧ складових змінного струму в електричному колі і пропускання НЧ (з постійним струмом) , оскільки реактивний опір його пропорційний частоті. Типове використання - індуктивний компонент електричного фільтру.


37)Комутаційні деталі та пристрої

Пристрої комутації дозволяють комутувати (вмикати, вимикати) електричні кола в електричній апаратурі в результаті зміни опору виконуючих елементів під дією керуючих сигналів.

Керуюча дія може здійснювати безпосередньо операцію керування.

Керуюча дія може проводитися безпосередньо електричним керуючим сигналом. Пристрій комутації використовують тоді, коли пульт керування відділено від апаратури в якій повинна здійснюватись комутація і зв'язано з нею за допомогою з'єднувальних ліній. Не менше значення мають такі комутаційні пристрої, для яких керуюча дія є електричним сигналом при автоматичному керуванні апаратури.

В комутуючих пристроях велике значення мають виконуючі елементи, які бувають контактні і безконтактні.

Відповідно розрізняють контактні і безконтактні комутаційні пристрої.

В контактних використовують електричний контакт - дотик між забезпеченням переривчастості кола. У таких комутаційних пристроях (реле, кнопки і т.д.) звичайно застосовують стиковий контакт, при якому контакт-деталі притискаються друг до друга.

Існують також врубні і вставні контакти, коли контакт-деталі перед робочим станом здійснюють бічний чи подовжній рух у притиснутому стані з подоланням сил тертя (перемикачі ручного керування, з'єднувачі). Позначення замикаючого контакту, що розмикає і переключає контакти комутаційних пристроїв дане на рисунку 8.1. Контактні виконавчі елементи застосовуються як при ручному, так і при дистанційному й автоматичному керуванні. При ручному керуванні це контакт-деталі кнопок, тумблерів, галетних перемикачів і т.п. При дистанційному й автоматичному керуванні — це контакт-деталі електромагнітних реле і магнітокеруючих герметичних контактів (герконів).

У безконтактних виконавчих елементах використовується зміна умов протікання струму в обсязі кристала і його поверхневому шарі під впливом електричних напруги, висвітлення і т.п. Такі елементи застосовують в основному при дистанційному й автоматичному керуванні апаратури - це оптрони, транзисторні ключі і комутатори. Почали знаходити застосування безконтактні комутаційні пристрої з ручним керуванням, наприклад, кнопки з оптронами і магниторези-сторами, а також сенсорні.


З'єднувачі (контактні з'єднання) призначені тільки для проведення електричного струму і не призначені для комутації електричного ланцюга . Контактні з'єднання можуть бути рознімні, розбірні і нерозбірні.

38)Електромагнітні та теплові реле

Реле — це пристрій, у якому при досягненні певного значення вхідної величини х вихідна величина узмінюється стрибкоподібно і приймає скінченне число значень. Найчастіше, це автоматичний пристрій, який реагує на зміни параметра (температури, тиску тощо) і який в разі досягнення параметром заданої величини замикає або розмикає електричне коло.

Реле складається з релейного елемента (з двома станами стійкої рівноваги) і групи електричних контактів, які замикаються (розмикаються) при зміні стану релейного елемента.

Розрізняють теплові, механічні, електричні, оптичні, акустичні реле, які застосовують в системах автоматичного керування, контролю, сигналізації, захисту, комунікації і т.ін.

39)Контактори та магнітні пускачі

Магні́тний пуска́ч — електромеханічний комутаційний пристрій, призначений для керування живленням електродвигунів: їх пуску, розгону, забезпечення неперервної роботи, відключення живлення та захисту електродвигунів від перенавантажень. Пускач являє собоюконтактор, комплектований додатковими приладами: тепловим реле, плавкими запобігачами та додатковою контактною групою чи автоматом для пуску електродвигуна.

У процесі поточного ремонту проводять очищення від бруду та пилу, перевіряють стан магнітної системи: зазори, заїдання рухомих частин, справність і регулювання механічної та електричної блокування, кріплення та справність котушок. Перевіряють систему: стан контактів та їх ремонт, справність дугогасильних камер та ін Далі перевіряють внутрішню комутацію апарату, її фізичний стан, міцність з'єднань і кріплень. У самому корпусі виправляють дефекти поверхні, вм'ятини, перевіряють справність заземлення. Розбирання пускачів виконують в необхідному обсязі в залежності від виду несправності.


Будова та монтаж електричних машин

40)Трифазний асинхронний двигун з коротко замкнутим ротором

Трифазні асинхронні електродвигуни складаються з двох основних частин: нерухомої (статора) й обертової (ротора). За формою виконання ротора вони розділяються на два основні типи: електродвигуни з короткозамкненим ротором (короткозамкнені електродвигуни) та електродвигуни з фазним ротором (фазні електродвигуни). Статори обох типів трифазних асинхронних електродвигунів нічим не відрізняються один від одного, тоді як між роторами є значна різниця.

Статор складається з корпусу, що являє собою основу всього двигуна. Він повинен мати достатню механічну міцність і виготовлятись зі сталі, чавуну чи алюмінію. За допомогою лап 8 двигун кріпиться до фундаменту чи безпосередньо до станини виробничого механізму. Існує й інший спосіб кріплення двигуна до виробничого механізму - на фланцях.

У корпус 1 умонтований сердечник статора, що являє собою порожнистий циліндр, на внутрішній поверхні якого є пази з обмоткою статора . Оскільки в сердечнику статора змінний магнітний потік і на статор діє момент, що розвивається двигуном, сердечник повинен виготовлятися з феромагнітного матеріалу достатньої механічної міцності. Для зменшення втрат від вихрових струмів сердечник статора збирають з окремих пластин (товщиною 0,35...0,5 мм) електротехнічної сталі і кожен лист ізолюють лаком чи іншим ізоляційним матеріалом.

Обмотка статора виготовляється з ізольованого мідного проводу круглого чи прямокутного перерізу, рідше - з алюмінієвого проводу. Для ізоляції проводів один від одного використовують папір і бавовняну тканину, просочені різними лаками, слюду, скловолокно та різні емалі. Для ізоляції проводів обмотки від сердечника статора призначені електроізоляційний картон, слюда, азбест, скловолокно.

Обмотка статора виготовляється з трьох окремих частин, названих фазами. Фази можуть бути з'єднані між собою зіркою чи трикутником. Початок обмоток будемо позначати на схемах буквами A, B і C, кінці - X, Y, Z. Обмотки двигунів малої і середньої потужностей виготовляють на напруги 380/220 та 220/127 В. Напруга, зазначена в чисельнику, відповідає з'єднанню обмоток зіркою, у знаменнику - трикутником. Таким чином, той самий двигун при відповідній схемі з'єднання його обмоток може бути ввімкнений у мережу на будь-яку зазначену в паспорті напругу. Існують двигуни на 500, 660 і 1140 В.


Двигуни високої напруги виготовляють на напруги 3000 і 6000 В.

На корпусі двигуна є щиток із затискачами, за допомогою яких обмотка приєднується до трифазної мережі. До кожного затискача підключений відповідний вивід обмотки. Затискачі, до яких підключені початки обмоток, позначають літерами C1, C2 і С3, кінці обмоток - відповідно C4, C5 і C6.

Сердечник ротора являє собою циліндр, зібраний, так само як і сердечник статора, з окремих листів електротехнічної сталі, у якому є пази з обмоткою ротора.

Ротор будь-якого асинхронного електродвигуна складається з осердя й обмотки. Осердя набирається зі штампованих листів електротехнічної сталі товщиною 0,35...0,5 мм, і в його пази вкладається обмотка. У залежності від виконання обмотки ротори асинхронних двигунів виготовляються двох типів - короткозамкнені і фазні .

Обмотка короткозамкненого ротора робиться з латунних стержнів, що закладаються в пази ротора. Торці стержнів з'єднуються кільцями. Така обмотка називається білячою кліткою.

У деяких конструкціях короткозамкнених роторів обмотка робиться з алюмінію, що заливається безпосередньо в пази ротора. Крім того, зустрічаються ще короткозамкнені ротори з глибоким пазом і ротори з подвійною білячою кліткою. Обидві ці форми виконання роторів мають мету поліпшити умови пуску.

41)Апарати та схеми ручного управління електродвигуном змінного струму

Рубильники і перемикачі є ручними неавтоматичними апаратами управління. Рубильники виконуються у вигляді одно-, двох-і триполюсних апаратів і служать для включення і відключення, а перемикачі - і для перемикання електричних ланцюгів при номінальних токах і напружених, а також для оперативних дій без навантаження.

За способом управління рубильники та перемикачі бувають з центральною рукояткою - для установки на лицьовій стороні розподільних щитів; з важільним приводом - для установки на каркасі за розподільчим щитом. Управління рубильниками і перемикачами з важільними приводами здійснюється з лицьової сторони щита.


Рубильники з центральною рукояткою допускають відключення свого номінального струму при номінальній напрузі до 220 в. При більш високих напругах ці рубильники застосовують для розриву електричного ланцюга тільки при відсутності в ній струму навантаження, в якості низьковольтних роз'єднувачів.

За допомогою рубильників з важільними приводами можна відключити номінальні струми при номінальних напругах 220 в постійного струму і 380 в змінного струму. В електроустановках напругою вище 380 в рубильники з важільними приводами використовують тільки в якості роз'єднувачів.

42)Схема управління трьохфазним асинхронним електродвигуном за допомогою контактора та його реверсуванню

c:\users\alex\desktop\лорлол\85030820.jpg

43)Схеми дистанційного управління струмоприймачами та релейний захист

Схема рунного керування електродвигуном з двох місць містить дві пари кнопок ПУСК і СТОП.

Управління станом струмоприймачів досягається беспосереднім впливом людини на ці апарати в місцях їх установки. Кнопкові станції можуть мати форму, зручну ДЛЯ (Включення рукою,, (НОГОЮ і т. п.)

У сучасному виробництві виникає необхідність одночасно управління групами струмоприймачів, віддалених на значні відстані один від одного. У цих випадках органи керування встановлюються на спеціальних пультах, а коммутаційні апарати - у місцях установки струмоприймачів. Управління проводиться вручну обслуговуючим персоналом.

Дистанційне керування з одного пульта полегшує працю оператора і підвищує безпеку експлуатації електроустановок. При великих відстанях сигнали управління можуть пере даватися з систем звязку.

c:\users\alex\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\002.jpg

44)Реверсивний запуск асинхронного двигуна в однофазній мережі та його тепловий захист


c:\users\alex\appdata\local\microsoft\windows\temporary internet files\content.word\003.jpg

45) Перша допомога при ураженні струмом.

Головне при наданні першої допомоги - якнайшвидше звільнити потерпілого від дії струму.
Для звільнення потерпілого при ураженні електричним струмом необхідно:
- вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;
- вимкнути струмоведучі, мережу живлення.
- сухою палкою відкинути від потерпілого провід, який знаходиться під напругою, відтягнути потерпілого від електричних проводів, від струмопровідних частин установки. При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф. прогумований плащ і т.п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого спецодягу).
У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного проводу який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому, відриваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і знаходитись на ізолюючій від землі основі.
При напрузі в електричних установках понад 1000 В рятівник повинен 90 одягти діелектричні боти, рукавиці і діяти діелектричною штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то потрібно негайно приступити до штучного дихання і непрямого (зовнішнього) масажу серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є "з рота в рот" або "з рота в ніс". Робиться це таким чином: стають з лівого боку від потерпілого, підкладають під його затилок ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під лопатки потерпілому кладуть валик із скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зробивши 2-3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, що надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпілому закривають рот.


Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілого звільняють, щоб дати можливість вільному видиху. Частота вдування повітря потерпілому повинна бути 12-13 разів за хвилину.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно разом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: потерпілого кладуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу, який стискає потерпілого. Особа, що надає допомогу, знаходиться з лівого боку від потерпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного натискування потрібно швидко забирати руки з грудної клітки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2-3 секунди. Перші ознаки того, що потерпілий приходить до свідомості, - поява самостійного дихання, зменшення синюватості шкіри та поява пульсу.
Констатувати смерть має право лише лікар

46)Електричний струм напруга та їх визначення

Електри́чний струм — упорядкований рух заряджених частинок у просторі: у металах це електрони, унапівпровідниках — електрони та дірки, в електролітах - додатно та від'ємно заряджені йони, в іонізованихгазах — йони й електрони.


За напрямок струму вибирають рух позитивно заряджених частинок. Таким чином, напрямок струму в металевих провідниках протилежний напрямку руху електронів.

Електричний струм в речовині виникає під дією електричного поля. Електричне поле змушує рухатися вільні носії зарядуелектронидірки чи іони. Узгоджений рух носіїв заряду в зовнішньому електричному полі називається дрейфовим струмом.

Електричний струм виникає також під дією відмінних від електричного поля причин. У таких випадках говорять, що електричний струм зумовленийсторонніми силами. Кількісною характеристикою здатності сторонніх сил створювати електричний струм є так звана електрорушійна сила, або скорочено ЕРС.

Електричний струм створює магнітне поле, напруженість якого визначається законом Біо-Савара. Магнітне поле, створене струмом, використовується для вимірювання сили струму. Сила струму вимірюється приладами, які називають амперметрами і гальванометрами. В цих приладах зазвичай вимірюється не сам струм, а механічна дія створеного ним магнітного поля.


<< предыдущая страница   следующая страница >>