vchilka.in.ua 1
1.Теоретична частина

1.1. Пошук і заміна тексту та спеціальних символів Microsoft Word.
1.1.1 Пошук тексту

У Microsoft Word можливий швидкий пошук усіх входжень зазначеного слова або фрази.
- У меню Правка виберіть команду Знайти.

- У полі Знайти введіть текст, який потрібно знайти.

- Виберіть інші потрібні параметри (див. малюнок 1).


Мал. 1 Діалогове вікно пошуку тексту.
Щоб виділити всі входження певного слова або фрази цілком, установіть прапорець Виділити всі елементи, знайдені в, а потім укажіть частину документа, в якій потрібно шукати, вибравши її зі списку Виділити всі елементи, знайдені в.
- Натисніть кнопку Знайти далі або Знайти все.
Щоб перервати пошук, натисніть клавішу ESC.
1.1.2 Заміна тексту
Можна автоматично замінити текст, наприклад, можна замінити слово «максимальний» на «найбільший».
- У меню Правка виберіть команду Замінити.

- У полі Знайти введіть текст, який потрібно знайти.

- У полі Замінити на введіть текст для зміни.

- Виберіть інші потрібні параметри.

- Натисніть кнопку Знайти далі, Замінити або Замінити все (див. малюнок 2).


Мал. 2 Діалогове вікно для заміни тексту.
Щоб перервати пошук, натисніть клавішу ESC.
1.1.3 Пошук і заміна форматування
Можна знайти, замінити або видалити форматування знаків. Наприклад, знайдіть певне слово або фразу та змініть колір шрифту. Або знайдіть текст у певному форматі, наприклад текст, написаний напівжирним шрифтом, та видаліть або змініть цей формат.
- У меню Правка виберіть команду знайти.

- Якщо кнопку Формат не відображено, натисніть кнопку Більше.

- У полі Знайти виконайте одну з таких дій.

а) Щоб знайти текст без особливого форматування, введіть текст, який потрібно знайти.


б) Щоб знайти текст с особливим форматуванням, введіть текст, натисніть кнопку Формат, а потім виберіть потрібний формат.

в) Щоб знайти особливий стиль оформлення, видаліть текст, який потрібно знайти, натисніть кнопку Формат, а потім виберіть потрібні формати.

- Щоб знайти всі входження певного слова або фрази цілком, установіть прапорець Виділити всі елементи, знайдені в, а потім укажіть частину документа, в якій потрібно шукати, вибравши її зі списку Виділити всі елементи, знайдені в.

- Натисніть кнопку Знайти все. Усі входження потрібного слова або фрази буде виділено.

- Натисніть кнопку Закрити.

- Внесіть потрібні зміни за допомогою кнопок панелі інструментів Форматування. Наприклад, виберіть інший колір шрифту, натисніть кнопку Напівжирний, а потім кнопку Курсив.

Внесені зміни будуть застосовані до виділеного тексту.

- Щоб зняти виділення тексту, клацніть кнопкою миші в будь якому місці документа.
1.1.4 Пошук за допомогою знаків підстановки.
Наприклад, зірочка використовується для замінювання рядка знаків (за шаблоном «к*й» буде знайдено слова «круглий» та « квадратний»).

- У меню Правка виберіть команду Знайти або Замінити.

- Якщо прапорець Знаки підстановки не відображено на екрані, натисніть кнопку Більше.

- Установіть прапорець Знаки підстановки.

- Введіть знак підстановки у полі Знайти. Виконайте одну з таких дій.

а) Щоб вибрати знак підстановки зі списку, натисніть кнопку Спеціальний, виберіть знак підстановки, а потім у полі Знайти введіть додатковий текст.

б) Введіть знак підстановки безпосередньо в полі Знайти.

- Якщо потрібно замінити елемент, у полі Замінити на введіть елемент для замінювання.

- Натисніть кнопку Знайти далі, Замінити або Замінити все.

Мал. 3 Пошук та заміна тексту за допомогою знаків підстановки.

1.1.5 Пошук із використанням кодів.
- У меню Правка виберіть команду Знайти або Замінити.

- Якщо в діалоговому вікні не відображено кнопку Спеціальний, натисніть кнопку Більше.

- У полі Знайти введіть код. Виконайте одну з таких дій.

а) Щоб вибрати код зі списку, натисніть кнопку Спеціальний, виберіть потрібний код, а потім у полі Знайти введіть додатковий текст.

б) Введіть код безпосередньо в полі Знайти.

Наприклад, щоб знайти знак абзацу, введіть ^p.

- Якщо потрібно замінити елемент, у полі Замінити на введіть елемент для заміни.

- Натисніть кнопку Знайти далі, Замінити або Замінити все.


Мал. 4 Пошук та заміна тексту із використанням кодів.
Щоб перервати пошук, натисніть клавішу ESC.
1.1.6 Спеціальні символи Microsoft Word.
Спеціальні символи не є частиною стандартного набору символів, тому їх немає на клавіатурі. Це, наприклад, такі символи, як голосні букви із знаком наголосу, букви грецького алфавіту, знак авторського права і т.д. Але хоча всіх цих символів немає не клавіатурі, Word може вставити їх у ваш документ.

Для того, щоб вставити символ в документ, виконайте наступне.

- Клацніть місце, де потрібно вставити спеціальний символ.

- На вкладці Вставлення у групі Символи клацніть Символ і виберіть команду Інші символи.

- Відкрийте вкладку Спеціальні знаки (мал. 5).

- Виберіть символ, який потрібно вставити, і натисніть кнопку Вставити.

- Натисніть кнопку Закрити.


Мал. 5 Діалогове вікно Символ, вкладка Спеціальні знаки.

1.2 Облік власного капіталу та забезпечення зобов’язань.
1.2.1. Власний капітал.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». В момент створення підприємства його стартовий капітал (К) втілюється в активах (А), інвестованих засновниками (учасника­ми), і являє собою вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості (З), А = К, оскільки З = 0.


Майно підприємства складається з різноманітних матеріаль­них, нематеріальних та фінансових ресурсів – носіїв прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне това­риство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підпри­ємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства

(А=З+К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал підприємства визначається, як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями: К=А-З.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгова­ності, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим статусом «гаранту» організації бізнесу.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

довгострокового фінансування господарської діяльності – знаходиться у розпорядженні підприємства необмеженого довго;


відповідальності та захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом;

фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованих інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

самостійності та влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності (автономності) та впливу його власників на підприємство;

розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Збереження свого капіталу підприємство може забезпечити тільки при отриманні прибутку.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

- внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

- накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватись внаслідок прибуткової господарської діяльності, а також збільшення вартості активів, непов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка (індексація) необоротних активів, переоцінка оборотних активів тощо).

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

інвестований (вкладений або сплачений капітал);

прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, статутний капітал – це первісне джерело інвестування та формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.


1.2.2 Різновиди власного капіталу

До різновидів власного капіталу належать (мал. 6):



Мал. 6 Різновиди власного капіталу

Статутний капітал підприємства – це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть від­буватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

Статутний капітал на підприємствах різних форм влас­ності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.

Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (ак­цій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів – права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, вклю­чаючи валюту.

Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 “Статутний капітал”, на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази підприємства (його розбудові, придбанні основних за­собів), якщо це відбувалось за рахунок прибутку підприємства, необ­хідно адекватно збільшити статутний капітал. Так само він збільшує­ться при прийманні нових засновників.

Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.

Дані про “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами спо­живчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.


Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства.

Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обо­в'язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'яз­кові пайові внески ари вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану.

Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборот­них засобів підприємств, на яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки власників тощо) призна­чено рахунок 41 “Пайовий капітал”.

Рахунок 41 “Пайовий капітал” призначений для обліку й узагаль­нення інформації про суми пайових внесків членів споживчого това­риства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Отже, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його гос­подарсько-фінансової діяльності.

Аналітичний облік за рахунком 41 “Пайовий капітал” ведуть за видами капіталу.

Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додат­ковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшуєть­ся на суму дооцінки необоротних активів, яа суму безкош­товно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.


За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих доку­ментів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Створюється Резервний капітал в акціонерному товаристві у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% Статутного капіталу. Щорічні відрахування на поповнення Резервного капіталу передбачаються установчими документами та здійснюються за рахунок чистого прибутку, але не можуть бути менше 5% його загальної вартості.

Призначається Резервний капітал на покриття непередба­чених витрат, збитків, на сплату боргів підприємства при його ліквідації. Залишки невикористаних коштів Резервного капі­талу переходять на наступний рік.

Рахунок 43 “Резервний капітал” призначений для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створе­ного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Резервний капітал формують за рахунок щорічних відрахувань не менше 5% його суми і в акціоне­рних товариствах він має бути більшим, ніж 25% статутного капіталу.

За кредитом рахунку 43 “Резервний капітал” відображають ство­рення резервів, за дебетом – їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведуть за його видами та напрямками використання.

Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товарист­вом у його учасників.

Акціонерне товариство має право викупити в акціонера оплачені ним акції з метою їх наступного анулювання, перепродажу чи поширення серед своїх працівників. Викуплені акції мають бути реалізовані або анульовані протягом року. В цей період розподіл прибутку акціонерного товариства здійснюється без врахування викуплених власних акцій. Якщо вилучені акції анулюються – зменшується Статутний капітал.


На рахунку 45 “Вилучений капітал” ведуть облік вилученого капі­талу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх пе­репродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.

За дебетом рахунку 45 “Вилучений капітал” відображають фак­тичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених госпо­дарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість ану­льованих або перепроданих акцій (часток).

Аналітичний облік вилученого капіталу ведуть за видами акцій (вкладів, паїв), іншого вилученого капіталу.

Початкова величина статутного капіталу дорівнює вартості май­на (основних засобів, матеріалів, сировини, товарів, нематеріальних активів) та коштів підприємства. Наступні внески, які повинні внести засновники підприємства, відображають як зобов'язання учасників. Тому на основі протоколу зборів учасників, де зафіксована сума ста­тутного капіталу та часток кожного з учасників, що підлягають до вне­сення, складають кореспонденцію рахунків дебет 46 “Неоплачений капітал”, кредит 40 “Статутний капітал”.

Фактичне внесення коштів засновниками відображають у корес­понденції рахунків дебет 30 або 31 і кредит 46 залежно від того, на­дійшли кошти готівкою чи в безготівковому порядку, дебет 10, 20 та ін. і кредит 46 – при надходженні від засновників основних засобів чи товарно-матеріальних цінностей. При цьому важливою є реальна оцінка вкладу учасників при внесені ними основних засобів чи товар­но-матеріальних цінностей, оскільки нерідко трапляються випадки завищення їхньої вартості. Доказами реальної вартості майна, яке вносять засновники підприємства, можуть бути чеки, накладні, які засвідчують придбання. Якщо ж вони вносять раніше придбані матеріа­ли чи основні засоби, а теперішня їх вартість неспівставна внаслідок впливу інфляції за останні роки, доказом можуть бути довідки поста­чальників про ціни на аналогічні види майна, або ж його експертна оцінка.

Рахунок 46 “Неоплачений капітал” призначений для узагальнен­ня інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.


За дебетом рахунку відображають заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного ка­піталу підприємства, за кредитом – погашення заборгованості за вне­сками до статутного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведуть за видами роз­міщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

Дебет рахунка №46 “Неоплачений капітал” Кредит рахунка №40 “Статутний капітал”. Зменшується заборгованість за акції (неоплаченого капіта­лу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. і фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 “Неоплачений капітал”. Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у наці­ональній або іноземній валюті) дебетуються.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування Резервного капіталу.

Облік нерозподіленого прибутку або збитків, якщо вони не спи­сані за рахунок інших джерел, ведуть на рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. За кредитом відображають різницю між балансовим прибутком та його використаною протягом звітного року сумою. Якщо підприємство має за рік балансовий збиток, то за дебе­том згаданого рахунку відображають суму збитку, перенесену з ра­хунку 79 “Фінансові результати”. За кредитом відображають списання збитку в наступні роки. Тому схема обліку ґрунтується на бухгалтер­ських довідках, які є основою для записів операцій за вказаним ра­хунком.


1.2.3 Забезпечення зобов’язань.

Забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуриза-цію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами і використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені.

Підставами виникнення зобов’язань є:

-    угоди, у тому числі договори;

-    адміністративні акти, коли видання таких актів тягне в силу законодавства настання цивільно-правових наслідків;
-    заподіяння шкоди іншій особі;

-    придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Зміст зобов’язання становлять права (вимоги) кредитора і обов’язки боржника. За змістом виділяють зобов’язання, спрямовані на:

-    передачу майна;

-    виконання робіт;

-    надання послуг;

-    сплату грошей;

-    відшкодування шкоди;

-    повернення безпідставно придбаного майна.

Виконання зобов’язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою, порукою, гарантією та завдатком.

Неустойка (штраф чи пеня) – це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання. Штраф сплачуєтся, як правило, у твердій грошовій сумі, а пеня – у вигляді процента від простроченої суми за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення своїх претензій з вартості заставленою майна переважно перед іншими кредиторами.


Різновидністю застави є іпотека, тобто застава землі, нерухомого майна, при якій земля чи майно, що становлять предмет застави, залишаються у заставодавця або третьої особи.

Порука – це спосіб забезпечення зобов’язання, в силу якого поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов’язання в повному обсязі або в частині.

Гарантія – один із способів забезпечення виконання зобов’язань, який застосовується тільки у відносинах між юридичними особами. За договором гарантії гарант зобов’язується перед кредитором погасити заборгованість боржника, якщо останній не виконає його. Договір гарантії є подібним до договору поруки, але, на відміну від поруки, гарант є субсидіарним боржником, тобто кредитор мусить спочатку звернутися до боржника, а у разі недостатності у нього майна – до гаранта.

Завдаток – це грошова сума, що видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні і в забезпечення його виконання.

Залежно від підстав класифікації можна вирізняти такі види способів забезпечення виконання зобов'язань:

1) за числом учасників:

а) двосторонні (кредитор, боржник);

б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа - гарант, поручитель);

2) за підставами встановлення:

а) як законом, так і договором (неустойка, застава, завдаток, утримання);

б) виключно договором (порука, гарантія);

3) за формою встановлення:

а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія);

б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);

4) за процедурою задоволення інтересів кредитора:

а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, утримання);

б) проводяться грошові стягнення (неустойка);

в) до відповідальності притягуються треті особи (поручитель, гарант).

Вибір способу забезпечення виконання у багатьох випадках залежить від сутності зобов'язання або може передбачатися імперативною нормою закону. Так, для зобов'язань, які виникають з договору позики чи кредитного договору, характерним способом забезпечення є застава, гарантія, порука. Зобов'язання з виконання робіт чи надання послуг, звичайно, забезпечуються неустойкою, зобов'язання з участю громадян, що виникають із договорів відчуження майна, забезпечуються завдатком.