vchilka.in.ua 1 2

Тема 10. Статистика страхування

1. Предмет і завдання статистики страхування

Предметом статистики страхування є вивчення системи економічних відносин, що виникають у процесі формування цільових фондів та коштів і їхнього використання на відшкодування матеріального і фінансового збитку, що зявляється при настанні різних несприятливих подій, а також надання допомоги громадянам при тих чи інших негативних ситуаціях у їхньому житті.

Методологічною основою, що визначає суть предмету і методів статистики страхування, є її зв’язок із законом великих чисел, на якому базується теорія ймовірності і математична статистика, яка широко використовується у статистиці страхування.

Статистика страхування як галузь статистики фінансів тісно пов’язана і з актуарною математикою. Враховуючи це, важливим завданням статистики страхування виступає економічна інтерпретація результатів стандартних розрахунків за моделями, розробленими актуарною математикою. З їх допомогою вирішуються такі завдання:


  • організація збору і обробки інформації по страховій справі, страхувальниках і страховиках, класифікація і групування зібраної інформації;

  • вивчення тенденцій розвитку страхових продуктів і попиту на них;

  • аналіз ефективності інвестиційної діяльності страхових компаній і розробки інвестиційних програм;

  • дослідження складу застрахованих об’єктів;

  • оцінювання диференційованих ризиків і пов’язаних з ними збитків;

  • розрахунок тарифних ставок в особистому і майновому страхуванні;

  • оцінка частот страхових випадків;

  • розрахунок витрат на ведення справи і прогноз тенденцій поступлень і виплат;

  • аналіз фінансової стійкості страхової організації і т.п.

Головні функції статистики страхування — забезпечення стра­хових органів необхідною статистичною інформацією, а також виявлення тенденцій і закономірностей появи страхових подій. Перша функція полягає в організації статистичного спостереження в страхуванні, обробці та аналізі статистичної інформації, розробці методології розрахунку статистичних показників, обґрунтуванні системи показників для різних видів страхування. Друга функція полягає у виявленні тенденцій і закономірностей появи страхових подій, оцінці їх частоти і рівня важкості. Для розв’язання цих проблем необхідно визначити обґрунтований рівень тарифних ставок.


Крім цього, статистика страхування повинна встановлювати взаємозв’язок між страхуванням і рівнем грошових доходів населен­ня, виявляти структуру страхувальників окремих видів страхових ризиків за віком, статтю, видом діяльності та іншими ознаками.

Для розв’язання перелічених проблем статистика страхування використовує такі методи і прийоми теорії статистики: метод абсолютних і відносних величин, середніх величин, аналіз динаміч­них рядів, методи аналізу взаємозв’язків, індексний метод, вибірковий метод та ін.
Важливими джерелами статистичної інформації виступають бухгалтерська, фінансова статистична звітність. В статистичній звітності поряд з реквізитами, які дозволяють аналізувати дані про страхові організації в розрізі територій, галузей, організаційно-правових форм, форм власності, містяться показники, які характеризують діяльність страхової компанії, в тому числі дані про статутний капітал в розрізі частки засновників:; про страховий портфель; кількість укладених договорів страхування в розрізі фізичних і юридичних осіб.
2. Класифікація і групування у статистиці страхування

Система страхових органів складається з державних і недержавних страхових організацій. Недержавні страхові організації включають самостійні спеціалізовані акціонерні і приватні підприємства і компанії, створення яких почалось з моменту прий­няття відповідних нормативних документів на державному рівні.

Основними суб’єктами страхування виступають страховик, страхувальник і застрахований.

Страховик — це юридична особа (страхова компанія), яка діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування.

Страхувальник — юридична або фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові внески до страхового фонду.

Застрахований — юридична або фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Крім того, може відокремлюватись такий суб’єкт, як отримувач страхового відшкодування в тих випадках, коли його не може отримати застрахований.


В окремих випадках у страхових відносинах може брати участь кілька страховиків. Це пояснюється двома формами страхових відносин: співстрахування і перестрахування. Співстрахування — це участь у страхуванні відразу кількох страховиків. Перестрахування — це передача договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах виокремлюється два суб’єкти: перестрахувальник і перестраховик. Перестрахувальник — це страховик, який передає іншому договір страхування, перестраховик — це страховик, який приймає договір страхування і зобов’язання по ньому.

Страхуванню належить дуже важлива роль у процесі переходу країни до конкурентного вільного ринку. Не усуваючи повністю такий фактор, як ринкова невизначеність, страхування може певною мірою задовольнити потреби в фінансовій безпеці як приват­них комерційних і промислових підприємств, так і їх сімей.

У ході аналізу страхування використовуються класифікації та групування за такими ознаками.

1. За видами:

а) особисте, де економічною основою виступають події в житті фізичних осіб, — страхування життя, від нещасних випадків, медичне страхування;

б) майнове страхування, де об’єктом страхування виступають матеріальні цінності — транспорт, вантажі, інші види майна, фінансові ризики;

в) страхування відповідальності, предметом якого служать можливі зобов’язання страхувальника по відшкодуванню втрат третім особам;

г) перестрахування.

2. За функціями:

а) функція нагромадження, яка полягає в тому, що учасники страхового процесу створюють резерв коштів для покриття можливих збитків;

б) перерозподільна функція полягає в тому, що страхування дозволяє перекласти збитки одних учасників на інших;

в) функція відшкодування, або ризикова, — надання допомоги тим, хто постраждав від страхового випадку;

г) попереджувальна функція — фінансування заходів, спрямованих на зниження втрат від страхових подій.


3. За формами страхування:

а) добровільне, яке здійснюється на підставі договорів між страхувальниками і страховиками;

б) обов’язкове — на основі законодавчих актів.

По обов’язковому страхуванню законом встановлюється:


  • перелік об’єктів страхування;

  • обсяг страхової відповідальності;

  • тарифні ставки і порядок їх розрахунку;

  • періодичність внесення страхових платежів;

нормування страхового забезпечення.
Страховий ринок поділяється на галузі майнового, особистого стра­хування, страхування відповідальності і соціального страхування.

Об’єктами майнового страхування є основний та обіговий капітал підприємств, організацій, майно громадян.

Об’єктами особистого страхування виступають життя і здоров’я громадян. Видами особистого страхування є змішане страхування життя (об’єктами виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей і т. ін. Особисте страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Перша передбачає відшкодування втрат при настанні страхової події. Друга функція полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору застрахованому виплачується страхова сума. З окремих видів страхування сума страхових внесків менша від страхової суми. Це пов’язане з використанням страховиком отриманих стра­хових внесків на фінансовому ринку. Частина отриманих від цього доходів виділяється застрахованому. Особисте страхування дозволяє населенню одержати доступ до додаткових фондів у разі страхових випадків.

У системі соціального страхування об’єктом страхування виступає працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страхування працевлаштування здійснюється на випадок безробіття. Соціальне страхування має обов’язковий і добровільний характер. В обов’язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, соціального страхування, страхування на випадок безробіття. Страховиком виступає держава в особі уповноважених органів, страхувальниками — праценаймачі і працюючі за наймом громадяни, застрахованими — працівники підприємств, організацій та установ. Страхові платежі здійснюються у формі внесків до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування і Фонду сприяння зайнятості населення. Страхове відшкодування здійснюється у формі пенсій — у разі повної чи часткової втрати працездатності; допомог — у разі тимчасової втрати працездатності та безробіття. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.


У медичному страхуванні об’єктом страхування виступає здоров’я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов’язковій, так і додатково, в добровільній формі як через державні, так і недержавні структури. Страхувальниками можуть виступати: держава (з бюджету), підприємства, організації та громадяни (за рахунок власних коштів). Страхове відшкодування надається у формі оплати лікування.

При страхуванні відповідальності об’єктом виступає зобов’язан­ня застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширенішим видом є страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом страхування може виступати професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов’язків можуть завдати збитки своїм клієнтам.

Об’єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний суттєвий ризик. Це — ризики з кредитних і заставних операцій, біржових угод, депозитних вкладів юридич­них і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів. Ця галузь страхування є особливо важливою за ринкової економіки.

Перестрахування супроводжується грошовими потоками в тому разі, коли передача договору страхування здійснюється після отримання перестрахувальником страхових платежів, які він і передає перестрахувальнику. Якщо передається договір, з якого ще не надійшли страхові платежі, то їх внесення страхувальником здійснюватиметься одразу на адресу перестраховика. Крім того, у взаємовідносинах між перестрахувальником і перестраховиком мають місце грошові потоки, що характеризують фінансові відносини між ними з приводу купівлі-продажу договорів страхування. Як правило, вони здійснюються у формі комісійної плати. Ці відносини не належать до страхових грошових потоків, оскільки не характеризують рух коштів страхових фондів.


За виконуваними функціями страхування можна поділити на: нагромаджувальне, ризикове та попереджувальне. Під ризиковим розуміють страхування, яке відповідає таким умовам:


  • страхове відшкодування виплачується страхувальнику чи застрахованій особі лише при виникненні страхового випадку;

  • не передбачається обов’язок страховика по виплаті страхового відшкодування після закінчення дії договору страхування;

  • протягом терміну дії договору страхування страхова сума не накопичується.

Нагромаджувальне страхування проявляється через страхування на дожиття, що пов’язане з потребою у страховому захисті досягнутого рівня добробуту. Попереджувальна функція страхування спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів, пов’язаних із зменшенням страхового ризику.
3. Статистичні показники діяльності страхових компаній

Показники статистики страхування можна поділити на три групи:

  • показники, які характеризують фінансово-економічну діяльність страхових компаній;

  • показники особистого страхування;

  • показники майнового страхування.

В свою чергу для кожної групи використовують абсолютні, відносні і середні показники.
До абсолютних статистичних показників, що найчастіше використовуються у статистичному аналізі фінансово-економічної діяльності страхових організацій, відносять:

  • абсолютний розмір власних і прирівняних до них коштів компанії, статутного капіталу;

  • абсолютний розмір надходження страхових премій в цілому для портфеля і для окремих видів страхування;

  • абсолютний розмір страхових виплат, в тому числі за окремими видами страхування;

  • абсолютний розмір тарифних ставок;

  • абсолютний розмір різних видів страхових резервів і т.п.

Відносні статистичні показники, що найчастіше використовуються у відповідних розрахунках, включають:


  • показник структури активів;

  • рівень платоспроможності, розрахований на основі коефіцієнтів відхилень від нормативу співвідношення премій і виплат;

  • відношення власних і прирівняних до них коштів до загальної суми внесків, що надійшли;

  • частка перестрахування у страхових операціях (не повинна перевищувати 45%, щоб не виникало залежності страхової компанії від перестраховика);

  • відношення обсягу відповідальності для окремого ризику до обсягу власних коштів страховика (не повинно перевищувати 10%);

  • відношення розміру страхових резервів до суми премій по окремих видах страхування;

  • відношення чистого прибутку до власного капіталу, яке дозволяє об’єктивно оцінити діяльність компанії з точки зору її фінансово-економічної ефективності;

  • відношення нерозподіленого прибутку до загального обсягу власних коштів;

  • показник рентабельності страхової діяльності – відношення чистого прибутку до собівартості або до загальної суми страхових внесків;

  • відношення витрат на ведення справи до прибутку;

  • відношення витрат на ведення справи до зібраних премій;

  • показник частки страхових агентів до всього персоналу компанії;

  • відношення резервів до майбутніх виплат.

Середні показники, що найчастіше зустрічаються у статистичних розрахунках, містять:

  • прибуток, що в середньому припадає на 1 грн. власних коштів;

  • середній прибуток на 1 грн. зібраних страхових премій в цілому і за різними галузями страхування;

  • показник середньої суми витрат компанії з кожної 1 грн. зібраних премій на власні потреби;

  • середній розмір виплат з 1 грн. премії в цілому і за видами страхування;

  • премія, що припадає в середньому на одного зайнятого в компанії, на агента і т.п.

Розрахунки в особистому страхуванні базуються на таблицях смертності, середній тривалості життя населення та показниках доходності.


До абсолютних показників можна віднести:


  • кількість доживаючих осіб до віку Х (LХ);

  • кількість осіб, які помирають при переході від віку х до віку х+1(DХ).

До відносних показників відносять:

  • ймовірність померти у віці х до віку х+1: 

  • ймовірність дожити до до віку х+1: 

До середніх відноситься показник, який характеризує дохідність страхування:



і – показник дохідності для конкретної компанії; f – обсяг інвестицій компанії.

Найважливішим завданням статистики особистого страхування є розрахунок одноразових тарифних ставок на доживання, на випадок смерті з різним строком угоди і видачі платежів.

Одноразова нетто-ставка на доживання визначається за формулою:

,

де — одноразова нетто-ставка на доживання для особи у віці x років на строк t років; lx+1 — чисельність осіб, які доживають до строку закінчення угоди; lx — чисельність осіб, які доживають до віку страхування та які уклали угоду; V — дисконтний множник; S — страхова сума.

Одноразова ставка на випадок смерті є терміновою, тобто визначеною на певний строк. Вона дорівнює:

,


де nAx — одноразова нетто-ставка на випадок смерті для особи у віці x років строком на n років; lx — чисельність застрахованих осіб; dx, dx+1 — чисельність осіб, які вмирають протягом періоду страхування.

Розрахунок тарифних нетто-ставок виконується з використанням таблиць смертності і середньої тривалості життя. Для практичних розрахунків розроблені спеціальні таблиці комутаційних чисел, в яких містяться показники з таблиць смертності, дисконт­ні множники і розрахункові показники (комутаційні числа). Таблиці складені у двох видах: на дожиття і на випадок смерті.

До загальних абсолютних показників, що характеризують процес майнового страхування, відносять:


  • максимально можливе число страхових об’єктів (страхове поле) (NMAX);

  • загальна кількість застрахованих об’єктів (N);

  • кількість страхових випадків (m);

  • кількість об’єктів, що постраждали внаслідок страхових випадків і ризик за якими був застрахований (n);

  • страхова сума всіх застрахованих об’єктів, або страхова відповідальність, тобто сума коштів, у межах якої страховик згідно з умовами страхування повинен зробити виплату в разі настання страхового випадку (S);

  • страхова сума об’єктів, що постраждали (Sn);

  • страховий платіж, тобто плата за страхування, що передбачена угодою страхування і розмір якої залежить від страхової суми і страхового тарифу (P);

Страхові платежі — це перерахування коштів страхувальником страховику. Вони можуть здійснюватись одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми. Страховий тариф відображає ціну страхування. Це основний чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено страхувальників, чим менше витрати страховика, тим нижчий розмір страхового тарифу і тим більше можливості для залучення нових клієнтів. Страховий тариф, або брутто-ставка B, складається з двох частин: нетто-ставки C, яка забезпечує виплату страхового відшкодування, і навантаження f, яке забезпечує відшкодування витрат страховика і прибутковість його діяльності. Нетто-ставка залежить від загальних розмірів страхового відшкодування (визначається на основі статистичних досліджень про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим видом страхування.



  • сума виплат страхового відшкодування ( W);

страхове відшкодування – це виплата страховиком застрахованому (або отримувачу) повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників: страхової суми і страхового збитку. Страхова сума характеризує масштаби страхової операції, тобто в якому розмірі застраховано той чи інший об’єкт. Її розміри визначаються, з одного боку, вартісною оцінкою об’єкта страхування, з іншого — можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення страхової суми до вартісної оцінки страхування характеризує страхове забезпечення, яке не може перевищувати 100 %. Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.


  • страховий тариф або ставки страхового платежу з одиниці страхової суми у процентах або у фіксованому розмірі (CH).

До відносних статистичних показників відносять:

  • показник збитковості страхової суми (на 100 грн. страхової суми):



  • показник виплат страхового відшкодування (на 100 грн. страхових платежів):

;

  • частка об’єктів, що постраждали (на 100 застрахованих об’єктів):

;

  • ступінь охоплення страхового поля (на 100 об’єктів):

;

  • частота страхових випадків (на 100 об’єктів):

;

  • коефіцієнт важкості страхових подій (в %):

;

Середніми показниками у майновому страхуванні виступають:


  • середня страхова сума застрахованих об’єктів:

;

  • середня страхова сума об’єктів, що постраждали:

;

  • середній розмір виплаченого страхового відшкодування:

;

  • коефіцієнт фінансової сталості

.
4. Аналіз показників статистики страхової справи

Одним із найважливіших показників статистики страхової справи є страхові тарифи, або ставки страхових платежів. Розраховують їх так, щоб забезпечити виплату страхувальникам відшкодування, відшкодувати витрати страховика і забезпечити прибутковість діяльності. Основою розрахунку тарифів є визначення нетто-ставки (C). Це по суті планова збитковість страхової суми. Вона характеризує розмір відповідальності страховика. Чим менший цей показник, тим ефективніша його діяльність. Показник збитковості залежить від частки об’єктів, які постраждали, тобто вірогідності страхового випадку (n; N), середнього розміру страхового відшкодування () і середньої суми застрахованих об’єктів ().

Страхові тарифи, або брутто-ставка (СБ), складаються з двох частин:
  • нетто-ставки (СН), тобто частини страхового тарифу, яка забезпечує виплату страхового відшкодування;


  • навантаження (Н) або частини страхового тарифу, яка забезпечує відшкодування витрат страховика і прибуток від його діяльності.

Існує два варіанти розрахунку нетто-ставки:

  • без врахування тенденції збитковості;

  • з врахуванням тенденції збитковості.

Без врахування тенденції збитковості нетто-ставку розраховують за формулою:



де  - середня збитковість; - середнє квадратичне відхилення:

;

t – коефіцієнт кратності відхилення, який залежить від заданої ймовірності (p),

при р = 0,683 t = 1,

при р = 0,954 t = 2,

при р = 0,997 t = 3.

З врахуванням тренду збитковості нетто-ставка розраховується за формулою:

 - прогнозне значення на наступний рік, отримане за трендовою моделлю;  - середнє квадратичне відхилення від трендового рівняння:



- фактичні значення збитковості страхових сум;

– теоретичні значення збитковості страхових сум.

Брутто-ставку розраховують за формулою:

,


де Н – частка навантаження в обсязі брутто-ставки (у процентах), яку розраховують на основі даних про витрати страхової організації на її прибуток.

Для аналізу фінансового стану страхової організації використовують ряд показників, серед яких коефіцієнт фінансової стабільності, який розраховують за формулою:

.

Фінансовий стан страхової компанії оцінюють за допомогою системи показників (коефіцієнтів):














Задача 1. Маємо дані страхових організацій району про добровільне страхування майна громадян:

страхове поле ( Nmax) — 256 250; кількість укладених договорів (кількість застрахованих об’єктів) (N) — 102 500; сума застрахованого майна (S), тис. грн. — 198 350; надійшло страхових внесків (Р), тис. грн. — 2800; страхові виплати (W), тис. грн. — 1680; кількість об’єктів, що постраждали (nп) — 2050.

Визначити показники, які характеризують діяльність страхових організацій.

Розв’язання:

1) Ступінь охоплення страхового поля:

d = N/Nmax = 102500 : 256250=0,4, або 40 %.

2) Частота страхових випадків:


dв = nп/N = 2050 : 102500 = 0,02, або 2 %.

3) Середня страхова сума:

тис. грн.

4) Середня сума страхового внеску:

грн.

5) Середня сума страхових виплат:

грн.

6) Коефіцієнт виплат

або 60 %.

7) Збитковість страхової суми:

.

8) Коефіцієнт важкості страхових подій:

, або 42,35 %.

9) Коефіцієнт фінансової сталості (з довірчою ймовірністю 0,954, за якої t = 2)



Чим менший цей коефіцієнт, тим стабільніший фінансовий стан.


Задача 2. Результати роботи страхових організацій у 1 півріччі характеризуються такими даними:



організації

Страховий внесок, млн грн.

Коефіцієнт виплат

Виплати, млн грн.

1

400

0,5

200

2

500

0,6

300


3

700

0,2

140

Усього

1600




640

Визначити: 1) середній коефіцієнт виплат; 2) абсолютну суму доходу страхових операцій; 3) відносну дохідність.

Розв’язання:

1) Коефіцієнт виплат розраховується за формулою:

.

Середній коефіцієнт виплат становитиме:

, або 40 %.

2) Абсолютна сума доходу визначається як різниця внесків і виплат:

 = 1600 – 640 = 960 млн грн.

3) Відносна дохідність (відсоток дохідності) дорівнює:

, або 60 %.

Цю величину можна визначити інакше:

Кд = 1 – Кв = 1 – 0,4 = 0,60, або 60 %.


Задача 3. Маємо дані страхових організацій про добровільне страхування майна, тис. грн.:

Район

Базисний період

Поточний період

страхова сума

страхові виплати

коефіцієнт збитковості

страхова сума

страхові виплати

коефіцієнт збитковості


1

40 000

112

0,0028

56 000

140

0,0025

2

80 000

128

0,0016

84 000

168

0,0020

Усього

120 000

240



140 000

308




Визначити: 1) індивідуальні індекси збитковості по кожному району; 2) індекси середньої збитковості по двох районах: а) змінного складу; б) фіксованого складу; в) структурних зрушень.

Розв’язання:

1) iq = q1/q2.

По району 1: iq = 0,8928, або 89,3 %, тобто збитковість зменшилась на 10,7 %;

по району 2: iq = 1,25 — збитковість зросла на 25 %.

2) Індекси середньої збитковості:

а) Індекс середньої збитковості змінного складу дорівнює:



тобто середня збитковість збільшилась за рахунок впливу двох факторів: зміни коефіцієнта збитковості та розміру страхових сум.

Цей індекс можна подати інакше, замінивши суму виплат добутком страхової суми на коефіцієнт виплат: W = S · q.

Тоді індекс середньої збитковості змінного складу матиме вигляд:


;

б) Індекс середньої збитковості фіксованого складу дорівнює:

або 105,8 %,

тобто середня збитковість збільшилась за рахунок збільшення страхових виплат (збитковості);

в) вплив розміру страхових сум на динаміку середньої збитковості вивчається за допомогою індексу структурних зрушень:

або 104 %.

Середня збитковість збільшилась за рахунок зростання суми в першому районі.

Індекс структурних зрушень можна визначити, використовуючи взаємозв’язок індексів:

.


Задача 4. Динаміка збитковості по страхуванню особистого майна характеризується такими показниками:

Показник

Роки

1992

1993

1994

1995

1996

1997

Збитковість зі 100 грн. страхової суми, коп.

8

7

9

8

10

12

Визначити: 1) середньорічний рівень збитковості; 2) нетто-ставку (з довірчою ймовірністю 0,954); 3) брутто-ставку, якщо відомо, що навантаження за даним видом страхування становить 20 % (f).


Розв’язання:

1) Середньорічний рівень збитковості: коп.

2) Нетто-ставка розраховується за формулою C = q + t · ,



Отже, C = 9 + 2 · 1,789 = 12,578.

3) Брутто-ставка визначається за формулою .

Отже, коп.


Задача 5. Визначити для особи у віці 42 роки одноразову нетто-ставку (зі 100 грн. страхового внеску) на дожиття строком на 3 роки: а) використовуючи дисконтний множник за ставкою 3 % (за формулою tEx),б) за даними комутаційних чисел (див. табл.).



следующая страница >>