vchilka.in.ua 1


Міністерство фінансів України
Український державний університет

фінансів та міжнародної торгівлі

теми та методичні поради

для самостійного опрацювання з дисципліни

Історія України”


для освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр


за напрямом підготовки

«Менеджмент», «Міжнародна економіка»,

«Право», « Міжнародне право», «Комп’ютерні науки»

денної форми навчання

Київ – 2010
Укладач: Шип Н.А. – доктор історичних наук, професор;
професор кафедри суспільних наук УДУФМТ

Розглянуто та ухвалено кафедрою суспільних наук
__ вересня 2010 р., протокол № __(__).

Затверджено на засіданні вченої ради

факультету правознавства і міжнародних відносин

«__» вересня 2010р., протокол №____.

ЗМІСТ


1. ПЕРЕДМОВА 5

2. теми і методичні поради для їх 6

самостійного опрацювання 6

2.1. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. 6

Тема 13. Українські землі
у складі Російської імперії 8


в першій половині ХІХ ст. 8

Рекомендована література 15

1. ПЕРЕДМОВА


Поряд з лекціями і семінарами, самостійна робота студента (СРС) з вивчення історії України перебирає на себе третину часу, відведеного на опанування програми. Це накладає велику відповідальність на студента, а також викладача, який повинен спрямовувати самостійну роботу, проводити інструктивно-методичні заняття і консультації. СРС - це така форма навчального процесу, що здійснюється в позааудиторний час і є одним із засобів самоосвіти. Незаперечним є той факт, що без самостійної роботи в жодному серйозному питанні істини не знайти. Особливо це стосується історії, осільки кожна людина сприймає минуле і сучасне крізь призму власного життя, відчуттів, інтелектуального розвитку, рівня освіти і виховання, психічного і фізичного стану тощо. Тому у кожного виникає власна реакція на історичні твори. А якщо врахувати, що іноді відбувається тенденційне висвітлення подій, характеристика історичних діячів без врахування особливостей відповідної доби, внутрішніх і зовнішніх факторів, що на них впливали, суб’єктивне тлумачення складних соціально-економічних процесів, питань національно-визвольного руху українського народу тощо, то і справді важко знайти істину. На допомогу прийде вивчення конкретно-історичних фактів у їх взаємозв’язку з обов’язковим залученням документів як першоджерел історичної науки.


Самостійна робота студента з підручником, навчально-методичною, довідковою літературою та історичними документами є однією з важливих форм вивчення історії України. Від регулярних семінарських занять вона відрізняється тим, що контроль засвоєння матеріалу здійснюється викладачем на спеціально відведених годинах у вигляді співбесіди, письмового тестування, розв’язання історичних кросвордів тощо.

Під час самостійного вивчення тем або окремих питань курсу студент повинен оволодіти вмінням працювати з підручником, виділити у своїй відповіді основні моменти, пов’язати прочитане з раніше вивченим матеріалом, щоб прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки. Самостійне вивчення тем здійснюється за підручниками, зазначеними у списку літератури «Робочої навчальної програми» з історії України. Крім того, з кожної теми, що опрацьовується, у кінці методичних порад зазначено, які документи слід проаналізувати для надання своїй розповіді конкретики і вагомості та історичної достовірності.

Кращому засвоєнню матеріалу сприятиме систематичність у навчанні, уміння виділяти головне з прочитаного, засвоювати термінологію, писати конспекти, користуватись довідковою літературою, зрештою, пробудження в собі інтересу до наукового пошуку.

2. теми і методичні поради для їх

самостійного опрацювання




2.1. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.




Теми 3-4. Східні слов’яни. Київська русь

Самостійне поглиблене вивчення питань слов’янського етногенезу має відбуватись на основі співставлення різноманітних джерел: археологічних, лінгвістичних, антропологічних, писемних. Об’єктивні труднощі дослідження процесу формування слов’ян зумовили появу наукових дискусій, наслідком яких є кілька версій походження слов’ян: карпато-дунайська, скіфо-сарматська і дніпро-одерська. Опанування теми має привести до розуміння, що слов’яни є автохтонним населенням на території теперішньої України і що склавини та анти є пращурами українців. Вивчення соціально-економічного розвитку, суспільного устрою східнослов’янських племен, зокрема процесу поступового розкладу первіснообщинного ладу надає підстави для розуміння передумов і причин утворення ранньофеодальної держави з центром у Києві та основних етапів її розвитку.

Тема 5. Роздроблення Русі. Південно-західні руські князівства
(ХІІ – перша половина ХІV ст.). Українські землі під владою Литви
і Польщі (друга половина ХІV – перша половина ХVІ ст.)

Вивчення теми має привести студентів до розуміння причин роздроблення Давньоруської держави як наслідків еволюції феодальних відносин та відцентрових тенденцій, а також слабкості центральної влади. Історія Галицько-Волинської держави як спадкоємиці Київської Русі розглядається у контексті продовження державотворчого процесу у східних слов’ян. Слід з’ясувати історичне значення Галицько-Волинського князівства та причини його занепаду.

З цими проблемами тісно пов’язаний наступний період остаточної втрати своєї незалежності Південно-Руськими князівствами. Необхідно дати оцінку політичного й економічного становища українських земель у складі Литви і Польщі, з’ясувати наслідки монголо-татарського нашестя на Русь.

З книги “Історія України. Документи. Матеріали*. – К, 2001 опрацювати документи на С. 72–82 і дати відповідь на питання:


  1. Які політичні наслідки роздроблення Давноруської держави?

  2. Причини поразок княжих дружин у боротьбі з монголо-татарами.

  3. Які історичні уроки випливають з подій ХІІ–ХІV ст.?



Тема 6. Політичне та соціально-економічне становище
українських земель у складі Речі Посполитої
(друга половина ХУІ- перша половина ХVІІ ст.)

Вивчення матеріалу усієї теми сприятиме формуванню у студентів розуміння того, що включення українських земель до складу Речі Посполитої внаслідок Люблінської унії 1569 р. означало остаточну втрату ними політичної незалежності. Цей період в історії України закладав підвалини її майбутнього розвитку та просування до з’єднання з Північно-Східною Руссю.

Важливо з’ясувати, які соціально-економічні, суспільно-політичні процеси відбувалися в той час, на основі чого підійти до розгляду однієї з центральних тем курсу – зростання козацтва та Визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.


Історичний аналіз документів на С. 87–90 дозволить глибше зрозуміти процес закріпачення селян, а на С. 92–96 – відчути подих козацької старовини.

Теми 7-8. Виникнення українського козацтва.
Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.
Історія українського козацтва, його участі у соціальній і національно-визвольній боротьбі українського народу містить у собі багато сторінок героїчного, національно-патріотичного і повчального. Слід звернути увагу на причини і чинники утворення козацьких поселень, еволюцію козацтва, його роль у державотворчому процесі в Україні та формуванні національних традицій. Важливо виробити неупереджений підхід щодо оцінки дипломатичної діяльності Б.Хмельницького з урахуванням тогочасних історичних реалій.
Тема 9. Українська козацька держава – Гетьманщина
(друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.)

Студентам пропонується проаналізувати суть політичних процесів в Україні після підписання “Березневих статей” 1654 р., давши їм юридично-правову оцінку. Необхідно розкрити зміст поняття “Руїна”, а також схарактеризувати умови “Анрусівського перемир’я” та “Вічного миру”. Змальовуючи політичне становище України, необхідно проілюструвати на конкретних прикладах обмеження її автономних прав, які передбачалися “Березневими статтями”. Ці події необхідно розглядати у контексті формування відносин українських гетьманів з російськими царями, з’ясування їх особистих і державних прагнень, а також враховуючи наслідки Північної війни для України.

У зазначеній темі є чимало проблемних питань, зокрема щодо мотивів діяльності гетьманів, оцінки історичної постаті І. Мазепи, з’ясування ролі православного духовенства у тогочасних суспільно – політичних процесах.

Завдання для опрацювання документів з книги “Історія України.
Документи, матеріали”. – К., 2001:

  1. Прочитавши уривок “З роздумів Б. Грінченка про причини “Руїни” (вищезгадана книга. – С. 142), розкажіть, які думки і почуття вони у вас викликають. Дайте своє пояснення тим подіям.


  2. Розповісти про І. Виговського (С. 142–147).

  3. За літописом Г. Грабянки схарактеризувати процес поширення в Україні влади російського царя (С. 147–150).

  4. Прочитавши уривок з літопису Самійла Величка, розкажіть про наміри і дії татар в українських землях наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст. (С. 150–151).
2.2. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.



Тема 13. Українські землі
у складі Російської імперії

в першій половині ХІХ ст.



Для самостійного опрацювання виносяться такі питання:

1. Вітчизняна війна 1812 р. і участь у ній українського народу.

Спочатку необхідно з’ясувати політичну ситуацію в Європі на початку другого десятиріччя ХІХ ст. та розповісти про загарбницькі плани Наполеона щодо України. Відпрацьовуючи матеріал, пов’язаний з агресією французьких військ проти Росії, потрібно показати, як на це реагувала громадськість України, її конкретні дії, а також наслідки боротьби проти небезпечного ворога. Для відповіді використати матеріал підручника, а також документ із вищезгаданого збірника (С. 190–191).

2. Декабристи і Україна.

Вивчення теми слід починати із з’ясування передумов виникнення вільнодумства в Росії, у т.ч. в Україні, могутнім поштовхом якого стало відбиття наполеонівської навали (1812 р.), що сприяло поширенню ідей західноєвропейського просвітництва. У суспільно-політичному русі першої чверті ХІХ ст. провідну роль відігравали дворянські революціонери, які в грудні 1825 р. у Петербурзі намагалися здійснити державний переворот (звідси назва – декабристи).

Розглядаючи діяльність Північного (з центром у Петербурзі) і Південного (з центром у Тульчині) товариств, необхідно проаналізувати їхні програмні документи: Проект конституції М. Муравйова і “Руську правду” П. Пестеля і дати оцінку діяльності дворянських революціонерів, серед яких переважно були офіцери царської армії, а також з’ясувати причини поразки виступу в Петербурзі та Чернігівського полку в Україні.


В Україні опозиційний рух набрав національного забарвлення, що виявилося у створенні таємних організацій (масонських лож), члени яких виношували ідею здобуття незалежності. Важливо підкреслити, що нелегальні гуртки підтримували між собою зв’язки. Для цього слід скористатися документом із названого збірника (С. 193–194). Необхідно також вказати на велике значення цього руху для розгортання подальшої боротьби проти самодержавства, його вплив на процес формування етнонаціональної свідомості українців.

3. Польське визвольне повстання 1830–1831 рр.
на Правобережній Україні.


Вивчаючи це питання важливо зрозуміти ідею національного руху та її підтримку з боку української, білоруської та російської інтелігенції. Аналізуючи політичну програму польської таємної демократичної організації “Співдружність польського народу”, слід визначити її хибні положення і схарактеризувати причини негативного ставлення українського селянства до польських повстанців.

4. Діяльність Кирило-Мефодіїського товариства.

Проаналізувавши зміст програмних документів Кирило-Мефодіївського товариства, слід схарактеризувати його мету, завдання та методи їх реалізації. Необхідно дати власну оцінку діяльності кирило-мефодіївців, зазначити успіхи і прорахунки. Ознайомившись із документами на ст. 194–198, висловити власне ставлення до діяльності кирило-мефодіївців та реакції жандармської поліції стосовно неї. Прочитавши документ, поміркуйте над тим, якої шкоди завдала царська влада суспільству і Т. Шевченку, засудивши його?

Тема 12, 14. Українські землі у складі
Російської та Австрійської імперій у другій половині ХІХ ст.

Увагу студентів зосереджуємо на вивченні національного та суспільно-політичного рухів у Наддніпрянській та Західній Україні у другій пол. ХІХ ст.

1. Громадівський рух у Наддніпрянській Україні.

Вивчення питання слід почати із з’ясування терміна “громади”. Громади – напівлегальні утворення української інтелігенції, що переважно зосереджувалися на культурно-просвітницькій діяльності, національній за характером і змістом. Історія громад має висвітлюватись із зазначенням основних осередків та їх найактивніших членів, форм роботи, визначенням ідейних течій (ліберальної та демократичної). Потрібно розкрити ставлення царського уряду до громадівського руху і з’ясувати історичну долю громад. Проаналізувати уривки з валуєвського циркуляру та Емського указу (С. 210–213), висловити власне ставлення до них і дати оцінку.


2. Народницький і соціал-демократичний рухи.

Вивчення питання варто почати із з’ясування соціальної природи народництва. Важливо зрозуміти, що зміни в соціально-класовій структурі суспільства після селянської реформи 1861 р. зумовили посилення суспільно-політичних рухів, які відбивали прагнення сільського населення країни. Треба показати спільне й відмінне у народницькому русі в Росії і в Україні. Слід звернути увагу на ідеологічну обмеженість народництва, зумовлену нерозвиненістю капіталістичних виробничих відносин, показати зв’язок соціальної національної боротьби, участь у ній студентської молоді. Висвітлюючи другу частину питання, необхідно з’ясувати передумови поширення ідей марксизму, схарактеризувавши правове та економічне становище пролетаріату України у другій половині ХІХ ст. Тут же слід назвати основні суперечності капіталізму, які викликали посилення робітничого руху. Розгляд питання має завершитися розповіддю про діяльність соціал-демократичних гуртків в Україні та спробу їх об’єднання з іншими гуртками, що діяли в інших регіонах Російської імперії, і створення Російської соціал-демократичної Робітничої партії в 1898 р.

3. Радикалізація класової та активізація національної боротьби
на західноукраїнських землях.


Студенти мають ознайомитися з двома течіями національного руху: москвофільською (реакційною) і народовською (національно-спрямованою). Вивчаючи матеріал про витоки соціал-демократичного руху, радимо зупинитися на розгляді програми Русько-української радикальної (пізніше Українська радикальна партія), заснованої у Львові 1890 р., та української соціал-демократичної партії (1899 р.). Слід звернути увагу на те, як ними передбачалося розв’язувати соціально-економічні проблеми. У підсумку потрібно схарактеризувати альтернативи розвитку суспільства, що їх пропагували представники різних суспільно-політичних течій.

Тема 16. Україна на початку ХХ ст.

Період від 1900 р. до 1917 р. насичений багатьма важливими подіями, розуміння яких дає змогу з’ясувати причини, мотиви, розстановку класових сил у соціальній і національній боротьбі 1917–1920 рр. в Україні. Перше загострення кризи у суспільстві вибухнуло революцією 1905–1907 рр. Для самостійного опрацювання виносяться питання про два періоди піднесення революції (жовтневий політичний страйк і грудневе збройне повстання). На основі конкретно-історичного матеріалу слід проаналізувати успіхи і прорахунки у робітничому і селянському рухах, схарактеризувати причини поразки й уроки революції.

Наступні події вивчаються за планом:


  1. Перша світова війна: причини, характер війни.

  2. Україна у планах воюючих держав.

  3. Ставлення різних політичних партій до війни.

  4. Трагедія Першої світової війни.

  5. Загострення соціально-економічної і політичної кризи в Російській імперії. Лютнева 1917 р. буржуазна революція в Росії та її відгомін в Україні.


Крім опрацювання відповідного матеріалу з підручника, необхідно ознайомитися з “Платформою Союзу визволення України” (С. 225–226) і дати відповіді на питання: а) хто утворив “Союз”?; б) яка його політична мета?; в) чи порушували засновники “Союзу” питання соборності України?

Тема 17. Боротьба за відродження державності України
(1917–1920 рр.)

Самостійне вивчення окремих питань теми повинно сприяти поглибленню розуміння складних перипетій соціально-класової та національної боротьби в Україні у 1917–1920 рр. Необхідно з’ясувати, інтереси яких соціальних верств представляли різні партії, що діяли тоді в Росії, стосунки Тимчасового уряду і Центральної Ради та Центральної Ради і РНК на чолі з Леніним. Розібратися самим і зробити власне спостереження за ходом подій допоможе уважне вивчення документів із зазначеного збірника (С. 247–260). Уважно мають бути опрацьовані уривки з чотирьох універсалів Центральної ради (С. 260–272), які дають уявлення про її політичну і державотворчу діяльність.

2.3. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.
Теми 18–19. УСРР в умовах нової економічної політики
(1921–1928 рр.). Розвиток Української держави за тоталітарної
політичної системи (1929–1938 рр.)

Самостійне опрацювання двох тем здійснюється методом порівняння соціально-економічних і політичних процесів часів НЕПу і періоду утвердження тоталітарного режиму. Для їх чіткішого уявлення слід під час ознайомлення з матеріалом заповнювати для себе таблиці, відповідаючи на питання: що притаманно НЕПу і які позитивні наслідки дала ця політика; які негативні явища у суспільстві з’явилися за тоталітарної системи у 30-х рр. ХХ ст. і чому?


Вивчаючи питання про аграрні перетворення 20–30-х рр., слід з’ясувати суть ленінського кооперативного плану, зрозуміти різницю між колгоспами і кооперацією, проаналізувати події і наслідки політики центру в Україні у 1931–1933 рр., у межах якої стався страхітливий голодомор. Документи з книги (С. 305–309) потрібно прокоментувати і зробити самостійні висновки політичного, соціально-економічного, демографічного і морально-психологічного характеру. Дати відповідь на питання: чи можна було запобігти, уникнути або хоча б пом’якшити наслідки голодомору 1932–1933 рр.?

Вивчення питання про культурні перетворення України 20–30-х рр. має також підвести до розуміння складності цих процесів і з’ясування їх позитивних і негативних їх наслідків.

Теми 20-21. Українські землі в складі Польщі, Румунії та Чехословаччини. Україна у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах

Питання, пов’язані з участю українців у Другій світовій та Великій Вітчизняній війнах, яку деякі сучасні історики називають німецько-радянською, є найбільш дискусійними у теперішній час. Розібратися у великому обсягу матеріалу, частина якого у деяких публіцистичних, діаспорних та ін. виданнях подається безапеляційно, однобічно або тенденційно, досить складно. Радимо уважно поставитися до мотивації діаспорних учених стосовно відмови від назви “Велика Вітчизняна війна” і знайти оптимальну відповідь. Слід ретельно проаналізувати становище західноукраїнських земель у складі сусідніх держав між двома світовими війнами. Вивчаючи перший період війни, необхідно зробити спробу самостійно оцінити ту складну ситуацію і зробити висновки про прорахунки радянського керівництва. З’ясовуючи питання про внесок українців у перемогу над фашизмом, висловіть власне ставлення до тогочасних подій з точки зору гуманізму. Не поспішайте засуджувати й виносити вироки одним борцям за волю українців, що діяли на боці німців, та іншим, хто діяв на боці Червоної армії. Розгляд усіх цих питань неодмінно викликає психоемоційні переживання, які Ви можете передати під час відповіді, можливо, у власній художній формі і т.ін.


Доречним буде доповнення Вашої відповіді прикладами з художньої літератури, кінофільмів, а також коментарями документів (С. 352–365) вищезазначеного збірника та “Україна в ХХ ст.: Збірник документів і матеріалів”. – К., 2000. – С. 123–127; 136–140.

Тема 23. Наростання застійних явищ у соціально-економічному
розвитку України (друга половина 60-х –перша половина 80-х рр. ХХ ст.)

Самостійне опрацювання здійснюється за планом:


  1. Соціально-економічний розвиток.

  2. Суспільно-політичне життя. Дисидентський рух.

  3. Духовний розвиток суспільства.

Необхідно звернути увагу на причини наростання застійних явищ у суспільстві, які згодом призвели до кризи соціалістичної системи. Спроби її реформування (починаючи з 1966 р.) спочатку дали позитивні наслідки, але домогтися зрушень, грунтуючись частково на засадах ринкової економіки із збереженням соціалістичної ідеології, не торкаючись проблем технічного переоснащення, розширення зв’язків із капіталістичним світом, було неможливо.

У сфері суспільно-політичного життя спостерігалося намагання підретушувати існуючий лад і “законсервувати” його, тобто стабілізувати ситуацію шляхом обмеження демократії і посилення влади Компартії.

З боку керівництва Компартією України в особі її Першого секретаря П.Ю. Шелеста робилися спроби домогтися справжньої українізації; натомість за В.В. Щербицького переважала тенденція централізованої партійно-державної тоталітарної влади.

Комплексний розгляд цих питань дозволить з’ясувати причини й умови появи дисидентського руху (дисидент – незгодний) як духовної опозиції тогочасній системі. Тема документально насичена, тому необхідно використати найнеобхідніші матеріали, аби виробити власне ставлення до тих подій, що відбувалися. Із вищезазначеного збірника документів і матеріалів опрацювати ст. 401–411 і поміркувати над тим, чи можна було зберегти соціалістичний лад; яких прорахунків припустилися тогочасні партійні та державні керівники?

Тема 24. Поглиблення кризи тоталітаризму і розпад СРСР.
Проголошення і розвиток незалежної України
(друга половина 80-х рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)

Тема, поглиблене вивчення якої здійснюється самостійно, охоплює хронологічно невеликий період. Однак за своїм значенням і наслідками в історії – це один з найкритичніших і драматичніших часів, хоч сьогодні він так ще не сприймається, оскільки, на щастя, всі процеси відбувалися без кровопролиття. Опрацьовуючи матеріал, слід зрозуміти, що горбачовська перебудова проголошувалася не на зміну соціально-економічної формації, а насправді, мабуть, планувалась такою. Весь процес краху соціалістичної системи і Радянського Союзу за основними подіями можна поділити на 6 етапів, починаючи від проголошення у квітні 1985 р. курсу на прискорення соціально-економічного розвитку і завершуючи серпневим путчем 1991 р.

Мета вивчення цієї теми – здійснити аналіз процесу радикального зламу і заміни старих суспільних структур новими, розпаду Радянського Союзу як унітарної держави; зясувати принципові помилки, яких припустився М. Горбачов як ініціатор перебудови.

План


  1. Причини і суть кризових явищ у політичному, економічному і духовному житті СРСР і України.

  2. Проблеми і наслідки перебудови в Україні.

  3. Прийняття Декларації про державний суверенітет (16.07.1990). Акт проголошення незалежності України (24.08.1991).

  4. Основні етапи і статистичні показники розвитку незалежної України.

  5. Об’єктивні та суб’єктивні чинники листопадових подій 2004 р.

Розглядаючи перше питання, радимо звернути увагу на суперечливість і драматичність перебудовчих процесів, що полягали у намаганні партійного керівництва виправити лише окремі деформації радянського суспільства. У другому питанні осмислення вимагають проблеми, які свідчать про упущення і прорахунки "архітекторів" перебудови: відсутність чіткої узгодженої концепції реформування, слабкість реформаційного ядра у партії, вузькість соціальної бази для поглиблення реформ. Але не слід забувати і про позитивні наслідки перебудови: демократизація, гласність, зміни у політичній системі тощо.


Аналіз третього питання має підвести студентів до розуміння взаємодії внутрішньополітичних і міжнародних факторів у процесі здобуття Україною незалежності. Пропонуємо ознайомитися з двома політичними документами: Декларацією про державний суверенітет та Актом проголошення незалежності України і дати їм історичну оцінку.

Основні показники розвитку сучасної України розглядаються за матеріалами періодичної преси та статистичними довідниками.

Радимо замислитися над такими питаннями:

а) причини краху командної системи управління економікою;

б) криза на верхніх щаблях політичного керівництва країною;

в) піднесення національного руху;

г) народження незалежної України;

д) успіхи і прорахунки державотворення;

є) чи є альтернатива нинішньому економічному і політичному курсу в Україні?
Крім зазначених підручників, для з’ясування питань необхідно скористатися документами на ст. 415–419; 425–429; 438–444 (Історія України. Документи. Матеріали. – К., 2001.), розглядаючи їх з точки зору важливості для історичної долі України.

Тема 25. Українська діаспора у світі

Мета вивчення теми – з’ясувати глибинні причини і наслідки української еміграції.

Характеризуючи першу хвилю еміграції (до початку Першої світової війни), необхідно підкреслити, що виїзд здійснювався із західних областей України. Трудова українська еміграція відіграла велику роль у господарському розвитку країн північної та Латинської Америки.

Розглядаючи другу, міжвоєнну (політичну) хвилю еміграції, варто наголосити на втратах від цього Української держави, на складностях працевлаштування, на матеріальних, духовних, релігійних проблемах українців на нових місцях проживання. Необхідно також зазначити внесок українців у соціально-економічний і культурний розвиток тих держав, куди вони переселилися.

Вивчаючи східну українську діаспору, потрібно з’ясувати причини переселення, а також соціально-економічні й культурні наслідки як для України, так і для тих місцевостей, що стали для українців другою батьківщиною.


Аналізуючи третю, (воєнну) хвилю еміграції, слід зазначити її особливості, зокрема, виникнення категорії людей, яких названо в науці як "переміщені особи" (ПО). Післявоєнна еміграція (1945–1991 рр.) викликана також політичними причинами; тут слід згадати дисидентський рух.

Необхідно знати параметри основних українських діаспор у світі (враховуючи приблизність кількісних характеристик). Студентам пропонується визначити причини і особливості еміграції на сучасному етапі (1991 – до теперішнього часу), розповісти про зв’язки діаспори з Україною.

Розглядаючи проблему в комплексі, необхідно брати до уваги й моральний її аспект, чисто людський фактор, психологічні складності. Варто з’ясувати роль української діаспори у сучасних соціально-економічних і політичних процесах, що відбуваються в Україні.

Студент має висловити особисте ставлення до проблеми еміграції і дати їй історичну оцінку.

Рекомендована література

Підручники, навчально-методична і довідкова література





  1. *Бойко О.Д. Історія України. Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К., 1999.

  2. Історія України: Тренувальні тестові завдання. - К., 2007.

  3. *Гудзь В.В. Історія України. Підручник для ВНЗ. – К., 2003.

  4. Енциклопедія історії України. – Т. І. – К., 2003; Т. ІІ. – К., 2004; Т. ІІІ. – К., 2006; Т. IV. - К., 2007; Т. V. - К., 2008; Т. VI - К.,2009 (видання триває).

  5. *Історія України. Документи і матеріали. – К., 2001.

  6. *Історія України // За ред. В.А. Смолія. – К., 1997.

  7. Історія України: Новий довідник. Вид. друге. – К., 2006.

  8. Історія України. Документи. Матеріали. - Х., 2009.

  9. *Історія України. Навч.-метод. посібник для семінарських занять. – К., 2006.

  10. *Історія України.: Навч. пос. для студентів неісторичних спеціальностей. – К., 1998.
  11. Василенко С.Д. Історія України. - Одеса, 2008.


  12. Юрій М.Ф. Історія України: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К., 2010.

  13. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К., 2009.

  14. Історія України: Навчально-практичний довідник. - Х., 2010.

  15. *Малий словник історії України. – К., 1997.

  16. Новітня історія України. 1900–2000. – К., 2000.

  17. *Остафійчук В.Ф. Історія України. Сучасне бачення. Навч. пос. Третє видання. – К., 2006.

  18. *Україна в ХХ ст. Збірник документів і матеріалів. – К., 2000.

  19. Греченко В.А. Історія України. Модульний курс: Навчальний посібник для ВНЗ. - Х., 2009.

Література з окремих проблем історії України





  1. Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр.). – К., 2000.

  2. Асмунд А. Розбудова капіталізму. Трансформації в країнах колишнього Радянського блоку: Пер. з нгл. – К., 2003.

  3. Базів В.А. Політичні партії в незалежній Україні. – Л., 1999.

  4. Безсмертя. Книга пам’яті України. 1941-1945. – К., 2000.

  5. Білорус О. Глобалізація і національна стратегія України. – Броди, 2001.

  6. Боплан Г. Опис України: У 2 т. – К., 1990.

  7. Брехуненко В. Богдан Хмельницький. – К., 2007.

  8. Вівчарик М., Карабанов М. Україна етнонаціональна: від етногенезу до суверенної держави. – К., 2003.

  9. Видатні постаті в історії України ІХ – ХІХ ст.: Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети. – К., 2002.

  10. Винниченко В. Відродження нації: У 3-х ч. – Репринтне видання з 1920. – К., 1990-1991.

  11. Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада. – К., 2005.

  12. Гетьмани України. - Х., 2008.
  13. Голод 1921–1923 років в Україні.: Зб. докум. і матеріалів. – К., 1993.


  14. Голод в Україні 1946 – 1947: документи і матеріали. – Київ–Нью-Йорк, 1996.

  15. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1999.

  16. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVІІІ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

  17. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2-х т. – К., 1991.

  18. Етнос. Нація. Держава. Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду / За ред.. Ю. Римаренко. – К., 2000.

  19. Канигін Ю.М. Початок і кінець часів: Новий погляд на історію. - К., 2005.

  20. Історія України: Завдання комплексного контролю для студентів. - К., 2005.

  21. Історія України: Хрестоматія: Навч. пос.: У 2ч. – 2-е вид. – К., 1996.

  22. Руїна. Друга половина ХVІІ ст. – К., 1996.

  23. Касьянов Г., Даниленко В. Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-і роки). – К., 1991.

  24. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Л., 1993.

  25. Костюк Т.Й. Про значення зовнішньої торгівлі для економіки України // Торгівля і ринок України: тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. – Донецьк, 1998.

  26. Крижановська О.О. Поміщицькі селяни Правобережної Україеи у 30-50-х рр. ХІХ ст.: умови життя, суспільно-політичний світогляд, соціальний темперамент. - К., 2008.

  27. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1933 рр.). – К., 1999.

  28. Кучма Л.Д. Україна – не Росія. – М., 2004.

  29. Липинський В. Релігія і церква в історії України. – К., 1995.

  30. Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва.– Л., 1991.

  31. Нагаєвський І. Історія української держави ХХ ст. – К., 1994.

  32. Нариси з історії українського національного руху. – К., 1994.

  33. Нариси історії Закарпаття: У 2-х т. – Ужгород, 1993.
  34. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. – К., 2003.


  35. Півторак Г.П. Походження українців, росіян, білорусів. – К., 2001.

  36. Полоська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. – К., 1993.

  37. Потульницький В.А. Україна і всесвітня історія: Історіософія світової та української історії ХVІІ-ХХ ст. – К., 2002.

  38. Розвиток України в регіональній перспективі: політичні, економічні, соціальні проблеми регіоналізації. – К., 2002.

  39. Реєнт О. Україна в імперську добу. – К., 2003.

  40. Саган Н.О. Україна моя. Ми бережемо пам’ять про подвиги твоїх героїв. – К., 2004.

  41. Сергійчук В. Етнічні межі і державні кордони України. – К., 2000.

  42. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея ХVІІ – ХVІІІ століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997.

  43. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999.

  44. Ткаченко Г.С. Великая Отечественная война в кривом зеркале манипуляторов сознания. - К., 2009.

  45. Толочко П. Украина: государство или страна? - К., 2008.

  46. Україна та Росія: проблеми політичних і соціокультурних відносин. – К., 2003.

  47. Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії. – К., 2003.

  48. Конституція України. Прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996. – К., 1997; - Закон України „Про внесення змін до Конституції України”, № 2222-ІV від 08.12.2004 р.

  49. Українські ліві: між ленінізмом і соціал-демократією / За ред.. О.Гараня, О.Майбороди. – К., 2000.

  50. Усі видатні постаті історії України. – Х., 2007.

  51. Чупин Г.Т. Предистория и история Киевской Руси, Украины и Крыма. - 2010.

  52. Українські політичні партії кінця ХІХ-початку ХХ ст. Програмові і довідникові матеріали. – К., 1993.

  53. Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К., 1997.

  54. Шиловцев Ю.В. Ми перемогли! Ми переможемо!. – К., 2005.

  55. *Шип Н.А. Етимологія і семантика терміна «Русь» - К., 2002.


  56. *Шип Н.А. Суспільно-політичне і духовне життя українців у складі Російської імперії (ХІХ ст.) – К., 2004.

  57. *Шип Н.А. Україна-Русь у міжнародній торгівлі (ІХ-ХІІІ ст.). – К., 2007.

  58. Шляхами перемоги (1941–1945 рр.): Методичні поради. – К., 2003.

  59. Щербак Ю.М. Україна: виклик і вибір: Перспективи України в глобалізаційному світі ХХІ ст. – К., 2003.

  60. Щокін Г. Закони соціального розвитку і управління. - К., 2006.

  61. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К., 1997.

  62. Яневський Д. Загублена історія втраченої держави. - Х., 2009.





 Література, що є в наявності в бібліотеці Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі