vchilka.in.ua 1
Модуль 1.


Провідні країни Європи та США в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст.
Тема1. ФРАНКО-ПРУССЬКА ВІЙНИ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ

(2,5 год.)
П л а н.

1. Загострення франко-прусських протиріч після Празького миру.

2. Дипломатична ситуація напередодні війни. “Емська депеша “.

3. Позиція європейських країн під час війни. Франкфуртський мир.

4. Союз трьох імператорів.

5. Франко-німецькі відносини у першій половині 70-х ХІХ ст. Воєнна тривога 1875 року.
Джерела та література

Основна

Джерела

Бисмарк О. Мысли и воспоминания. В 3-х т. – М., 1940-1941.

Международные отношения и внешняя политика СССР: Сборник документов / 1871-1957 гг./. – М., 1957.

Сборник договоров России с другими государствами. 1856-1917. – М., 1952.

Хрестоматия по новой истории / под ред. А.И. Молока и др. Ч. ІІ (1870-1918). – М., 1953.

Юровская Е.Е. Практикум по новой истории. 1870-1917 / 3-е изд. – М., 1979.

Загальні праці та довідкові видання

Дебидур А. Дипломатическая история Европы : В 2-х т. Т. 2. – М., 1947.

Дипломатический словарь. Т. І-ІІ. / главный ред. А.Я. Вышинский. – М., 1950.

Дипломатический словарь. Т. I-III. / главный ред. А.А. Громыко. – М., 1984.

История дипломатии / 2-е изд. Т.1. – М., 1959.

Киссенджер Г. Дипломатия. – М., 1997.

Новая история стран Европы и Америки. Начало 1870-х годов – 1918 / под ред. Григорьевой. – М., 2001.

Тейлор А.Дж.П. Борьба за господство в Европе. 1848-1918. – М., 1958.

Ревякин А.В. История международных отношений в новое время. Учебное пособие. – М., 2004.

Додаткова

Монографії

Антюхина-Московченко В.И. Третья республика во Франции. 1870-1918 . – М., 1986.

Борисов Ю.В. Русско-французские отношения после Франкфуртского мира 1871-1875 гг. – М., 1951.


Ерусалимский А.С. Бисмарк, дипломатия и милитаризм. – М., 1968.

Кареев Н. История Западной Европы. Новое время. Т.VI. – СПб., 1909.

Киняпина Н.С. Внешняя политика России второй половины ХIХ века. – М., 1974.

Палмер А. Бисмарк. – Смоленск, 1997.

Манфред А.З. Внешняя политика Франции 1871-1891. – М., 1952.

Ротштейн Ф.А. Две Прусские войны. – М-Л, 1945.

Ротштейн Ф.А. Из истории прусско-германской империи. – М.-Л., 1948.

Ротштейн Ф.А. Международные отношения в конце XIX века. – М.-Л, 1960.

Чубинский В.В. Бисмарк. Политическая биография. – М., 1988.

Нарочницкая Л.И. Россия и отмена нейтрализации Черного моря. 1856-1871 гг.: К истории Восточного вопроса. – М., 1989.

Статті

Виноградов К.Б. Бисмарк, европейская дипломатия и общественность //Новая и новейшая история (НиНИ). – 1985. – № 1.

Виноградов В. Н. Канцлер А. М. Горчаков: триумф в Лондоне и черные дни в Берлине // НиНИ. – 2003. – №.2,3.

Ефремова Н.П. “ Военная тревога” 1875 года // Вопросы истории (ВИ). – 1980. – № 3.

Никитин С.А. Нота А.М. Горчакова об отмене условий Парижского мира и русская общественность // Проблемы общественно-политической истории России и славянских стран. – М., 1963.
Методичні рекомендації

При розгляді першого питання насамперед потрібно визначити геополітичні наслідки об’єднання північно-німецьких територій під гегемонією Пруссії. Далі слід з’ясувати причини погіршення франко-пруських відносин. Необхідно висвітлити суть “люксембурзької проблеми” та її вирішення на Лондонській конференції 1867 року, охарактеризувати зусилля французької та прусської дипломатії щодо пошуку надійних союзників. Окремо варто зупинитися на порушенні Бісмарком умов Празького миру (нав’язування південно-німецьким державам Митного союзу, відмова від проведення плебісциту у Північному Шлезвігу) та реакції Парижу на його дії.

Наступне питання вимагає з’ясування того, чому до війни прагнули як Франція, так і Пруссія, які внутрішні і зовнішні мотиви спонукали Париж і Берлін до взаємної ескалації напруги у міждержавних стосунках. Необхідно визначити причини зовнішньополітичної ізоляції Франції в кінці 70-х рр. ХІХ ст., охарактеризувати курс бісмарківської дипломатії в цей час. Вельми важливим є детальне висвітлення у хронологічній послідовності перебігу франко-прусських переговорів у справі успадкування іспанського трону. Неможливо також залишити поза увагою роль Бісмарка у назріванні конфлікту, його маніпуляції зі змістом Емської депеші, що стало приводом до проголошення війни.


Розкриття третього питання передбачає аналітичний огляд зовнішньополітичних пріоритетів провідних європейських країн в час франко-прусської війни. Із загальної панорами міжнародних відносин потрібно виокремити факти, які чітко пояснюють нейтралітет Англії, Росії, Австро-Угорщини, Італії у збройному конфлікті між Францією та Пруссією. Проте, досліджуючи перипетії дипломатичних переговорів, доцільно з розпливчастої риторики декларацій та заяв виділити положення, які засвідчують прихильність чи антипатію певної держави до ворогуючих сторін. Обов’язково слід простежити еволюцію позицій європейських країн (особливо Англії та Росії) внаслідок військових успіхів прусської армії. Зрештою, необхідно вказати, як послабленням могутності Франції скористалися інші держави для задоволення власних національних інтересів. Варто попередньо ознайомитися з біографією канцлера А.М. Горчакова, визначити його підходи та методи вирішення зовнішньополітичних завдань, з’ясувати перспективні цілі діяльності російської дипломатії в цей час. Характеристика циркулярної ноти Горчакова вимагає детального текстуального аналізу документа, де слід звернути особливу увагу на зміст і форму викладу російських вимог. Далі необхідно розкрити передумови скликання Лондонської конференції 1871 року, її роботу та результати досягнутих домовленостей. Потрібно дати оцінку Лондонській конвенції з точки зору зовнішньополітичних інтересів та прагнень Росії. Необхідно окреслити основні віхи франко-прусських переговорів про перемир’я та положень Версальського прелімінарного договору. Обов’язковим є постатейне розкриття змісту Франкфуртського договору, порівняння їх з попередніми домовленостями. Важливо сформувати власну думку щодо характеру Франкфуртського миру, та як він позначився на подальшому розвитку франко-німецьких відносин.

Підготовка до четвертого питання вимагає визначення ролі і місця новоствореної Німецької імперії в колі великих європейських країн після франко-пруської війни. Потрібно дати характеристику дипломатичної тактики Бісмарка та далекосяжних цілей його зовнішньої політики. Окремо варто зупинитися на “російському факторі” в стратегії “залізного канцлера”. Також необхідно детально розкрити плани Бісмарка про можливість воєнно-політичного партнерства з Англією, простежити його дипломатичні контакти з лондонським урядом. Слід зосередити увагу на взаємовідносинах між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Росією. Необхідно докладно обґрунтувати передумови й причини зовнішньополітичного зближення кожної з названих країн. Аналізуючи зустрічі Вільгельма ІІ, Олександра ІІ та Франца-Йосифа під час взаємних візитів у 1873-1874 рр., бажано систематизувати результати переговорів між ними та їх дипломатами, з’ясувати, в чому збігалися інтереси трьох імператорів. Насамкінець треба провести дослідження тексту Шенбрунської угоди та зробити висновки щодо значення та перспектив Союзу трьох імператорів.


Для всебічного висвітлення останнього питання доречним є огляд процесу поступової стабілізації внутрішньополітичного становища у Франції.. Розкриття суті Ельзас-Лотарингійського питання з’ясування геополітичного, стратегічного та економічного значення території Ельзасу та Лотарингії, оцінки становища цих земель в складі Німеччини. Друга частина питання стосується подій навколо чергового загострення стосунків між Францією та Німеччиною. Вона вимагає висвітлення перебігу конфлікту, розпочинаючи від встановлення приводу до воєнної тривоги 1875 року та завершуючи затуханням суперечок під тиском інших країн. Вельми важливим є визначення того, яку мету переслідував Бісмарк, виступаючи ініціатором протистояння. Обов’язково слід окреслити роль преси в нагнітанні напруги у франко-німецьких відносинах. Характеризуючи реакцію Англії та Росії на провокативні дії німецького канцлера, доцільно наголосити на принциповій різниці у поведінці цих держав у 1870 та 1875 роках.
Питання та завдання для самоконтролю.


  1. З’ясуйте зміст понять “депеша”, “нота”, “конвенція”, “нейтралітет”, “прелімінарний договір”, “контрибуція, гегемонія”, “анексія”, “реванш”, “статус кво”.

  1. Поясніть позицію Англії та Росії під час франко-прусської війни.

  2. З’ясуйте зовнішньополітичні причини поразки Франції у війні.

  3. Охарактеризуйте політико-територіальні зміни в Європі внаслідок франко-прусської війни.

  4. З’ясуйте, які вигоди сподівалися отримати від Союзу трьох імператорів кожна з держав-учасниць угоди.

  5. Визначте спільні та відмінні риси міжнародної ситуації в Європі напередодні франко-пруської війни та в час воєнної тривоги 1875 року.

  6. Нанесіть на контурну карту територіальні зміни на франко-німецькому кордоні, окресліть межі утвореної Німецької імперії.


Тема 3. ЗАГОСТРЕННЯ БОРОТЬБИ ЗА ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ ПОДІЛ СВІТУ У 70-90-х РОКАХ ХІХ ст.

(2 год.)

План.

1.Англо-російське суперництво в Середній Азії.

2.Англо-французька боротьба за Африку. Константинопольська конвенція 1888 року.

3.Німецька доктрина світового панування. Боротьба навколо проекту Багдадської залізниці.

4.Англо-бурська війна і погіршення англо-німецьких відносин.
Джерела та література

Основна

Джерела

Колониальная политика капиталистических держав (1870-1914) / отв.ред Е.Е. Юровская. – М., 1967.

Ламздорф В.Н. Дневник: 1894-1896. – М., 1991.

Милютин Д.А.Дневник. Т.3. – М., 1950.

Сборник договоров России с другими государствами.-1856-1917. – М., 1952.

Тирпиц фон А .Воспоминания. – М., 1957.

Хрестоматия по истории международных отношений. Вып. II. Африка и передняя Азия. – М., 1972.

Юровская Е.Е. Практикум по новой истории. 1870-1917 / 3-е изд. – М., 1979.

Загальні праці та довідкові видання

Дипломатический словарь. Т.І-ІІ. / главный ред. А.Я. Вышинский. – М., 1950.

Дипломатический словарь. Т. I-III. / главный ред. А.А. Громыко. – М., 1984.

Е.В. Тарле. Сочинения. Т.V. – М., 1958.

История дипломатии / 2-е изд. Т.2. – М., 1959.

Новая история колониальных и зависимых стран / под. ред. С.Н. Ростовского и др. – М., 1949.

Новая история стран Европы и Америки. Начало 1870-х годов – 1918 / под ред. Григорьевой. – М., 2001.

Тейлор А.Дип.П. Борьба за господство в Европе. 1848-1918. – М., 1958.

Ревякин А.В. История международных отношений в новое время. Учебное пособие. – М., 2004.

Додаткова

Монографії

Александров В.В. Борьба империалистических держав за раздел Африки (1881-1914 гг.). – М., 1963.

Боев Ю.А. Ближний Восток во внешней политике Франции. – К., 1964.

Бондаревский Г.Л. Английская политика и международные отношения в бассейне Песидского залива (конец ХIХ – начало ХХ века). – М., 1968


Бондаревский Г.Л. Багдадская дорога и проникновение германского империализма на Ближний Восток (1888-1903гг.). – Ташкент, 1955.

Ерусалимский А.С. Внешняя политика и дипломатия германского империализма в конце ХIХ века. – М.-Л., 1948.

Ерусалимский А.О. Германский империализм: история и современность. – М., 1964.

Давидсон А. Сесиль Родс и его время. – М., 1984.

Киняпина Н.С. Внешняя политика России второй половины Х1Х века.-М , 1974.

Манфред А.З.Внешняя политика Франции 1871-1890 гг.-М., 1952.

Никитина И.А. Захват бурских республик Англией (1889-1902 гг.). – М., 1971.

Хальгартен Г. Империализм до 1914 года. Социологические исследования германской внешней политики до Первой мировой войны. – М., 1961.

Юровская Е.Е. Первые империалистические войны. – М., 1963.

Статті

Аннанепесов М.А. Присоединение Туркестана к России: Правда истории // ВИ. – 1989. – № 11.

Ананьич Б.В. Из истории англо-русских отношений на рубеже ХХ столетия // Проблемы истории международных отношений. – Л., 1972.

Бур’ян М. Ласкавий Д. Концесія Дарсі: нафтовий фактор в англо-російському суперництві 1901-1902 рр. // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки. – Київ, 2007.

Виноградов К.Б. Вверх по Нилу… На пути к Фашодскому кризису // НиНИ. – 1998. –№ 5.

Виноградов К.Б., Ю.В.Жданов. Вильгельм П и внешнеполитический курс кайзеровской Германии // НиНИ. – 1988. – № 3.

Виноградов К.Б., О.А.Науменко. На службе британского колониализма: страницы политической биографии лорда Солсбери. // НиНИ. – 1981. – № 1-2.

Давидсон А.Б.,Филатова И.И. Англо-бурская война и Россия // НиНИ. – 2000. – № 1.

Ерофеев Н.А. Англо-французская борьба за Суэцкий канал (1854-1874) // Из истории общественных движений и международных отношений. – М., 1957.

Ерусалимский А.С. Германский империализм и возникновение англо-бурской войны 1899 г. // Из истории общественных движений и международных отношений. – М., 1957.


Морозова Т.Л. К вопросу о финансовой политике царской России в Иране // Международные отношения и внешняя политика СССР. История и современность. – М., 1977.

Рабинович М.Б. Подготовка к вторжению в Трансвааль в конце Х1Х в. // Проблемы истории международных отношений. – Л., 1972.

Туполев Б.М. Кайзеровский военно-морской флот рвется на океанские просторы: конец Х1Х – начало ХХ века. // НиНИ. – 1982. – № 3.

Халфин Н.А. Вторая англо-афганская война (1878-1880 гг.) // ВИ. – 1974. – № 2.

Халфин Н.А. Лорд Керзон – идеолог и политик британского империализма. // НиНИ. – 1983. – № 1.

Цфасман А.Б. Рейхсканцлер Герман Берхард фон Бюлов (1844-1929) // НиНИ. – 1996. – № 3.
Методичні рекомендації

Для повного розуміння першого питання доречно попередньо висвітлити процес завоювання Середньої Азії Росією та Англією, що набрав форм зустрічної експансії. Необхідно з’ясувати місце Афганістану у зовнішній політиці Лондона загалом та російсько-англійських відносинах зокрема. Важливо охарактеризувати британські стратегічні плани протистояння подальшому поширенню російського впливу в регіоні, показати їх зв’язок з антиросійським курсом Англії в Європі. Окремо варто зупинитися на ролі Персії у відносинах російських та англійських колонізаторів. Детально потрібно розкрити “мервський конфлікт” між Росією та Афганістаном, що загрожував перерости в англо-російську війну. Насамкінець доцільно проаналізувати суть компромісу між ворогуючими сторонами, вказати на причини, які спонукали Англію та Росію до примирення. Заслуговують на увагу також англо-російські домовленості щодо розподілу сфер впливу у Памірі.

Розкриття наступного питання передбачає насамперед визначення напрямків колоніальної експансії Франції та Англії на африканському континенті. Далі потрібно вказати регіони зіткнення їх інтересів. Найбільшої уваги заслуговує затяжний конфлікт між Лондоном та Парижем за вплив у Єгипті. Варто окреслити його основні етапи та компромісні рішення (англо-французький фінансовий контроль 1876 року, Константинопольські конвенції 1885 та 1888 років). Вимагають з’ясування суперечності між великими країнами за вплив на територію басейну р. Конго, принципи їх врегулювання на Берлінській конференції 1884 року. Варто також зупинитися на позиції Німеччини в цей час щодо колоніальних проблем. Обов’язково слід з’ясувати причини, перебіг та результати “фашодського інциденту” між Англією та Францією, простежити його відгомін у дипломатичному житті Європи. На завершення треба охарактеризувати зміст англо-французьких угод кінця 90-х рр., що стосувалися розподілу колоніальних володінь у Західній і Центральній Африці, дати оцінку цим домовленостям з точки зору проведення зовнішньополітичних курсів двох країн у європейських справах.


У третьому питанні неможна уникнути розв’язання проблеми переходу побісмарківської дипломатії від європейської до світової політики, наслідком чого стало німецьке захоплення ряду територій в Африці. Необхідно з’ясувати соціально-економічні причини та ідеологічну платформу вступу Німеччини у боротьбу за поділ світу. Доречно з’ясувати, як обґрунтовували пропагандисти експансії право німців на світове панування. Наступним кроком має бути висвітлення змін у позиції Берліна в оцінці значення близькосхідного регіону для німецьких інтересів. Для цього необхідно простежити зближення Німеччини та Туреччини, налагодження військового та економічного співробітництва між цими країнами. Доцільно зробити детальний текстуальний аналіз німецько-турецького договору щодо прокладення Багдадської залізниці, а також охарактеризувати ставлення провідних держав до даної угоди.

Останнє питання передбачає аналіз впливу англо-бурської війни на дипломатію і зовнішню політику європейських країн. Спершу бажано охарактеризувати експансіоністські плани Англії у Південній Африці, відносини між британськими колонізаторами і бурською владою. Обов’язково слід акцентувати увагу на суперництві Англії та Німеччини у цьому регіоні, висвітлити домовленості між ними про розподіл сфер впливу на південному заході “чорного континенту”. Доцільно в загальних рисах окреслити причини, хід та підсумки англо-бурської війни, опрацювати документи, в яких подано опис характеру та методів ведення бойових дій. Водночас необхідно розкрити реакцію європейських урядів та громадської думки провідних країн на агресію Англії. Крім того, слід вказати, як скористалися ситуацією Німеччина та Росія для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. На завершення потрібно виокремити об’єктивні причини та конкретні прояви погіршення англо-німецьких відносин на рубежі ХІХ-ХХ ст.
Питання та завдання для самоконтролю.

  1. Поясніть значення термінів “метрополія”, “протекторат”, “концесія”, “концентраційний табір”.


  2. З’ясуйте причини активізації колоніальної експансії європейських держав у кінці ХІХ ст.

  3. Чи справедливе твердження, що провідні країни йшли на компроміс у колоніальних питаннях заради збереження миру в Європі? Відповідь обґрунтуйте.

  4. Позначте на контурній карті світу орієнтовну лінію Багдадської залізниці, приблизні межі володінь Англії, Франції, Німеччини в Африці та Росії і Англії в Середній Азії. Порівняйте їх з сучасними політичними кордонами.


Тема 4. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА США НАПРИКІНЦІ Х1Х – НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

(2 год.)
План.

1.Панамериканізм і панамериканські конференції. Проголошення доктрини Олні.

2.Загарбання Самоа і Гаваїв. Іспано-американська війна 1898 р. та її наслідки.

3.Докрина Хея “ відкритих дверей та рівних можливостей”.

4.Експансія США в басейні Карибського моря. Доктрина “великої палиці”.
Джерела та література

Основна

Джерела

Колониальная политика капиталистических держав (1870-1914) / отв.ред Е.Е. Юровская. – М., 1967.

Хрестоматия по новой истории / под ред. А.И. Молока и др. Ч. ІІ (1870-1918). – М., 1953.

Юровская Е.Е. Практикум по новой истории 1870-1917. / 3-е изд. – М., 1979.

Загальні праці та довідкові видання

Американский экспансионизм: Новое время / Отв.ред. Г.Н.Севастьянов. – М., 1985.

Дипломатический словарь. Т.І-ІІ. / главный ред. А.Я. Вышинский. – М., 1950.

Дипломатический словарь. Т. I-III. / главный ред. А.А. Громыко. – М., 1984.

Международные отношения на Дальнем Востоке (1870-1945 гг.) / под общей ред. Е.М. Жукова. – М., 1951.

История дипломатии. / 2-е изд. Т.2. – М., 1969.

История США.- Т. ІІ: 1877-1918. – М., 1985.

Киссенджер Г. Дипломатия. – М., 1997.

Новая история колониальных и зависимых стран / под. ред. С.Н. Ростовского и др. – М., 1949.


Новая история стран Европы и Америки. Начало 1870-х годов – 1918 / под ред. Григорьевой. – М., 2001.

Ревякин А.В. История международных отношений в новое время. Учебное пособие. – М., 2004.

Словарь американской истории с колониальных времен до Первой мировой войны / под. ред.. А. Фурсенко. – СПб., 1997.

Эпоха империализма. 1871-1914. – М., 1930.

Додаткова

Монографії

Владимиров Л.С. Дипломатия США в период американо-испанской войны 1898 года. – М., 1967.

Гонионский С.А. История Панамской “ революции “. – М., 1958.

Горелик С.Б. Политика США в Маньчжурии в 1898-1903 гг. и докрина “открытых дверей “. – М., 1960.

Губер А.А. Филлипинская республика 1898 года и американский империализм. – М., 1961.

Зубок Л.И. Империалистическая политика США в странах Карибского бассейна. 1900-1939. – М.-Л., 1948.

Зубок Л.И. Экспансионистская политика США в начале ХХ века. – М., 1969.

Куропятник Г.П. Захват Гавайских островов США. – М., 1958.

Слезкин Л.Ю. Испано-американская война 1898 г. – М., 1956.

Уткин А.Н. Теодор Рузвельт. Политический портрет. – Свердловск, 1989.

Фурсенко А.А. Борьба за раздел Китая и американская доктрина “открытых дверей” (1895-1900 гг.). – М.-Л., 1956.

Юровская Е.Е. Первые империалистические войны. – М.. 1963.

Статті

Ершакович Л.М. Борьба патриотических сил Венесуэлы против империалистической экспансии в начале ХХ века. // НиНИ. – 1979. – № 5.

Кубышкин А.И. Сизоненко А.И. Российский дипломат Р.Р. Розен // НиНИ. – 2003. – №3.

Окунева М.А. Борьба Венесуэлы против империализма США в освещении русских дипломатов и публицистов // Американский ежегодник. – 1977.
Методичні рекомендації.

Перше питання вимагає ґрунтовного з’ясування концептуальної основи панамериканізму. Потрібно охарактеризувати доктрину Монро і показати, як інтерпретувала її зміст дипломатія США для забезпечення економічних і геополітичних інтересів Вашингтона у Центральній та Південній Америці. Водночас доцільно висвітлити ставлення латиноамериканських країн до перспективи тісного співробітництва зі Сполученими Штатами. Окрім того, в центрі уваги мусить бути аналіз роботи перших міжнародних конференцій американських держав. Важливо розкрити далекосяжні плани вашингтонського уряду щодо утворення конгломерату країн під егідою США, причому економічна, політична і військова могутність штатів стала б запорукою їх вирішального голосу у цьому об’єднанні. Слід порівняти ці наміри з практичними здобутками І-IV панамериканських конференцій. Далі слід простежити активне проникнення американського капіталу в економіку країн Латинської Америки, який поступово витісняв звідти британських конкурентів. Доцільно зупинитися на спробі створення англійською дипломатією альтернативної міжнародної організації південноамериканських держав без участі США. Обов’язково треба розкрити безпосередні історичні обставини виникнення та суть доктрини Олні, оцінити її значення для відносин між Вашингтоном та Лондоном.


Наступне питання передбачає висвітлення процесу встановлення контролю США над тихоокеанськими архіпелагами Самоа та Гаваїв. Перш за все слід з’ясувати причини (економічні, геополітичні та ін.) зацікавлення вашингтонської влади даними територіями, простежити її перші кроки, спрямовані на підкорення Гаваїв (договір взаємності) та Самоа (контроль над гаванню Паго-Паго) у 70-х рр. ХІХ ст. Далі варто коротко описати проамериканський переворот 1893 року в Гонолулу та “спільну резолюцію” гавайського і вашингтонського урядів щодо анексії архіпелагу Сполученими Штатами. Характеристика процесу боротьби між Англією, Німеччиною та США у 90-х рр. за володіння островами Самоа передбачає:

– аналіз Берлінського договору про трьохсторонній контроль над Самоа;

– розгляд лондонських домовленостей про передачу Англією Німеччині частини своїх прав на острови;

– оцінку вашингтонської угоди про розділ архіпелагу між Німеччиною та США.

Висвітлення другої частини питання вимагає розгляду військової агресії США проти Іспанії з метою захоплення її колоніальних володінь. Необхідно з’ясувати ситуацію напередодні війни, роль “кубинського фактора” у її розв’язанні. Вкажіть причини швидких перемог американського флоту та армії на театрах бойових дій. Обов’язково потрібно визначити позиції європейських країн під час американо-іспанського конфлікту, охарактеризувати зміст статей Паризького мирного договору та проаналізувати наслідки війни. Слід стисло описати хід боротьби філіппінських повстанців проти американських окупантів. Також доцільно звернути увагу на проблему ратифікації Паризького договору.

У центрі уваги третього питання має бути дослідження зовнішньої політики США на Далекому Сході. Слід з’ясувати коло американських інтересів у цьому регіоні, визначити роль економічного чинника в активізації Вашингтоном дипломатичної кампанії за “відкриті двері” в Китаї. Рекомендуємо здійснити текстуальний аналіз послання Хея, порівняти форму викладу та конкретний зміст американських пропозицій іншим великим державам. Необхідно висвітлити суть відповіді кожної з країн-адресатів (Росія, Англія, Німеччина, Франція, Італія, Японія) на ноту Хея та обґрунтувати їх позиції. Поясніть, чому не пролунало жодного протесту проти декларованого державним секретарем США принципу. Не менш актуальним завданням є визначення того, чому американський уряд у своїй політиці щодо Китаю обрав дипломатичний шлях, а не здійснював збройну інтервенцію.


Для розкриття заключного питання слід спершу вказати стратегічну мету зовнішньої політики США в басейні Карибського моря. Далі бажано докладно висвітлити шляхи та форми експансії в кожному окремому випадку. Розглядаючи американо-кубинські стосунки, необхідно проаналізувати міждержавний договір 1903 року, наголосити на статтях, які засвідчили глибоку залежність Куби від США. Обов’язково треба з’ясувати суть венесуельської “боргової” кризи, охарактеризувати дії вашингтонської дипломатії, спрямовані на залучення Венесуели в сферу впливу Білого дому. Детального вивчення вимагає “панамська проблема”. Потрібно визначити роль США у створенні Панамської республіки, висвітлити їх двосторонній договір, за яким зона панамського перешийку та всі роботи по прокладенню трансокеанського каналу були поставлені під контроль американського уряду. Доцільно простежити відносини між США та Домініканською республікою, Мексикою, зупинитися на ключових принципах зовнішньої політики Вашингтона щодо цих країн (доктрина “великої палиці”, “дипломатія долара”).

Питання та завдання для самоконтролю.


  1. Поясніть значення термінів “марінізм”, “доктрина”, “кондомініум”, “імперіалізм”, “дипломатія долара”.

  2. Проаналізуйте роботу та дайте історичну оцінку результатам IV-ої панамериканської конференції.

  3. Чому суперництво між США та Англією у Південній Америці не переросли у збройний конфлікт?

  4. Ульянов-Ленін назвав іспано-американську війну першою імперіалістичною. Поясніть його думку.

  5. Визначте причини швидкого розширення сфери економічного та політичного впливу США на рубежі ХІХ-ХХ ст.

  6. Позначте на контурній карті світу об’єкти зовнішньополітичної експансії США в цей час.


Тема 5. ДАЛЕКИЙ СХІД У ПОЛІТИЦІ ВЕЛИКИХ КРАЇН.

(2 год.)
План.

1.Проникнення великих країн на Далекий Схід наприкінці Х1Х ст.

2.Окупація Маньчжурії російськими військами. Англо-японський договір 1902 року.


3.Великі країни і російсько-японська війна 1904-1905 рр.

4.Мирні переговори і Портсмутський договір.
Джерела і література

Основна

Джерела

Витте С.Ю. Воспоминания. Т.2. – М., 1960.

Извольский А.П. Воспоминания. – М., 1989.

Колониальная политика капиталистических держав (1870-1914) / отв.ред Е.Е. Юровская. – М., 1967.

Ламздорф В.Н. Дневник, 1894-1896. – М., 1991.

Международные отношения и внешняя политика СССР: Сборник документов (1871-1957 гг.). – М., 1957.

Сборник договоров России в другими государствами. 1856-1917 . – М., 1952.

Хрестоматия по новой истории / под ред. А.И. Молока и др. Ч. ІІ (1870-1918). – М., 1953.

Загальні праці та довідкові видання

Дипломатический словарь. І-ІІ. / главный ред. А.Я. Вышинский. – М., 1950.

Дипломатический словарь. Т. I-III. / главный ред. А.А. Громыко. – М., 1984.

Е.В. Тарле. Сочинения. Т.V. – М., 1958.

История дипломатии. / 2-е изд. Т.2. – М., 1969.

Международные отношения на Дальнем Востоке (1870-1945 гг.) / под общей ред. Е.М. Жукова. – М., 1951.

Новая история колониальных и зависимых стран / под. ред. С.Н. Ростовского и др. – М., 1949.

Новая история стран Европы и Америки. Начало 1870-х годов – 1918 / под ред. Григорьевой. – М., 2001.

Тейлор А.Дип.П. Борьба за господство в Европе. 1848-1918. – М., 1958.

Ревякин А.В. История международных отношений в новое время. Учебное пособие. – М., 2004.

Додаткова

Монографії

Апушкин В.А. Русско-японская война 1904-1905 гг. – М., 1911.

Гальперин А.Янгло-японский союз. 1902-1921 годы. – М., 1947.

История русско-японской войны 1904-1905 гг. – М., 1977.

Нарочницкий А.Л. Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке. 1860-1895. – М., 1956.

Романов Б.А. Очерки дипломатической истории русско-японской войны. 1895-1907 (2-е изд.). – М.- Л., 1955.


Хальгартен Г. Империализм до 1914 года. Социологические исследования германской внешней политики до Первой мировой войны. – М., 1961.

Статті

Балакин В. И. Причины и последствия Русско-японской войны 1904-1905 гг. // НиНИ. – 2004. – №6.

Батуєв Д. Монголія в англо-японському союзному договорі 1902 року і позиція США // Питання нової та новітньої історії. Вип. 2. – 1965.

Дякин В.С. К оценке русско-германского торгового договора 1904 года // Проблемы истории международных отношений. – Л., 1972.

Емец В.А. А.П.Извольский – министр неудачник или реформатор // НиНИ. – 1993. – № 1.

Игнатьев А.В. Последний царь и внешняя политика. // ВИ. – 2001. – № 6.

Сергеев Е. Ю. Русская разведка вначале войны с Японией 1904-1905 гг. // НиНИ. – 2005. – №1.

Тудоряну Н.А. Отношения США и России в начале ХХ века. По российским архивным документам // НиНИ. – 1998. – № 2.

Шилоп С. П. Русско-японская война 1904-1905 гг. И германское военно-морское відомство // НиНИ. – 2004. – №5.
Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання потрібно ознайомитися із загальними рисами суспільно-політичного становища Китаю й Кореї в даний період. Слід також звернути увагу на активізацію зовнішньополітичної експансії Японії, окреслити наслідки японо-китайської війни 1894-1895 рр. для розстановки сил на Далекому Сході. Важливим моментом є визначення причин, які спонукали великі держави до активного проникнення в Китай. Головне завдання полягає у послідовному докладному розкритті процесу поділу Китаю й Кореї на сфери впливу. Тут необхідно простежити зміцнення економічних і політичних позицій Франції на півдні, а Великобританії – в центральних та східних регіонах Піднебесної імперії. Доцільно охарактеризувати російську політику в північних районах Китаю й Кореї та висвітлення німецької військової агресії в провінції Шаньдунь. Попри все, треба з’ясувати ставлення пекінської влади й китайського суспільства до втручання іноземців у внутрішні справи країни.


Наступне питання доречно розпочати зі стислої характеристики повстання іхетуаней, розкрити колективну інтервенцію великих держав у центральний Китай. Далі необхідно висвітлити ситуацію у Маньчжурії, вступ у провінцію російських військових підрозділів. Головну увагу слід зосередити на розкритті дипломатичних перипетій російсько-китайських переговорів щодо виведення царської армії з Маньчжурії. У другій частині питання необхідно, перш за все, визначити зовнішньополітичні завдання та пріоритети Англії та Японії на Далекому Сході. Разом з тим, доцільно наголосити на конкретних обставинах, які викликали до життя англо-японські дипломатичні переговори про укладення військово-політичного союзу. Обов’язково слід зупинитися на альтернативних російсько-японських переговорах у Санкт-Петербурзі (візит Іто) та пояснити, чому не був реалізований проект угоди між Росією та Японією. Основною вимогою є ґрунтовний аналіз статей англо-японського договору 1902 року, в ході якого потрібно вказати на отримані сторонами безпосередні вигоди. Також варто розкрити ставлення інших великих держав до даної угоди та оцінити її роль у розв’язанні російсько-японської війни.

Розкриття наступного питання передбачає чітке виокремлення російсько-японських протиріч у Китаї, а особливо в Кореї наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Характеризуючи передумови війни, особливу увагу слід зосередити на суперництві поміркованої і радикальної течій в політичній еліті як Росії, так і Японії, які виступали відповідно за договірний і військовий шляхи розв’язання корейської та маньчжурської проблем у російсько-японських відносинах. Для всебічного висвітлення питання необхідно коротко описати початок війни та розвиток бойових дій на морі і на суші. Вельми важливо з’ясувати фактичні позиції Англії, США, Франції, Німеччини напередодні конфлікту та простежити їх еволюцію в ході війни. Слід з’ясувати причини, які спонукали Росію прийняти японські умови миру, а Японію – погодитися на початок мирних переговорів. Потрібно охарактеризувати активні дії англійської (нова редакція англо-японського договору) та американської ( посередництво у мирних переговорах, угода Тафт-Кацури) дипломатій у цей час. При висвітленні російсько-японських дебатів у Портсмуті відносно умов мирного договору, необхідно звернути особливу увагу на суперечки навколо японських претензій на о. Сахалін. Актуальним завданням є постатейний аналіз Портсмутського договору. Важливо також узагальнити геополітичні зміни на Далекому Сході в результаті російсько-японської війни, розкрити її наслідки для зовнішньополітичного становища Російської імперії в Європі.

Питання та завдання для самоконтролю


  1. Поясніть зміст понять ”доктрина компенсацій”. “екстериторіальність”, “сепаратний договір”, “політика “вільних рук”.

  2. Розкрийте суть російської політики “мирного” імперіалізму в Маньчжурії.

  3. Охарактеризуйте причини російсько-японської війни.

  4. Визначте основні риси німецької зовнішньої політики на Далекому Сході в кінці ХІХ – на поч. ХХ ст.

  5. Позначте на контурній карті Східної Азії орієнтовну лінію східно-китайської залізниці, приблизні межі сфер впливу Росії, Англії, Франції, Німеччини у Китаї та Росії і Японії в Кореї.