vchilka.in.ua 1
Тема 4. Фінансові послуги торговців цінними паперами та зберігачів


  1. Торговці цінними паперам на ринку фінансових послуг

  2. Ринок послуг зберігачів

  3. Принципи і методи надання послуг Національної депозитарної системи

  1. Торговці цінними паперам на ринку фінансових послуг

В Україні державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР)видала свідоцтво саморегулівних організацій десяти господарським суб’єктам. Згідно з «тогами чинного законодавства, професійні учасники фондового ринку мають бути членами хоча б однієї професійної організації, що має саморегулівний статус (СРО). В Україні до СРО відносяться дві асоціації, що об’єднують учасників інфраструктури фондового ринку. Це:

  1. професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв;

  2. асоціація учасників фондового ринку України;

  3. п’ять фондових бірж;

  4. українська асоціація інвестиційного бізнесу, яка об’єднує різних учасників фондового

ринку;

  1. дві асоціації, які мають торгівельні системи (ПФТС - перша фондова торгівельна система, ПТІС - Південноукраїнська торгівельно-інформаціїна система).

Найпотужнішим об’єднанням торговців цінними паперами є ПФТС, яка виникла у 1995 р. і на 2001 р. включала 71 банк та 122 інвестиційні та брокерсько-дилерські компанії. Торговці цінними паперами можуть надавати послуги з випуску цінним паперів, які передбачають, що емітент доручає торговцю цінними паперами здійснити всі необхідні операції з випуску та продажу цінних паперів цього підприємства. Емітент укладає договір, згідно з яким торговець цінними паперами приймає емітовані цінні папери з метою їх продажу, але при цьому торговець відразу не сплачує емітенту нічого. Таким чином торговець цінними паперами проводить всю підготовчо-оцінювальну роботу на підприємстві, реєструє випуск цінних паперів в ДКЦПФР, а потім вже розміщує цінні папери шляхом відкритої передплати.


Покупці (інвестори) можуть придбати цінні папери у торгівця, який не несе відповідальності за виплату дивідендів та інші права, пов’язані з цим видом цінних паперів. Торговець продає цінні папери не за їх номінальною вартістю, а за їх курсовою вартістю. Залежно від домовленості сторін, частина різниці між номінальною і курсовою вартістю може залишатися торговцю як додаткова винагорода. По мірі реалізації торговець цінними паперами передає емітенту гроші. Нерозміщенні цінні папери повертаються клієнту. Торговець цінними паперами, який проводить розміщення, може викупити весь випуск, або його частину за власні кошти, а потім розповсюдити їх серед широкого кола інвесторів, отримавши свій прибуток за рахунок різниці між ціною придбання у емітента та ціною реалізації інвестора (дилерська операція).

Комісійна діяльність з цінними паперами розглядається як посередницька діяльність торговців цінними паперами, де він виступає за дорученням клієнта та за його рахунок. Торговець цінними паперами укладає з підприємством чи громадянином договір комісії або договір доручення відповідно до якого зобов’язується здійснювати купівлю за кошти клієнта {комітента) або продаж цінних паперів, що належать цьому клієнту (брокерська діяльність). Таким чином, торговець цінними паперами виконує функції брокера, отримуючи комісійну винагороду і приймаючи на себе зобов’язання надання інформації клієнту про курс цінних паперів. Під час здійснення комісійної діяльності з цінними паперами торговці можуть укласти договори на виконання разового замовлення і договори на обслуговування протягом певного проміжку часу. Разовими замовленнями можуть виступати:


  1. посередницькі послуги з купівлі цінних паперів;

  2. посередницькі послуги з продажу цінних паперів;

  3. посередницькі послуги з обміну цінних паперів;
  4. інші посередницькі послуги передбачені чинним законодавством.




Договір на разове замовлення може укладатися тільки на один з видів послуг. Умови розрахунків і проценти комісійної винагороди торговець отримує від клієнта в разі належного виконання договору. З метою виконання договорів комісії, торговець цінними паперами проводить пошук продавців (покупців) необхідних цінних паперів і в разі досягнення згоди, щодо умов купівлі-продажу цінних паперів укладають з потенційними покупцями (продавцями) відповідні договори. Механізм і принципи укладання таких договорів схожі з укладанням договорів при здійсненні торговцем комерційної діяльності з цінними паперами.

Здійснюючи комерційну діяльність з цінними паперами торговець залучає власні кошти, купуючи для себе цінні папери, а потім їх продає, коли курсова вартість підвищиться. Продаж цінних паперів здійснюється торговцем в разі, якщо вартість цінних паперів на думку торговця, досягла свого максимуму, або якщо торговцю потрібні обігові кошти. Торговці цінними паперами різними шляхами (через пресу, WWW) оприлюднюють інформацію про наміри придбати або продати певну кількість цінних паперів за певною ціною і на певних умовах. Потенційні продавці (покупці) узгоджують з торговцями цінних паперів всі параметри майбутньої угоди та підписують договір купівлі-продажу цінних паперів. Торговці цінними паперами, які є членами біржі, або позабіржової торгівельно-інформаційної системи, можуть укладати договори купівлі-продажу з використанням процедур і правил цього організатора торгівлі, що є додатковою гарантією для кожної сторони договору.

Окремим видом послуг торговців цінними паперами є надання послуг зберігача цінних паперів. Депозитарні послуги, різновидом яких є послуга зберігачів, пов’язані не так з торгівлею цінними паперами, як з механізмом обліку прав власності на цінні папери. Згідно із законодавством України, цінні папери можуть зберігатися як в документарній так і в бездокументарній формах. Облік прав власності в документарні іменні цінні папери ведуть спеціальні інститути фондового ринку - реєстратори. Право власності на бездокументарні цінні папери підтверджується виписками з рахунків з цінними паперами, що відкриваються у зберігачів. Рішення про форму випуску цінних паперів приймає емітент. Якщо цінні папери випущені в бездокументарній формі, то будь-які дії з ними можливі тільки через зберігачів.


  1. Ринок послуг зберігачів

Відповідно до закону України 97 р. „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” засновано інститут зберігачів.

Створення національного депозитарію для обслуговування електронного обігу цінних паперів вперше було передбачено указом президента України 94р. „Про електронний обіг цінних паперів у національній депозитарній системі”. Створення національного депозитарію схвалено постановою ВРУ від 22.09.95р. Згідно з концепцією, до системи національного депозитарію повинні належати національний депозитарій та його учасники - локальні депозитарії банків, посередники на ринку цінних паперів, спеціалізовані депозитарні установи (реєстратори), регіональні центри сертифікатних аукціонів.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати депозитарну діяльність лише за умови отримання відповідного дозволу ДКЦПФР. Відповідно до ЗУ „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” 96р. депозитарна діяльність - це діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів та обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами. В цілому законодавством України було наближено існування українського фондового ринку до стандартів міжнародного ринку та розвинених закордонних фінансових ринків.

Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД) заснована в 1996р. професійними учасниками, серед яких зберігачі, депозитарії, реєстратори цінних паперів. ПАРД

- добровільна, недержавна і неприбуткова організація, заснована на засадах рівноправності, вільного виявлення і спільності інтересів їх членів. Основна мета створення ПАРД:

  • сприяння розвитку інфраструктури ринку цінних паперів в Україні;
  • встановлення чесної конкуренції між його учасниками у веденні реєстраторів власників цінних паперів та обліку руху цінних паперів у депозитарній діяльності;


  • відстоювання інтересів учасників ринку цінних паперів;

  • захист прав власників цінних паперів.

Напрямки діяльності ПАРД:

  1. виконання функцій СРО;

  2. інформаційна, методологічна та технічна підтримка членів ПАРД;

  3. здійснення представницьких функцій і захисних інтересів ПАРД та їх членів у державних органах та інших установах;

  4. розроблення і впровадження у діяльність членів ПАРД єдиних норм, стандартів і правил поведінки на фондовому ринку;

  5. утвердження взаємної довіри, надійності, перед платності та ділового партнерства серед членів ПАРД, а також реєстраторів, депозитаріїв та їхніх партнерів;

  6. впровадження системи посередництва і вирішення спорів, що можуть виникати між членами ПАРД, або з третіми особами.

  1. Принципи і методи надання послуг Національної депозитарної системи

Відповідно до ЗУ „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” національна депозитарна система складається з двох рівнів:

  1. нижній рівень - зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів

  2. верхній рівень - національний депозитарій та депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів і здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Структурна схема Національної депозитарної системи







Прямі учасники депозитарної системи здійснюють наступні види професійної діяльності на ринку цінних паперів:

  1. депозитарна;
  2. розрахунково-клірингова;


  3. ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Зберігачами цінних паперів визнаються торговці цінними паперами та комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів та дозвіл на здійснення професійної депозитарної діяльності.

Комерційні банки, які мають дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів і торговці цінними паперами за наявності відповідного дозволу мають право бути зберігачами і проводити за дорученнями власника операції зі зберігання цінних паперів, здійснювати іншу депозитарну діяльність пов’язану з обігом цінних паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Зберігані, для обслуговування обігу цінних паперів, відкривають рахунки у цінних паперах їх власникам - юридичним і фізичним особам (депонентам). Після надання власнику або його представнику необхідних документів та укладення договору, зберігач відкриває рахунок у цінних паперах його власнику. Всі документи, подані для відкриття рахунку повинні бути легалізовані.

Повноваження керуючого рахунком у цінних паперах визначаються у договорі доручення або у договорі комісії. У цьому разі керуючий рахунком повинен мати відповідний дозвіл на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів. Власник, який не призначив керуючого рахунком, здійснює управління рахунком у цінних паперах самостійно чи через надання конкретних повноважень на здійснення певних дій іншій особі шляхом оформлення доручення. Рахунок у цінних паперах депонента не може бути анонімним.

Депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами:

  1. відокремленим;

  2. колективним.

Незалежно від способу зберігання, цінні папери певного емітента ідентифікуються їхнім кодом випуску.

За відокремленим способом зберігання депозитарна установа зобов’язана вести облік цінних паперів із зазначенням ідентифікаційних ознак їхніх сертифікатів (серія, номер). Відокремленим способом можуть зберігатися тільки цінні папери у документарній формі на пред’явника.

За колективного способу зберігання депозитарна установа веде депозитарний облік цінних паперів без зазначення серій, номерів та інших індивідуальних ознак сертифікатів. Цей спосіб зберігання застосовується до випущених у бездокументарній формі та з нерухомими цінними паперами. Для забезпечення зберігання цінних паперів депозитарні установи здійснюють наступні депозитарні операції:


  1. приймання цінних паперів;

  2. зберігання цінних паперів на пред’явника;

  3. збереження сертифікатів знерухомлених іменних цінних паперів;

  4. переміщення, інкасування та транспортування сертифікатів цінних паперів;

  5. передача сертифікатів цінних паперів, які зберігались депозитарною установою;

  6. перевірку цінних паперів на справжність;

  7. інвентаризацію.

Депозитарій відкриває на ім’я зберігача рахунок у цінних паперах, на якому він здійснює облік депонованих цінних паперів. Між зберігачем і депозитарієм в обов’язковому порядку укладається депозитарний договір. Зберігач надає депоненту витяги з його рахунку у цінних паперах:

  1. про стан рахунку;

  2. про операції з цінними паперами цього депонента.

Витяг про стан рахунку є підтвердженням права власності на цінні папери на дату стану рахунку, зазначену у ньому.

Знерухомлення цінних паперів - це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обліку у вигляді залишків на рахунках зберігача цінних паперів або депозитарію.


Етапи знерухомлення:


  1. укладання договору про відкриття рахунку в цінних паперах;

  2. відкриття рахунку у цінних паперах;

  3. приймання розпорядження на знерухомлення цінних паперів або їх сертифікатів;

  4. приймання цінних паперів або сертифікатів по акту приймання передачі;

  5. перевірка цінних паперів або сертифікатів на їхню відповідність вимогам;

  6. депонування цінних паперів або сертифікатів;

  7. зарахування на рахунок у цінних паперах депонента;

  8. видача виписки з рахунку у цінних паперах депонента.

Номінальний утримувач - депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передані за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у національній депозитарній системі. Зберігач зобов’язаний реєструватися номінальним утримувачем у реєстрах прав власників іменних цінних паперів за цінними паперами, переданими його власниками у колективне зберігання, або належать зберігачу на праві власності. Обов’язки зберігача, щодо виконання функцій номінального утримувача в реєстрі власників іменних цінних паперів обумовлюються у договорі про відкриття рахунку у цінних паперах власником цінних паперів, або у додаткових угодах, які є невід’ємною частиною цього договору.

Зберігач, як номінальний утримувач цінних паперів виконує такі функції:

  1. знерухомлює та обліковує на рахунку у цінних паперах депонента належні йому цінні папери;

  2. здійснює облік прав власності на зазначені цінні папери на рахунку у цінних паперах депонента;
  3. підтверджує право власності на належні депоненту цінні папери випискою з рахунку у цінних паперах;


  4. виконує за розпорядженням депонента та на підставі відповідних документів операції з рахунку у цінних паперах депонента;

  5. здійснює за розпорядженням депонента облік обмежень цінних паперів депонента зобов’язаннями щодо обмеження їхнього обігу або блокування;

  6. передає реєстратору або емітенту запити депонента, щодо проведення емітентом операцій з випущених ним цінних паперів, проведення загальних зборів акціонерів та іншої інформації про емітента;

  7. отримує від реєстратора всі повідомлення, щодо корпоративних операцій емітента з цінними паперами.