vchilka.in.ua 1

Державний комітет у справах національностей та релігій

Відповідь на відмову у реєстрації

Голова держкомітету України у справах національностей та релігій пан Ю.Решетніков пояснює відмову у реєстрації УПГКЦ кількома неправдивими аргументами: „Грубо порушують внутрішні настанови (канонічне право УГКЦ...). Таким чином релігійна діяльність зазначених осіб не відповідає як чинному законодавству України, так і внутрішнім настановам Церкви.”

Відповідь: Якщо б ми і грубо порушували канонічне право УГКЦ, то це не є порушенням законодавства України. Тоді з погляду УГКЦ Канонічне право порушували б усі Православні Церкви і всі нехристиянські організації вже тільки тим, що існують. Однак Україна забезпечує релігійну свободу, а не дискримінацію. Церковне право всередині УГКЦ грубо порушує кардинал Л.Гузар і єпископи, з’єднані з ним в його єресях.

Він порушив вчення Св.Письма і Традиції твердженням, що пекло не є вічне.

Він порушив вчення Св.Письма і Традиції схваленням гомосексуалізму

Він порушив вчення Св.Письма і Традиції схваленням віщування і тим, що сам віщує маятником

Він порушив вчення Св.Письма і Традиції ставленням під сумнів Христового Божества

Кардинал Л.Гузар і з’єднані з ним єпископи згідно вчення Св.Письма, Традиції і Божих Законів вже є виключені з Католицької Церкви. Згідно теорії п.Ю.Решетнікова за порушення внутрішніх настанов УГКЦ вони мали б бути і державою виключені з Церкви, і держава мала б відмінити їхню реєстрацію. Реальністю залишається те, що самі себе виключили з Церкви, а наш Синод це тільки оприлюднив. Папа мовчанням взяв під увагу цю болісну реальність.

Ю.Решетніков пояснює, що ми не можемо мати назву УПГКЦ, посилаючись на закон №3 п.5 ЗУ (Про свободу совісті і релігійні організації): „Держава... бере до відома і поважає традиції і внутрішні настанови релігійних організацій...”.


Відповідь: В Україні зареєстровано 5 православних Церков, 4 католицькі Церкви, кілька протестантських Церков, далі 5 об’єднань євреїв, 4 групи мусульман, Свідки Єгови, буддисти, язичники (погани) і т.д. Україна толерує окремі християнські Церкви, але й нехристиянські і не втручається до їхніх внутрішніх настанов і традицій.

Ю.Решетніков втручається до внутрішніх справ УГКЦ і фальшиво цитує ККСЦ кан.19: „...жодне починання не може приписувати собі назву католицького, якщо не одержить згоди компетентної церковної влади”.

Відповідь: Якщо виникає надзвичайна ситуація, коли католицька ієрархія переходить до єресей, то це вирішує не кан.19, але кан.1436 §1: Того, хто заперечує якусь істину, в яку слід вірити на підставі Божественного і католицького віровчення, або бере її під сумнів, або цілком відкидає християнську віру і законно попереджений не опам’ятається, має бути покараний як єретик або відступник великою екскомунікою”.

Кан.19 відноситься до мирян і їх апостоляту, а не відноситься до єпископів, і в жодному випадку не вирішує питання реєстрації Церкви чи її назви. Кан. 19 тільки вирішує питання апостольської діяльності всередині католицької єпархії. Якщо б вірні заснували в якійсь єпархії благодійну організацію чи побожне братство, то можуть надати йому назву „католицьке” тільки з дозволу свого єпископа. Однак цей канон ніяк не стосується назви „Українська Правовірна Греко-Католицька Церква”. УПГКЦ є незалежною релігійною структурою, яка не є частиною УГКЦ. Духовна єдність з Папою, визнання його примату і непомильності є питанням віри (сумління), а не державних законів.

Московський Патріархат, згідно п.Решетнікова, міг би вимагати, щоб в Україні не існувала жодна Церква під назвою „православна”, бо тут є його канонічною територія. Однак реальність є такою, що в Україні є понад 5 православних Церков, а держава їх усіх зареєструвала.

Ю.Решетніков пише: „Такою компетентною церковною владою на своїй канонічні території є іменований чи погоджений Папою Римським правлячий єпископ Католицької Церкви – член колегії єпископів, главою якої є Римський Архиєрей” (кан.49 ККСЦ).


Відповідь: Цитування кан. 49 не має нічого спільного з штучним коментарем п.Решетнікова. Сенс кан.49 є такий: Колегія єпископів, главою якої є Римський єпископ, а членами – єпископи, є суб’єктом найвищої влади над цілою Церквою. Кан.49 нічого не говорить про канонічну територію ані назву „католицький”.

Виймання з канону 49 окремого речення і штучне пояснення канону 19, нікому не дає права стверджувати, що УПГКЦ мусить міняти свою назву.

Тлумачити церковний кодекс ККСЦ, а тим більше ним маніпулювати, не годиться органам державної влади. Це є втручання до внутрішніх справ. Є проявом релігійної дискримінації погрожувати державними карами на підставі фальшивої інтерпретації церковних законів.

Пан Решетніков після нефахового тлумачення і маніпуляції з цитатою вийнятою з кан.19 і кан.49 робить висновок: „Враховуючи викладене, відозви та інші звернення від т.зв. Правовірного Синоду єпископів, представники якого грубо порушують законодавство України та приписи Церкви, розглядатись комітетом не будуть”.

Запитуємо: Хто порушує закони України? Секретар Синоду УПГКЦ, який попросив про реєстрацію нової церковної структури, чи пан Решетніков, який перекручує церковні закони, а до того ж подає їх як державні, і цим допускається злочинної маніпуляції.

Питання: Чому пан Решетніков в процесі законної реєстрації не діє згідно Українського законодавства, але перекручуючи церковне право створює враження, що реєстрація УПГКЦ була б проти Українського законодавства?

Відповідь: За цією маніпуляцією державним комітетом стоїть апостатична ієрархія, яка знає, що як тільки дійде до реєстрації УПГКЦ, то це означає для неї екзистенціальний крах.

Як може пан Решетніков канони ККСЦ застосовувати до єпископів УПГКЦ, священиків, монахів і вірних УПГКЦ, якщо вони юридично не є в підчиненні Гузара, ані єпископам УГКЦ, ані нунцію? Це щось подібне, коли б якась прогресивна фірма замість високоякісної продукції почала випускати браковану. Декілька найвищих керівників цієї фірми відділились би, щоб виготовляти високоякісну продукцію, створили б нову фірму, де якої хотіли б перейти багато працівників з цієї старої. Нова фірма подала б прохання у відповідні інстанції, щоб її зареєструвати. Ці інстанції однак відповіли б: Оскільки це суперечить внутрішнім законам чи, краще сказано, інтересам старої фірми, ми не можемо вас зареєструвати, бо виготовлення якіснішої продукції в даний момент трактується як злочин.


Зрадницька ієрархія має інше вчення та іншого духа, ніж вчення і традиція УГКЦ. Тому що ця ієрархія не хоче добровільно відступити, мусіла створитися нова структура УПГКЦ.

Основним питанням тут є: Чи проповідує Л.Гузар єресі, чи ні?

Відповідь є однозначна: Так, про це свідчить його книга „Бесіди з блаженнішим кард.Л.Гузаром. До постконфесійного християнства”.

Друге питання: Чи єпископи, які з’єднані з єресями кард. Л.Гузара є виключені з Церкви.

Відповідь є однозначна: Так, цю реальність мусить прийняти і пан Решетніков, якщо посилається на Церковні Закони, Традицію і внутрішні настанови релігійних організацій згідно Закону №3 п.5 ЗУ.

Висновок

Згідно законів України наша УПГКЦ мусить бути зареєстрована. Жодного, а тим більше грубого порушення державних законів ніхто з єпископів чи священиків не допустився.

Згідно державних законів дві різні структури не можуть мати однакову назву. Слова „українська” „греко-католицька” маємо спільні, але відрізняємося словом „правовірна” – П.

Єпископи постійного Синоду УПГКЦ

+ Маркіян, ЧСВВ

+ Самуїл, ЧСВВ

+ Ілля, ЧСВВ

+ Методій, ЧСВВ

Львів-Брюховичі, 3.09.2009

Копії:


  • Святішому Отцю Бенедикту XVI

  • Президенту України В.Ющенку

  • Депутатам Верховної Ради України

  • Президенту Росії В.Медведєву

  • Голові Львівської ОДА М.Кмітю



Адреса: Синод єпископів УПГКЦ, вул. Соснова, 3, 79491 Львів-Брюховичі

www.community.org.ua, pidhirci.community@gmail.com