vchilka.in.ua 1

І.П. Ковальчук, проф., д.г.н.,

Т.О. Євсюков, к.е.н.


ГЕОІНФОРМАЦІЙНО-КАРТОГРАФІЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОБЛЕМ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНЬ


Постановка проблеми. В Україні за час реформування земельних відносин близько половини земель державної власності було передано у приватну власність громадянам, перш за все селянам. Цей процес спричинив прояв широкого спектру економічних, політичних, соціальних, адміністративних наслідків, яким поки що важко дати об’єктивну оцінку і вони продовжують залишатися предметом наукових дискусій та досліджень.

Рівень вивченості проблеми. Значний внесок в опрацювання теоретичних засад і досліджень трансформаційних процесів, які відбуваються в господарському комплексі України зробили вчені економісти-аграрії І.С. Будзілович, П.І. Гайдуцький, Б.М. Данилишин, І.Р. Михасюк, Г.Д. Гуцуляк, П.Т. Саблук, М.М. Федоров, В.В. Юрчишин та ін. Глибоко досліджували проблеми раціонального використання та охорони земельних ресурсів, особливо за часів реформування земельних відносин економісти-землевпорядники Д.С. Добряк, О.П. Канаш, Л.Я. Новаковський, А.М. Третяк, А.Д. Юрченко та ін. Обґрунтування правового забезпечення земельної реформи міститься у працях провідних українських вчених у галузі аграрного та земельного права – А.І. Андрейцева, П.Ф. Кулинича, А.М. Мірошніченка, В.В. Носіка, В.З. Янчука та інших. Серед соціологів, які вивчають соціальні проблеми, соціальні негаразди українського села, потрібно відзначити результати досліджень В.І. Тарасенка, О.С. Гончарука, а серед географів – В.О. Джамана, С.І. Іщука, М.Д. Пістуна, В.П. Руденка, О.Г. Топчійова, О.І. Шаблія та ін.

Варто зазначити, що міжнародний досвід дослідження соціальних проблем приватизації (роздержавлення) землі мало чим може допомогти в аналізі та вивченні цієї проблеми в Україні у зв’язку з тим, що у розвинутих країнах Західної Європи та Америки процес набуття прав власності на землю відбувся досить давно, у зовсім інших історичних умовах. Досвід слаборозвинутих країн також малопридатний – надто багато специфічних факторів характеризують теперішню Україну. Водночас варто наголосити, що, за невеликим вийнятком, зарубіжні вчені здебільшого зосереджують увагу на економічних та політичних аспектах аграрних реформ і майже не аналізують соціальні проблеми [1,5,6].


Таким чином, нині існує гостра потреба у проведенні різнобічних досліджень трансформаційних процесів в українському селі з застосуванням технологій геоінформаційного моделювання і картографування. Застосування такого підходу дозволить підвищити об’єктивність оцінювання процесів реформування аграрної сфери та його економічних наслідків, інтерпретації його результатів і наслідків.

Метою статті є виокремлення, дослідження та оцінювання гостроти соціально-економічних проблем в українському селі, виникнення яких зумовлене наслідками реорганізації сільськогосподарських підприємств, приватизаційними процесами та низьким рівнем технічного оснащення, обґрунтування теоретико-методичних засад дослідження зазначених проблем із використанням засобів геоінформаційно-картографічного моделювання з метою створення підґрунтя для оптимального управління земельними ресурсами, пошуку перспективних напрямів соціально-економічного розвитку сільських територій, вирішення соціальних, демографічних та геоекологічних проблем.

Виклад основного матеріалу. Метою розпочатої в Україні 17 років тому земельної реформи було подолання монополії державної власності на землю, запровадження інституту приватної власності, реформування сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на майно і землю. Ці кроки спрямовувалися на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем сільської місцевості.

Безумовно, при реалізації широкомасштабних земельних перетворень на різних етапах було допущено ряд прорахунків, які негативно позначилися на соціально-економічних процесах в суспільстві, зокрема, на жителях сільської місцевості. Не підлягає сумніву той факт, що будь-які зміни у формах власності на землю призводять не тільки до перетворень в економічних відносинах, а й до глибинних змін соціальної структури українського суспільства та зміни соціальної свідомості. Власне, Держава мала регулювати ці трансформаційні процеси. Процеси приватизації та реорганізації на селі зумовили ситуацію, за якої українське село перебуває у певному соціально-економічному стресі, викликаному новизною трансформаційних процесів, зламом існуючого впродовж десятиліть колгоспного та радгоспного способу життя, пошуком нових підходів до вирішення проблем життєдіяльності та спроб зберегти традиційні форми діяльності у новостворених аргоформуваннях ринкового типу.


Аналіз нинішнього стану сільських територій дає підстави стверджувати, що в українському селі незворотного характеру набули кризові явища, поглиблення яких у майбутньому може привести не лише до повного його занепаду, а й до зникнення [1,2]. На наш погляд, можна виділити чотири групи найголовніших проблем, які набули надзвичайної гостроти за часів реалізації земельної реформи: екологічні, економічні, соціальні та правові. Зазначені проблеми притаманні всім без винятку селам, відмінністю є лише гострота прояву цих проблем.

Безсумнівно, що земельна реформа мала певну соціальну спрямованість. За обсягом і змістом перетворень, здійснених у процесі її реалізації було досягнуто багато, зокрема: кардинально змінилися відносини власності на землю (50,3% земель держави передано у приватну власність), набула змін структура землеволодінь та землекористувань в аграрній сфері, запроваджено плату за землю, орендні відносини, купівлю-продаж земельних ділянок, їх дарування, міну. Мільйони громадян безоплатно одержали земельні ділянки із земель державної власності.

Однак, крім позитиву, реформування відносин зумовило загострення протиріч, зростання соціальної напруги. Поглянемо детальніше на особливості кожної з виділених груп проблем українського села.

Екологічні проблеми. Вони й раніше були доволі гострими, а останні роки ще більше посилилися, зокрема: 1) продовжують розвиватися деградаційні процеси у ґрунтовому покриві, зокрема ерозійні (водна, вітрова), осолонцювання, засолення ґрунтів, зниження вмісту гумусу, підвищення рівня кислотності тощо; 2) збільшуються площі забруднених ґрунтів (біологічно, хімічно, радіонуклідами, важкими металами, пестицидами тощо); 3) зростає число випадків порушення екологічних вимог до використання земельних, водних та лісових ресурсів; 4) зберігається надмірна сільськогосподарська освоєність та розораність території; 5) спостерігається повсюдне недотримання сівозмін та порушення схем (проектів) організації території; 6) не здійснюються роботи з охорони земель та відтворення родючості ґрунтів; 7) у структурі посівних площ залишається значною частка деградованих і малопродуктивних земель; 8) збільшується кількість порушень, які стосуються нецільового використання земель; 9) зростає недотримання обмежень господарської діяльності на землях різного призначення.


Економічні проблеми. Головними з них є: 1) порушення пропорцій міжгалузевого обміну і поглиблення диспаритету між цінами на промислову і сільськогосподарську продукцію за рахунок цього відбулося значне зменшення обсягів виробництва аграрної сировини і продуктів харчування, що поступово призвело до занепаду агропромислового комплексу; 2) в Україні значно скоротилися обсяги виробництва сільськогосподарської продукції; 3) майже повністю знищена матеріально-технічна база АПК (розкрадена, зіпсована, застаріла, економічно невигідна при використанні, одержана членами КСП як майновий пай тощо); 4) постійне зростання цін на паливно-мастильні матеріали; 5) відбувся занепад інфраструктури села (якщо раніше дороги (вулиці), системи газо- та водопостачання тощо перебували на балансі колгоспів (радгоспів), то сьогодні місцеві адміністративно-територіальні громади не в змозі за ними доглядати через відсутність коштів); 6) широкого розповсюдження набуло безробіття в селі, яке породжує низку негативних проблем, зокрема соціально-економічного та демографічного характеру; 7) суттєво знизилася продуктивність праці; 8) відбувся тотальний занепад багатьох галузей АПК (тваринництва, бджільництва, свинарства, конярства тощо); 9) дуже слабо розвинута галузь переробки продукції (внаслідок чого товаровиробник постає перед проблемою збуту виробленої продукції); 10) погіршання якості або цілковита втрата меліорованих земель, зумовлена знищенням обладнання меліоративних систем, виведенням з ладу дренажних елементів тощо.

Соціальні проблеми. Вони багатоаспектні: 1) земельна реформа не враховувала менталітет і культуру селян; 2) у процесі приватизації земель «забули» про молодь; 3) молоді люди не можуть реалізувати себе в селі, вони змушені мігрувати до економічно-розвинутих регіонів чи країн; 4) в селі залишається дуже мало молоді, зменшується чисельність працездатного населення; 5) зникли (зникають) об’єкти соціальної інфраструктури: школи, дитячі садки, лікарні, будинки культури, музичні школи, бібліотеки тощо (внаслідок зменшення чисельності проживаючих людей та через небажання молодих фахівців іти працювати в село лікарем, вчителем, вихователем, бібліотекарем. Крім того, зазначені заклади до проведення земельної реформи перебували на балансі колгоспів (радгоспів), а сьогодні вони належать місцевим та районним громадам, які не в змозі їх утримувати); 6) зростання алкоголізму (замість зниклих культурних та просвітницьких зросла кількість магазинів та грально-розважальних закладів); 7) відбулося підвищення рівня захворюваності населення; 8) різко знизився рівень народжуваності; 9) відбувається старіння населення, обезлюднення малих поселень, зникнення сіл.


Правові проблеми. Головними серед них вважаються: 1) недосконала система державних гарантій прав на земельні ділянки та іншу нерухомість, яка призводить до випадків виникнення права власності на одну і ту ж земельну ділянку у кількох власників, що породжує цілу низку соціально-економічних проблем, знижує інтерес інвесторів до української економіки; 2) недостатнє правове та методичне забезпечення земельної реформи породжує низку недоліків, зокрема і в частині справляння плати за землю, що призводить до суттєвих втрат надходжень до місцевих та державного бюджетів.

За період незалежності України було ухвалено більше 900 Законів, та прийнято понад 4 тисячі нормативних актів, в яких прямо чи опосередковано розглядаються певні аспекти державної аграрної політики. Упродовж цього часу практично не здійснювалися землеохоронні заходи і, відповідно, відчутними стали негативні наслідки. Через суперечливість законодавства так і не реалізувалися у практичній площині еколого-соціальне спрямування земельної реформи та положення Конституції щодо визначення людини у якості найвищої соціальної цінності. Відчутною залишається недосконалість системи нормативно-правової бази щодо науково-обґрунтованого, екологічно та економічно доцільного використання земель в умовах наявності мільйонів дрібних землевласників [4,5]. Зокрема, це стосується складної і важливої проблеми використання деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель [3].

Аналіз сучасного українського земельного законодавства дозволяє зробити висновок про його достатньо високу соціальну спрямованість – воно максимальною мірою орієнтоване на задоволення інтересів працівників села. В той же час, практична реалізація реформ показала наявність значного розриву між існуючою теоретико-правовою базою реформування та реальним її впровадженням. Наслідком є недотримання прав власників земельних часток і майнових паїв. Ці порушення формують викривлений образ реформ і не сприяють схвальному ставленню населення до земельної реформи та участі в її реалізації [6].


Отже, можна стверджувати, що за своїм змістом земельна реформа призвела до рішучих соціально-економічних перетворень в АПК, що передусім стосується утвердження приватної власності на землю, розвитку орендних відносин на селі, підприємницької діяльності. Проте породжені кризові явища продовжують набирати обертів та незворотного характеру.

В сьогоднішньому українському селі надзвичайно гострими є соціальні, (алкоголізм, зростання рівня захворюваності, зниження народжуваності, старіння, зменшення чисельності працездатного населення, низька частка молоді, обезлюднення малих поселень тощо), економічні (безробіття, низька продуктивність праці і врожайність, нерозвиненість галузі переробки продукції, занепад тваринництва та ін.) та екологічні (деградація, виснаження ґрунтів тощо) проблеми.

Перед сучасною наукою, як і всім українським селом, стоять важливі завдання трансформації землекористування таким чином, щоб, з одного боку, підвищити продуктивність сільського господарства, повністю задіяти наявний працересурсний потенціал села, створити умови для притоку молоді до села, зменшити рівень соціальної, демографічної та екологічної напруги, а з іншого – зупинити процеси деградації ґрунтів, активізувати ґрунтовідновну та ґрунтоохоронну діяльність, раціоналізувати структуру угідь, поліпшити екологічний стан водних ресурсів, зупинити деградацію малих річок тощо.

У нинішніх умовах вирішення зазначених проблем, на наш погляд, передусім потребує їх глибокого дослідження засобами геоінформаційно-картографічного моделювання. Використання ГІС з метою дослідження та моделювання трансформаційних процесів у землекористуваннях сільських громад (сільрад, агроформувань ринкового типу) має стати дієвим інструментом управління земельними ресурсами, дозволить вирішувати соціальні, демографічні, природоохоронні, розселенські проблеми, оптимізувати територіальну структуру органів місцевого самоврядування, підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва.


На нашу думку, алгоритм дослідження соціально-економічних проблем та стану землекористувань засобами геоінформаційно-картографічного моделювання має включати такі етапи:

– постановка мети і завдань дослідження;

– розробка концепції дослідження;

– формування інформаційної бази, підбір системи методів, придатних для вирішення поставлених завдань;

– підбір програмного забезпечення, необхідного для вирішення завдань створення картографічних та геоінформаційних моделей стану і динаміки землекористувань та процесів, що в них відбуваються;

– збір інформації про модельні землекористування (плани внутрігосподарського землеустрою землекористувань, топографічна основа, аерокосмічні знімки, статистичні дані тощо);

– створення електронної основи (моделі рельєфу) на територію об’єкту дослідження;

– збір інформації про стан землекористувань, їхні земельні, матеріально-технічні, трудові, інші ресурси, економічний розвиток, соціальні та екологічні проблеми;

– проведення польових досліджень сучасного стану модельних землекористувань, економічних, соціальних та екологічних проблем;

– узагальнення результатів досліджень, побудова серії картографічних моделей стану і динаміки сільських землекористувань, рівня їхнього економічного і соціального розвитку, поширення несприятливих деградаційних процесів, соціальних негараздів тощо;

– обґрунтування системи оптимізаційних заходів і рекомендацій, спрямованих на покращання стану і функціонування землекористувань, вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем;

- моніторинг наслідків запровадження рекомендацій і пропозицій.

Власне, створення та використання геоінформаційних моделей (насамперед картографічних) дозволяє здійснювати глибокий аналіз сучасного стану сільських поселень України, рівня їхнього соціально-економічного розвитку, досліджувати трансформаційні процеси у землекористуванні, розробляти серії оціночних і прогнозних електронних карт працесурного і земельноресурного потенціалу, соціальних та економічних проблем розвитку аграрного землекористування, деградаційних процесів у ґрунтах, які суттєво знижують якість земельних ресурсів та продуктивність сільськогосподарських угідь, розробляти прогнозні матеріали та рекомендації, спрямовані на вирішення соціальних, економічних і природоохоронних проблем.


Висновки. 1. Нині в українському селі загострилися проблеми соціально-економічного характеру. У цих умовах набувають актуальності питання, спрямовані, передусім, на обґрунтування теоретико-методичних засад геоінформаційно-картографічного моделювання стану землекористування для умов сільських рад, глибокого аналізу трансформаційних процесів у сільській місцевості з метою створення схем ефективного управління цими територіями, раціонального землекористування.

2. У структурі комплексних досліджень проблем сучасного українського села чільне місце повинні займати проблеми оптимізації землекористувань, пошуки шляхів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, вирішення соціальних, демографічних, культурологічних та екологічних проблем.

3. Потужними засобом дослідження охарактеризованих проблем є картографічне моделювання, базоване на використанні технологій і потенціалу географічних інформаційних систем.

4. Методологію таких досліджень необхідно розпочинати з вибору модельних обєктів – територій землекористувань сільських рад. В наших дослідженнях обєктами обрано землекористування сіл Велика Снітинка (Фастівского району) та Пшеничне (Васильківського району) Київської області, а також село Бусовисько (Самбірського району) Львівської області.


Література

1. Гончарук О.С., Марусов А.Ю., Осташко Т.О. Соціальні проблеми реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств. – К.: Центр соціальних експертиз і прогнозів Ін-ту соціології НАНУ, 2000. – 108 с.

2. Економічні та соціальні проблеми розвитку сільського господарства України в сучасних умовах: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.07.02 / В.П. Рябоконь; Ін-т аграр. економіки УААН. – К., 2001. – 38 с.

3. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання / Д.С. Добряк, О.П. Канаш, Д.І. Бабміндра, І.А. Розумний – К.: Урожай, 2007. – 464 с.


4. Мірошниченко А.М., Юрченко А.Д. Соціально-економічні та правові аспекти мораторію на відчуження приватних земель сільськогосподарського призначення // Бюлетень Міністерства юстиції. – 2006. – № 12. – С. 59-75.

5. Носік В.В. Соціально-економічні та правові аспекти здійснення земельної реформи в Україні й інших державах європейської орієнтації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2004. – № 56-59. – С. 18-21.

6. Соціальні проблеми реформування земельних відносин в Україні: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.04 / О.С. Гончарук; НАН України. Ін-т соціології. – К., 2002. – 19 с.