vchilka.in.ua 1

ЖИТТЄВИЙ ЛІТОПИС ПРОФЕСОРА

ІВАНА МИКОЛАЙОВИЧА БОБЕРСЬКОГО

Мелех Роман, Парійчук Іван

Львівський національний університет ім. Івана Франка

Львівський державний інститут фізичної культури


Анотація. У статті представлено важливі дати біографії та творчого шляху фундатора української системи тіловиховання професора Івана Боберського.

Ключові слова: український спортивно-гімнастичний рух, персоналії історії українського спорту, Іван Боберський.

Аннотация. Мелех Р., Парийчук И. Жизненная летопись професора Ивана Николаевича Боберского. В статье представлены биографические ведомости даты творческого пути одного из фундаторов украинской системы физического воспитания профессора Ивана Боберского.

Ключевые слова: украинское физкультурно-спортивное движение, персоналии в истории украинского спорта, Иван Боберский.

Annotation. Roman Melekh, Ivan Pariychyk. The life of doctor Ivan Boberskiy. Biographic data and facts of life of one of the founders of Ukrainian system of physical education professor Ivan Boberskiy are presented in this article.

Кеу words: Ukrainian sport-gymnastic movement, persons of the history of Ukrainian sport, Ivan Boberskiy.


Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. 130-літній ювілей одного із фундаторів спортивного-гімнастичного руху України Івана Боберського спонукає до ґрунтовного й детального осмислення усього життєвого шляху цієї унікальної постаті. Наш аналіз базувався на ґрунтовному вивченні матеріалів західноукраїнської періодики початку ХХ століття та опрацюванню усього масиву нагромадженої в останні роки наукової літератури (Винничук О., Вацеба О., Приступа Є., Трофимяк Б., Андрухів І. тощо) [1-3].

Дослідження здійснювалося відповідно до теми 1.1.4 “Історико-методологічні засади розвитку української фізичної культури” Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр. Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України з номером державної реєстрації 0102U002641.


Метою даної роботи було здійснити детальний життєпис важливих дат біографії та творчого життя фундатора української системи тіловиховання професора Івана Боберського.

Основні результати дослідження подано у вигляді хронологічного переліку.

14.08.1873 - у селі Доброгостів у сім’ї греко-католицького священика Миколи Івановича Боберського народився первісток - син Іван. Історія цього села бере відлік із VI століття. Ще за часів грецького та цареградського царя Юстиніана заклав Доброгостів адмірал його флоту. Сьогодні в цьому селі розташований один із найкращих футбольних стадіонів у Львівській області.

17.08.1873 - охрещений Іван Боберський у парафіяльній церкві Святого Миколая у селі Доброгостiв, Дрогобицького повiту, Самбірського округу. Охрестив та миропомазав Дрогобицький декан та парох у Стебнику отець Василь Гапанович. Назвали хлопчика Іваном на честь дідуся Івана, який був 30 років війтом у селі Хащів, Жукотинського деканату, Турківського повіту.

1879-1883 - здобуває початкову освіту у Народній школі міста Самбора.

1883-1891 - навчається у восьмирічній Самбiрськiй гімназії, яка створена у 1773 році.

08. 1891 - у Львові винаймає кімнату на вул. Чарнецького, 26 (сьогодні це вул. Винниченка).

1891-1895 - студент філософського факультету Львівського університету.

17.07.1892 - бере участь в установчих зборах українського гімнастичного товариства Сокіл в Народному Домі ( вулиця Театральна, 22 ). На зборах переважала академічна та реміснича молодь Львова.

1895-1897 - продовжує вивчати німецьку філологію в університеті міста Грац ( Австрія ).

1897-1898 - навчається на однорічних державних курсах у Відні, де здобув фах - вчителя фізичного виховання.

14.08.1898 - 25-лiття відзначив у селі Ваньовичі, Самбiрського повіту в колі своєї родини: батька - Миколи Івановича, мами - Анни Іллівни, бабусі - Юліани із Паславських та п’яти братів i двох сестер.


1898-1899 - за кошти батька, засновника товариств «Тверезості» та “Просвіти” у Самбірському i Старосамбiрському повітах вивчає системи фізичного виховання у Чехії, Німеччині, Швеції та Франції.

літо 1899 - повертається в Галичину, відвідує батьків та допомагає братові Олексі підготуватися до вступу у Львівський університет.

1900-1918 - перебирається до Львова та оселяється на вулиці Драгоманова, 23 напроти стадіону «Цитадель» (сьогодні знаходиться СДЮШ лучників ОСТ ”Україна”).

1900-1914 - професор німецької філології та фізичного виховання у Львівській руській цісарсько-королівській академічній гімназії. Завдяки своєму краянину Івану Копачу він швидко адаптувався в колективі авторитетних гімназійних професорів цього елітного навчального закладу.

06.1901 - разом з Альфредом та Леонардом Будзиновськими створює Вчительський гурток для підготовки вчителів руханки. Учасниками Вчительського гуртка стала академічна та гімназійна молодь.

17.11.1901 - вступає в ряди гімнастичного товариства «Сокіл». На загальних зборах його обирають в члени Старшини та другим заступником Голови товариства. Москвофіли, тобто старо-русини, на кінець, виходять із «Сокола».

01.09.1901 - розпочав викладати фізичне виховання у Львівській приватній жіночій гімназії сестер Василіянок.

06.1902 - у Вчительському гуртку створює жіночий руханковий відділ.

осінь 1903 - у Київі в політехнічному інституті виникає футбольна дружина «Політехніки», у Чернівецькому університеті започатковано футбольний клуб «ДФК», а у Львові в Першій реальній школі ( учнів готували до вступу у вищі господарські та технічні навчальні заклади) створено футбольну команду “Слава”.

01.09.1903 - започаткував у Львівській академічній гімназії футбольну команду “Україна”. Дає англійській грі з назвою «Foot ball» (назва тоді складалась із двох слів) українську назву “Копаний м”яч”, аналогічно, як вчинили чехи, поляки, серби та хорвати. Львівська академічна гімназія одночасно створилась i входила у структуру Львівського університету. Провів перші тренування гімназистів в «Ножний м’яч без піднімання» ( тоді так ще називали футбол, а регбі мав назву «Ножний м’яч з підніманням» ). В перший склад «України» увійшли гімназисти старших класів академічної гімназії (5-А та 5-Б класи). Заняття носили факультативний характер.


травень 1904 - створює спортивний осередок із назвою «Український спортивний кружок» у Львівській академічній гімназії (вул. Театральна, 22) для позаурочних занять бігом, метанням списа та диска, а також англійськими іграми зокрема i футболом ( мав ще назву «союзник» ). Тренування гімназисти проводили на універсальному спортивному майдані на Кайзервальді (ландшафтний парк «Знесіння» ). Із німецької Кайзервальд - це королівський ліс. У вересні 1904 року супротивник Івана Боберського - Євген Пясецький (шкільний лікар i вчитель фізкультури IV Львівської гімназії) створює «Гімнастичний спортивний кружок». Футбольна команда цього кружка тренування проводила на полі “Велотреку” у Стрийському парку.

1905 - розпочав написання посібника «Копаний м’яч» на основі власного досвіду, який набув під час:

- участі у футбольних матчах в Галичині та Австрії;

- викладання футболу в Українській академічній гімназії міста Львова;

- огляду матчів між австрійськими та німецькими клубами в Граці та Нюренбергу;

- відвідання поєдинків між німецькими та англійськими командами у Відні.

1906 - із побудовою головного корпусу Львівської академічної гімназії на вулиці Сапіги (сьогодні вулиця Степана Бандери) започаткував діяльність ще одного спортивного осередку «УСК 1906». Тренування гімназисти проводили на Янівських оболонях. В 1906 році професор Євген Пясецький створив у Львові « Товариство рухливих розваг « (сьогодні це стадіон обласного спортивного товариства “Динамо”).

1906 - фінансово підтримав купівлю приміщення для централі «Сокола» у збудованому будинку страхового товариства «Дністер», що на вулиці Руській, 20. На першому поверсі цього приміщення находився спортивний зал та три кімнати товариства: світлиця, читальня та переодягальня.

09.1906 - за власні кошти запросив із Праги з гімнастичного товариства «Славія» тренера - інструктора Ломоса, щоб гравців футбольної команди «Україна» мали змогу тренуватися на високому фаховому рівні .


1906 - за кошти товариства «Сокіл» вийшла з друку третя частина його посібника «Забави i гри рухові» 3000 тиражем. Ця частина обсягом 36 сторінок повністю була присвячена грі «Копаний м’яч».

12.10.1907 - одружується на словенці Жозефіні (Йосифина) Полак.

03.09.1908 - з метою надання сокільському рухові в Галичині масового характеру налагоджує видання часопису «Сокільські Вісти».

28.08.1908 - обраний головою Старшини ( Ради ) гімнастичного товариства «Сокіл» та очолив центральний осередок товариства «Сокіл-Батько» у Львові.

09.05.1909 - разом із Степаном Гайдучком проводить теоретичні та практичні тренінги із гравцями футбольної команди «Україна» після того, як тренер Ломос перейшов до львівського спортивного клубу «Погонь» в ролі гравця їхньої футбольної команди.

23.05.1909 - судить футбольний матч між командами «The Little Bears» (“Маленькі ведмеді”, таку назву дали гімназисти першій команді) і другою командою «УСК-1906». Переконливу перемогу здобули «Маленькі ведмеді» ( перша команда ) із рахунком 4:0, які й стали переможцями змагань серед чотирьох команд академічної гімназії, що відбулися на Янiвських оболонях.

01.02.1909 - на Першому просвітньо-економічному конгресі у Львові виступає із доповіддю «Значення рухових товариств». Після цього Конгресу почали створюватися січові осередки у структурі товариства «Сокіл» та централі «Сокіл-Батько».

16.10.1909 - у Тернопільській гімназії прочитав лекцію “ Про основи гри в копаний м”яч ”. Після чого відбулася показова гра між командами «Україна» (Львів) та «Поділля» (Тернопіль). Перемогли львів’яни з рахунком 2:0.

1910 - з метою популяризації та поширення сокільської ідеї засновує і редагує разом із Сенем Горуком часопис «Вісти з Запорожа».

1910 - на Конгресі працівників фізичного виховання у Відні публічно опротестував присвоєння українських експонатів тіловиховання на виставці в Парижі польським професором Євгеном Пясецьким.


09.1910 - у Перемишльській гімназії виступив перед гімназійною молоддю з доповіддю «Про основи методики тренувань i техніки гри у копаний м’яч».

15.10.1910 - для популяризації копаного м’яча в Галичині запрошує до Львова футбольну команду УСТ «Поділля» з Тернополя. Товариський матч між «Україною» та «Поділлям» відбувся на стадіоні «Тор циклістів» (Велотрек) i завершився з рахунком 1:1. Опис цього футбольного поєдинку надрукував 18 жовтня 1910 року часопис «Діло». Це був перший футбольний репортаж українською мовою у львівській пресі.

1910-1911 - організував викуп «Тору циклiстiв», який знаходився у Стрийському парку для того, щоб товариство «Сокіл-Батько» мало власний стадіон у Львові та не залежало вiд польських властей. Цей спортивний комплекс вартістю 133855 австрійських крон та розміром 190м х 120м назвали «Український город». До складу комплексу входило футбольне поле ( 160м х 70м ) із трибуною на 270 сидячих місць, три тенісні площадки, легкоатлетичні доріжки та велосипедний трек (повна довжина кола 400 метрів). Увечері 2 листопада 1928 року поляки спалили цей спортивний комплекс на знак протесту проти відзначення українцями Львова 10-рiччя ЗУНР.

весна 1911 - на з’їзді німецьких філологів, що відбувся у Львові визнаний найкращим германістів всієї Галичини. Придбав за власні кошти бібліотеку модерної німецької літератури для Львівської академічної гімназії, якої не мала жодна гімназія Галичини.

1911 - започатковував у Львівській приватній жіночій гімназії сестер Василіянок “Дівочий спортивний кружок».

10.09.1911 - співголова Першого Крайового здвигу (параду) соколів у Львові, який відбувся з нагоди 100-рiччя Маркіяна Шашкевича i в якому взяло участь біля 8 тисяч соколів ( 7904 ) із теренів Західної України.

11.09.1911 - з нагоди 10-рiчної активної діяльності в товаристві «Сокіл», йому за стародавнім козацьким звичаєм, під загальне скандування «Веди нас дальше», було вручено «Срібну булаву» - символу проводу. Вслід за цим вдячна спортивна громадськість присвоїла йому почесний титул «Батько української фізичної культури». Цей почесний титул він отримав, заслужено, завдяки кропіткій та натхненій праці, яку проводив на благо рідного народу.


22.09.1911 - запрошений на установчі збори академічного спортивного товариства “Україна” у Львові. Взяв участь в обговорені назви товариства. Сміливість перемогла i академіки проголосували за назву «Україна». Це була перша суспільна iнституція в XX столітті, яка вжила назву «Україна» з метою творення своєї державності. Спортивні організації із державницькими назвами на той час були у Великій Британії - «Англія», в Австро-Угорщині - «Австрія» , “Лехія”, “Хорватія”, в Прусії - «Німеччина».

15.10.1911 - ініціював проведення перших Запорізьких Ігрищ, які стали українським аналогом грецьких олімпіад. Відбувся фінальний матч між футбольними командами «Україна» та «УСК 1906». Чемпіоном Перших Запорізьких Ігрищ стала команда «УСК 1906», яка перемогла академіків (студентів університету) з рахунком 2:1. В українській олімпіаді взяли участь п’ять спортивних товариств Галичини.

12.11.1911 - на загальних зборах Матвія Яворського обрали головою, а його почесним членом академічного спортивного товариства «Україна».

26.11.1911 - намісництво зареєструвало статут СТ «Україна». Основним ідеологом створення українського спортивного осередку в Львівському університеті був професор Іван Боберський. Це був один із етапів боротьби громадськості Галичини за український університет у Львові.

12.1911 - зробив перший крок щодо запровадження хокею (гокей) на льоді в СТ «Україна». В 1926 році його справу продовжив інженер Степан Сльозак, а завершили створення гакiвкової секції в січні 1930 року Степан Конашевич та Орест Радловський. Саме воротар гокейної команди СТ «Україна» Микола Скрипiй першим в історії світового гокею придумав воротарську маску.

01.1912 - закінчив лижні (лещатарські) курси в Австрії у місті Гисiнку. У часописі “ Вісти з Запорожа ” друкує статтю « Їзда на лещатах «.

25.06.1912 - він у приміщені «Сокола-Батька» організував теплий прийом адвокату Миколі Міхновському, який очолював делегацію Наддніпрянських соколів i яка направлялася на Всеслов’янський злет у Прагу.


30.06.1912 - очолює делегацію гімнастичного товариства «Сокіл» на II Всеслов’янському з’їзді соколів у Празі з нагоди 50-рiччя створення чеського «Сокола». Від імені Наддніпрянської та Наддністрянської делегацій України виступив із вітальним словом на адресу Всесокільського здвигу та ювілярів.

1912 - підтримав пропозицію коломийського адвоката Кирила Трильовського про об’єднання всіх «Січей» в єдину організацію - «Український Січовий Союз».

18.03.1913 - вітає реєстрацію парамілітарного товариства «Українські січові стрільці», яке очолив відомий адвокат i політик Володимир Старосольський, а осавулом став Дмитро Катамай (автор відомої «мазепинки»). Це товариство виникло на противагу польській парамілітарній організації «Союз Стрільців», яку створив соціал-демократ Юзеф Пiлсудський в 1910 році у Львові.

06.04.1913 - за його сприяння у Львові відбувся Перший зліт пластунських організацій Галичини, які де-факто були молодіжними парамiлiтарними осередками.

1913 – протягом року пише шість листів Михайлу Грушевському у яких піднімає актуальні проблеми національного відродження в Галичині.

04.1914 - здійснив свою багаторічну мрію (об’єднав в одну організацію сокiльськi та січові товариства) створивши Централь (управління) Сокільсько - Січового Союзу.

28.06.1914 - співголова Другого Крайового здвигу соколів у Львові (12447), який пройшов на честь 100-рiччя Тараса Шевченка. Організаторами Шевченкового здвигу були: Український Січовий Союз, СТ «Сокіл-Батько» і СТ «Україна». Святкування на стадіоні «Сокола-Батька» зупинили у зв’язку зі вбивством у Сараєво сербським студентом Гаврилом Принципом наступника австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда Габсбурга та його дружини герцогині Софії Гогенберг, а через місяць 28 липня 1914 року Австро-Угорщина оголосила війну Сербії.

01.08.1914 - оголошенням Німеччиною війни Росії розпочалась Перша світова війна у яку було втягнено 48 держав світу i яка тривала 1560 днів. Протягом війни було мобілізовано понад 73 мільйони людей із яких загинуло понад 12 мільйонів ( кожен шостий).


02.08.1914 - увійшов до складу Головної Української Ради, яку створили громадські та політичні організації Галичини. Метою створення Ради була розробка стратегічний та тактичних дій галицьких українців у цій світовій війні та боротьба за свою державність.

03.08.1914 - підписав маніфест Головної Української Ради до українського народу Галичини про виступ на боці Австро-Угорщини. На заклик Головної Української Ради відгукнулося понад 28 тисяч галицьких юнаків та дівчат, але тільки 2,5 тисячі австрійська влада змогла залучила в ряди Легіону Українських Січових Стрільців.

06.08.1914 - разом із Степаном Томашiвським, Т. Кормошем, Володимиром Старосольським, Володимиром Темницьким, Льонгином Цегельським, Кирилом Трильовським та Дмитром Катамаєм він увійшов до складу Бойової управи (штабу) Українських Січових Стрільців. Йому доручили забезпечити створюваний Легіон УССів військовою формою (одностроями) та взуттям.

08.08.1914 - наказав, як голова «Сокола», «Сокола-Батька» та сокiльських «Січей» підпорядковуватися «Українській Бойовій Управі», яка є головним керівним органом «Українських Січових Стрільців».

02.09.1914 - перед захопленням Львова (03.09.1914) Бойова управа Легіону Українських Січових Стрільців була переведена до Відня. Він разом із дружиною і донькою Мартою, також, перебрався до Відня. Доля у пані Йосифини і доньки Марти склалася так, що до Львова на вулицю Драгоманова, 23 вони більше не повернулися.

09.1914 - під час російсько - австрійських боїв у Львові згорів міський стадіон “Велетень” на 10000 посадочних місць та “Велотрек” (дерев’яна конструкція), які знаходились в Стрийському парку. У 1921 році польська влада витратила 10 000 злотих на відбудову “Велотреку”.

03.12.1914 - обраний скарбником Української Бойової Управи у Відні.

02.1915 - у Відні у своєму помешканні на вулиці Штроціргассе, 35 зустрівся з відважним розвідником Осипом Срокiвським, який протягом трьох місяців збирав факти про репресії, які вчинили російські окупаційні війська у Львові та Галичині.


05.05.1915 - у Відні під час робочого засідання українського уряду в еміграції разом із австрійською фірмою “Ягерсбахер” організував світлину (фотографію) членів “Української Національної Ради“.

08.1915 - прийняв у Відні Івана Труша, якого українська громада обрала головою комітету для спорудження пам’ятника Січовим Стрільцям у Львові.

18.09.1915 - старшина Легіону УССiв Іван Боберський перебував у Відні.

08.02.1916 - відвідав Штаб та Пресову Кватиру (прес-центр) Легіону УССiв, які знаходилися в районні ріки Стрипа.

31.05.1916 - разом із Костем Левицьким взяв участь в організації панахиди та похорону Івана Франка.

04.1918 - за його активної допомоги пам’ятник Січовим стрільцям (скульптор Левко Лепкий) повстав у Львові на площі перед Собором Юра. Відкрив i освятив цей пам’ятник Митрополит Андрей Шептицький.

22.08.1918 - на 75 році помер його батько - отець Микола Боберський. Похований на цвинтарі в селі Ваньовичі, що біля Самбора.

09.1918 - повертається до Львова у свій дім на вулицю Драгоманова, 23.

15. 09.1918 - розпочав писати свій “Щоденник”.

09.11.1918 - стає керівником прес-служби Секретаріату (міністерства) військових справ Західно - Української Народної Республіки, яке очолив сотник (капітан) УССiв Дмитро Вiтовський.

11.11.1918 - очолив Письменницький відділ Державного Секретаріату Військових Справ ЗУНР. Він відповідав за військову термінологію, за видавництво військових підручників та редагував накази i розпорядження військового міністерства (секретаріат) ЗУНР. Опікувався військовими часописами: ”Стрілець”, “Вістка”, “Козацький голос”, “Стрілецький шлях”, які виходили під егідою ДСВС ЗУНР, а потім Української Галицької Армії. Безпосередньо редагує “Вісник Державного Секретаріату Військових Справ”, який був адресований старшинам Галицької Армії.


21.11.1918 - склав із себе повноваження голови Старшини товариства «Сокіл» i 22 листопада 1918 року разом із урядом ЗУНР виїхав із Львова у Тернопіль, а потім 7 грудня 1918 року у Станiславiв.

28.11.1918 - у Тернополі отримав військовий чин - четаря (лейтенанта) Української Галицької Армії.

11.1919 - військові обставини змусили уряд ЗУНР із Кам’янець - Подільського емігрувати в Австрію. Разом із президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем він подався до Відня, де мешкала його дружина та дочка.

1920 - включений у склад дипломатичної місії ЗУНР з метою інформування 500-тисячної української громадськості США i Канади про визвольні змагання 1914-1919 рр. та важкий стан українців Галичини після окупації її Польщею.

1920-1922 - разом із Осипом Назаруком у США. Збирали кошти на продовження боротьби, утримання уряду ЗУНР та інтернованих частин УГА в Чехословаччині.

1922 - надіслав 1000 доларів США на викуп спортивного комплексу «Український город» в Стрийському парку міста Львова, бо польська влада поставила питання про новий викуп стадіону.

весна 1925 - збудовано заново трибуну (степеницю) на дві тисячі посадочних місць, переодягальні та службові приміщення спорткомплексу «Сокіл-Батько» до початку VI Запорізьких Ігрищ. На ці відновлювальні роботи було витрачено 1700 американських доларів. Після чергової реконструкції стадіону «Сокола-Батька» у 1930 році поляки вчинили чергову, але невдалу, спробу його підпалу.

26.06.1925 - надіслав вітання учасникам VI Запорізьких Ігрищ (Українські Олімпіади). Перед врученням нагород i закриттям Запорізьких Ігрищ відбувся футбольний матч між командами «Україна»(Львів) та «Довбуш»(Чернівці), який закінчився з рахунком 2:2. Додатковий матч для визначення переможця VI Української Олімпіади призначили на 29.06.1925 (понеділок). Здобувши перемогу з рахунком 6:1 чемпіоном стали футболісти чернівецького «Довбуша». VI Запорізькі Ігрища організував та провів Український Змаговий Союз.


1922-1932 - оселяється у канадському місті Вінніпезі. Відвідав місця найбільшого скупчення українців у Канаді: Альберту, Саскачевань, Мінетобу. Проводить аналогічну місію, що i у США. На початку організував 44 віче та виголосив 102 промови про положення українців в Галичині.

1923-1932 - очолив представництво ЗУНР в США i Канаді після від’їзду через хворобу Осипа Назарука. Зібрав 50 тисяч канадських доларів для Українського Червоного Хреста. Викладає історію та географію України, редагує українські часописи в Канаді, опікується емігрантами, збирає матеріали для музею Українських переселенців. Звернувся до канадського уряду із листом стосовно українського питання.

1928 - як громадянин Канади відвідав окупований Львів. В іншій формі був би арештований польською владою через участь у національно-визвольних змаганнях 1918-1919 років. Військовий режим Юзефа Пiлсудського в той час розпочав нові репресії проти українців.

16.02.1928 - відвідав могилу батьків в селі Ваньовичі коло Самбора.

19.02.1928 - виступив із годинною промовою в домівці «Сокола-Батька» та пожертвував 128 доларів США на викуп 53 кв. метрів «Українського городу». Зробив запис в Золоту книгу «Сокола-Батька».

22.02.1928 - зустрівся із діячами СТ «Україна» та привітав рішення Надзвичайних зборів товариства ( 22.01.1928 р. присвячені 10-рiччя УНР ) про вступ футбольної команди «Україна» у члени Львівського окружного футбольного союзу, який враховуючи силу «України» 04.02.1928 року прийняв рішення про включення її до числа команд першої ліги (клас А).

1932-1947 - переїжджає у 60-річному віці із Канади до Югославії i оселяється у маленькому словенському містечку Тиржич звідкіля родом була його дружина Йосифина (словенка Жозефіна Полак). Батько жінки мав власну фабрику у Тирижичi, яку пізніше югославська влада націоналізували.

зима 1936 - відвідав VI - зимові (06-16.02.1936 р.) і ХI - літні (01-16.08.1936 р.) Олімпійські ігри в Німеччині та надіслав низку репортажів до часописів «Сокільські Вісти» та «Діло». У столиці VI - зимової Олімпіади місті Гарміш-Партенкірхен знаходиться штаб-квартира Міжнародної федерації футбольної історії та статистики.


22.05.1936 - із столиці Словенії – міста Любляна надіслав щире вітання з нагоди відзначення 25-рiччя спортивного товариства «Україна» та статтю-спогад « Рухливі українці « до альманаху « 25-лiття СТ «Україна».

25.12.1941 - отримав лист від Степана Гайдучка із запрошенням до співпраці у Крайовому Комітеті Львова.

22.10.1944 - підготував три примірники свого “Щоденника” для передачі в Український музей визвольних змагань у Празі, Національний музей у Відні та в Український осередок у Вінніпезі.

17.08.1947 - на 75 році життя у місті Тиржичі, що в Словенії упокоївся у Бозі державотворець та славний українець - Іван Миколайович Боберський.


ПЕРЕЛIК ПРОВЕДЕНИХ ЗАХОДIВ ПРИСВЯЧЕНИХ професору IВАНУ БОБЕРСЬКОМУ:


21.06.1991 - у рік святкування 80-рiччя СТ «Україна» в пресі було надруковано ряд статей про діяльність одного зі засновників спортивного товариства «Україна» Івана Боберського.

14.10.1993 - у Львівському державному інституті фізичного культури відбулася Урочиста академія присвячена 120-рiччю вiд дня народження професора Івана Боберського.

17.08.2002 - у рік 55-роковин смерті Івана Боберського, вперше, делегація з України очолювана ректором Львівського державного інституту фізичної культури Мирославом Герциком відвідала Тиржич у Словенії та вклонилась праху - БАТЬКА УКРАЇНСЬКОГО ТIЛОВИХОВАННЯ.

01.12.2001 - відкрито пам’ятну таблицю з нагоди 90-річчя академічного спортивного товариства “Україна” у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Липень 2003 - створено оргкомітет, який очолив перший заступник Голови Львiвської обласної ради Ігор Держко, щодо відзначення 130-рiччя професора Івана Миколайовича Боберського.

11.10.2003 - встановлено меморіальну таблицю на будинку, де жив і творив професор Іван Боберський.

Висновки. 130-літній ювілей одного із фундаторів спортивного-гімнастичного руху України Івана Боберського спонукає до ґрунтовного й детального осмислення усього життєвого шляху цієї унікальної постаті, а також потребує подальших досліджень.


Література

1. Вацеба О. Спортивно-гімнастичний рух у Західній Україні (кінець 19 ст. - кінець 30 років 20 ст.). - Київ, 1994.

2. Вісти з Запорожа: Часопис руханкових, змагових, мандрівних і пожарних товариств. - 1913. - Ч. 77-78.

3. Січові Вісти. Письмо присвячене січовим справам, просвіті і науці. Безплатний додаток до “Громадського голосу” у Львові. - 1912. - Ч.1.

Стаття надійшла 25.09.2003 р.